Ховали сьогодні матір,
Що мала найвищий ранг, –
Не золото, не палати –
Лишилася… дітвора.
Ховати зійшлося неньку.
Здавалось, усе село,
Провести щоби стареньку,
Посидіти за столом.
Згадати цю добру жінку.
Всьому що давала лад,
Життя нелегку сторінку
Не верне ж ніхто назад.
Свіча пахне теплим воском,
Горить, аж палахкотить…
Жила й відійшла… Так просто?..
Не буде боліть, крутить…
Як віск, і сльоза стікала,
Гаряча, гірка, як дим,
Не вірилось, що зникала
Людина ця…назавжди…
4.06.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930923
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.11.2021
автор: Ганна Верес