Зрозуміло, ─ з півночі всі біди

Зрозуміло,  ─  з  півночі  всі  біди.
Як  же  ми  могли  того  не  знать?
Доля  нам  дала  таких  сусідів,  ─
Як  тут  Маннергейма  не  згадать.

Начебто  весь  час  на  них  впливає
льодовита  океанська  лють;
І  до  нас  та  лютість  долітає.
Заховатись?  Здатись?  Як  тут  буть?

Маневруючи  навкруг,  юрбиться
Не  одна  уздовж  кордонів  рать;
Підганяє  раті  знов  столиця,  ─
Та,  яка  зоветься  ─  їхня  мать.

Хто  ж  вона?  Це  ─  підлість  і  пихатість;
І  на  тлі  постійної  брехні,
Наче  навіжена  заповзятість  ─
Мало  їй  і  неба,  і  землі.

І  ніяк  не  хоче  вгамуватись.
Споконвіку  їй  властива  хіть.
І  на  глузд  її  не  сподівайтесь,  ─  
Він  відсутній  протягом  століть.


2015  р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940335
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.02.2022
автор: Рунельо Вахейко