/Вільний переклад вірша М.Діка "Разлука"/
Між двох сердець, край прірви, час спинивсь:
І місто й день – у місяці розлуки.
Здавалось, все абсурдно до дрібниць –
За час такий не змерзнуть навіть руки.
Не встигне пам’ять зчерствіти-зітліть
(Не дасть їй спогад, бідній, супокою!)
Стає від самоти і дужа мідь
Невидимо-промерзлою-крихкою…
Чи не перейдуть шляху їм чужі?
Які їм Бог розставить аргументи?
Серця спинились точно на межі –
А чи скінчиться зустріч «хепі ендом»?
Огризок-Місяць в небі занімів:
Покинула зоря нічна, забуде…
Шукають щастя двоє у пітьмі,
як сироти між гамірного люду.
Та кличуть почуття крізь мерзлоту,
Руйнують ґрати, в замкові піщанім.
Дарують ніч для двох казкову ту,
Як сон з небес без права на прощання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939140
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.02.2022
автор: Білоозерянська Чайка