Я досі не написав пост на тематику вакцинації. Попри те, що моя стрічка новин рясно засіяна думками "за" і "проти", я відмовчуюсь, бо не хочу ділити людей на два сорти. Не хочу, щоб мені на лоба навісили ярлик з будь-яким словом, що має зв'язок з вакцинацією.
Хотілося б, щоб таких постів поменшало, ярлики зникли й люди перестали ділитися на категорії.
Винесіть з хати дуальну систему: Христос-Антихрист, Бог-Сатана, Порошенко-Зеленський, Антивакс-Нормальна людина, Нормальний-Дурний. Ви впевнені, що все так категорично? Невже доба ділиться на двоє? Тільки день і ніч? Ранок і вечір? Скільки можна плювати на собі подібних, не поважати людей, які поруч із вами?
Наразі я бачу повернення дев'яностих: я сильніший, в мене більша машина, квартира, двустволка; ти хто взагалі такий? Ану йди сюди пацанчик.
Максимальний егоцентризм.
Важко жити, шкода вмерти. Люди, що з вами не так?
Можливо, краще об'єднатися та робити діло, допомагати один одному і творити нове? Невже немає нічого кращого за срачі?
Друзі, ви не стаєте обраними, якщо вибрали вакцинацію або відкинули її.
Тітка Смерть з радістю прийме вас у свої обійми. Є безліч причин, щоб увійти в царство мертвих.
Навіть банальні фейсбучні срачі роблять вас мертвими один для одного.
Скільки ж ви будете чубитись? Скільки видалили "друзів" за інакомисліє. Скільки спалили відьом та чарівників на вогні?
Раніше мені здавалося, що людство розвивається, але тепер я б не був настільки категоричним.
Людство ходить спіралями в зачиненій кімнаті потемки.
Ось і я закрутив черговий виток невідання.
Про що говорив, для кого і чому?
Все рівно мій голос ніхто не почув.
У темряві в усіх закриті вуха та зав'язані руки. Я також не виключення. Прямо зараз не чую, як хтось стукає.
Тук-тук. Тук-тук.
Заявка в друзі прийнята.
Тук-тук.
Відхилити.
© Богдан Кухта
05.11.2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930039
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.11.2021
автор: Kukhta Bohdan