Не говори смиренно прощавай,
Літам слід сяяти на схилі днів,
Лютуй, ярися, тільки не згасай.
Мудрець провидів неминучий край,
Пітьму не нищать блискавиці слів,
Не говори смиренно прощавай.
Благий заплакав, створений ним рай
Лиш відблиск хвилі в безміру морів.
Лютуй, ярися, тільки не згасай.
Дикун восславив сонце й небокрай,
Вночі дізнався - марний його спів.
Не говори смиренно прощавай.
Сліпий зустріне смерть близьку нехай
Веселим сяйвом зоряним з-під брів,
Лютуй, ярися, тільки не згасай.
Мій батьку, на сумній межі ридай,
Благословляй, прокляття шли і гнів -
Не говори смиренно прощавай,
Лютуй, ярися, тільки не згасай.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=1mRec3VbH3w[/youtube]
[b]Thomas Dylan Do not go gentle into that good night[/b]
Do not go gentle into that good night,
Old age should burn and rave at close of day;
Rage, rage against the dying of the light.
Though wise men at their end know dark is right,
Because their words had forked no lightning they
Do not go gentle into that good night.
Good men, the last wave by, crying how bright
Their frail deeds might have danced in a green bay,
Rage, rage against the dying of the light.
Wild men who caught and sang the sun in flight,
And learn, too late, they grieved it on its way,
Do not go gentle into that good night.
Grave men, near death, who see with blinding sight
Blind eyes could blaze like meteors and be gay,
Rage, rage against the dying of the light.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945742
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.04.2022
автор: Зоя Бідило