[i]« Смішно,
аж плакати хочеться...»[/i]
Іронія
Не вистачає злості
узимку на весну:
то сяйво високості,
то іній на лану.
То повені, то крига,
то літо, то зима...
зі сходу – печеніги,
на заході – чума.
То криза, то зараза,
то біси, то ордло...
та як немає газу,
усе одно – тепло.
Є лижі до еміра...
оказія така –
немає на Сибірі
нацмена Єрмака.
Та пуцькало і бацька
готові до війни...
на раші є багацько
дебільної шпани.
Не ляхи, не казахи,
а Київ на меті...
то як не дати маху
і перцю до куті?
Не вистигає мода
на свіжу новину –
любителі народу
закінчують війну.
Готові засудити
і кума сатани,
а головне – «бандита»
без доказу вини.
Колись хапали Міху,
а нині, – йди сюди!
Зелена ліга сміху
очолює суди.
Реформа б'є рекорди!
Щоб не побили морди,
зав’язуймо штани...
ім'я – «слуга народу»
міняємо по ходу:
«народні брехуни».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936293
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.01.2022
автор: I.Teрен