Все, що завтра повинно бути,
То нехай уже буде завтра,
Не сьогодні, і не післязавтра,
Не дай Боже, і зовсім не буде,
Що повинно-таки здійснитись,
Бо подій ланцюги переплутаються
І конвеєр життя призупиниться,
Тоді Доля зверне в інший напрямок
І не зможу я випити кави
І тебе я будити не стану,
Я порядок не хочу міняти,
Може слідом настати безладдя,
І події, причина і наслідок
У первинний змішаються хаос.
То ж традицій не буду порушувать,
Вип'ю кави, а потім подумаю :
- Чи будити тебе? Не будити? -
Бо мене ти про те не просила,
Хоч і будеш мені дорікати :
- Чому ж ти не збудив мене рано? -
Хай ідеться уже, як ідеться.
Бо сама ти повинна прокинутись.
Для початку хай серце зігріється
Теплим сном перед сонячним ранком, -
І щоб потім не билось тривожно
Від різких, несподіваних звуків.
Щоб розплющивши тільки-но очі,
Із тривогою ми не чекали
А ні яких хлопків, а ні оплесків
У тротиловім еквіваленті.
А що ж буде сьогодні в нас зранку?
Як завжди, кава й чай з бутербродами?
І хай зранку настане лиш ранок,
Так, щоб ніч не з'явилися зранку,
Не накрила нас мороком вічним,
І щоб Світ не розпався на друзки,
Бо його буде важко збирати
Із уламків численних до купи.
Та земні і небесні є лицарі,
Що наш сон бережуть і наш спокій,
Бережуть нашу землю невтомно.
А нам треба постійно молитись,
Щоб у лицарів сил вистачало
І на завтра, і на післязавтра,
На роки, на віки, щоб очистити
Назавжди нашу Землю від нечисті,
Щоб спокійно могли почувати ,
Ми постійно себе щогодини,
Ну, а зранку ще випити кави.
І нехай як скоріше так буде!
І все буде завжди Україна!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947055
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.05.2022
автор: Рунельо Вахейко