Є щастя в кожного своє,
Та є біда одна на всіх.
Від злиднів, тюрем, може, є
Якісь гарантії. Табу
Нема на сльози і журбу.
І хто ж зупинить час лихих
Подій і авторів самих?
Пандори скринька у чиїх
Руках вола ? - Не відчиняй!
Бо то вже буде справді край
Всьому живому на Землі,
Коли потоне все в імлі.
Не руш! Не смій! Не відчиняй!
Бо Мойри наживо тоді
Нитки життєві переріжуть,
І з тим, розпеченим залізом
Тавро поставлять на житті. -
І хто ж зупинить параною?
Чи знов ковчег стругати Ною?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944345
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.04.2022
автор: Рунельо Вахейко