[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=NLrey-5-WLA
[/youtube]
Загляда горобчик у вікно,
Пташеня із сірими очима.
Чом же він не їсть оте зерно?
Тут якась ховається причина.
Дивиться мені уважно в очі,
Знаю, що сказати щось хотів.
А його серденько так стукоче,
Та, на жаль, не знає людських слів.
Може, щось болить в тебе, маленький,
Допомоги ти від мене ждеш?
Бачу, крила в тебе ще слабенькі,
Чи боїшся ти, що упадеш?
А коти під деревом вартують,
Слинку там ковтають вже давно.
Мріють, що горобчика скуштують...
Швидко відчинила я вікно.
Він чомусь злякався й полетів,
А коти лишились без обіду...
Все ж сказати щось мені хотів,
Полетів, не залишилось й сліду...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924968
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.09.2021
автор: Н-А-Д-І-Я