И пусть будет знаком приближения
этот дым над постройками,
дым зимних домов.
Пусть будет предостережением нам,
с нашим лёгким багажом,
с коридорами, огнями,
заполняющими нашу дорогу.
Я знал в этом городе
тысячу книжников,
что носили в карманах остатки
свинцового шрифта, рассыпанную мудрость города;
города с плохим отоплением, словно с плохим зрением,
со слабыми лёгкими пустых дворов –
так зимует отчизна тех, кто собирает вместе
семейную посуду своих замученных до смерти,
фарфоровые сгустки звучания улиц
в зимнем городе.
Я знал
тысячу переводчиков,
они переводили на этот язык ещё тогда,
когда не было в нём слова поражение.
Я видел, как в город, будто уголь на зиму,
завозят учебники,
вновь и вновь ищут смысл в случайной
комбинации букв, собранных вместе,
будто войска после очередного разгрома.
Как теперь они будут переживать это сияние, которым
изранено око воскресного неба, как
теперь они будут приветствовать рождение луны,
приближение праздников?
Пусть им будет подарком это прорастание
света на коротких частотах рассвета,
пусть будет подтверждением главного –
всё уже пройдено,
и страх остался позади, как сожжённое поле,
время пронизано памятью, как водоём теплом,
слово надежда имеет привкус свинца,
привкус зимнего винограда.
2021
(Перевод с украинского)
----------------------------
+ + +
І хай буде знаком наближення
цей дим над будівлями,
дим зимових домів.
Хай буде він засторогою нам,
з нашим легким подорожнім скарбом,
з коридорами і вогнями,
що виповнюють нашу дорогу.
Я знав у цьому місті
тисячу книжників,
що носили в кишенях рештки
свинцевого шрифту, розсипану мудрість міста;
міста з поганим опаленням, ніби з поганим зором,
зі слабкими легенями порожніх дворів –
так зимує вітчизна тих, хто збирає докупи
родинний посуд своїх закатованих,
порцелянові згустки звучання вулиць
у зимовому місті.
Я знав
тисячу перекладачів,
вони перекладали цією мовою ще тоді,
коли в ній не було слова поразка.
Я бачив, як до міста, ніби вугілля на зиму,
звозять підручники,
вкотре шукаючи сенсу у випадковій
комбінації літер, зібраних докупи,
наче війська після чергового розгрому.
Як вони будуть тепер переживати це сяйво, яким
зранено око недільного неба, як
вони будуть тепер вітати народження місяця,
наближення свят?
Хай буде їм подарунком це проростання
світла на коротких частотах світанку,
хай буде підтвердженням головного –
все вже перейдено,
і страх лишився позаду, мов спалене поле,
час пройнято пам’яттю, як водойму теплом,
слово надія має присмак свинцю,
присмак зимового винограду.
2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945603
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 21.04.2022
автор: Станислав Бельский