Сьогодні 9 днів, як пішов у вічність
мій коханий чоловік. Він був моєю
опорою, розрадою, кращим другом
на земному шляху. Біль, сльози і туга.
_________________________________
– Подивись, коханий, золотавий травень
Засіває цвітом наш крислатий сад.
Чом полинув, любий, в інший світ незнаний,
Залишивши туги нескінчений град?
Розцвіли тюльпани біля вікон хати,
Гомонять кульбаби між шовкових трав.
Одяглись черешні в білосніжні шати,
А тебе немає, не зустрітись нам.
Не присядеш поряд під стареньким дубом
Не розкажеш більше про свої жалі.
А мені невтямки, як без тебе, любий,
Йти крізь терни далі по земній стезі.
Над будинком нашим розлітались круки,
Удовина хустка на плече лягла.
Розтинає рани гіркота розлуки,
На душі мінорно, навкруги сльота.
Повертаюсь в думах у минуле всоте.
Заховались в часі чарівні літа.
А сьогодні спільні розминулись тропи.
На розпутті зараз опинилась я.
Закінчився шлях твій в кольорах розмаю,
У небесних далях загубився ти.
Відведе стежина хай тебе до раю,
Де існує спокій, без війни й журби.
Догоряє майже поминальна свічка,
Залишилось фото і мої думки.
Засинаю знову під покровом нічки,
Але вже ніколи не обіймеш ти.
За життєві драми і душевні рани
Не тримай образи і прошу прости.
У домівці Божій спочивай, коханий.
Нелегку дорогу довелось пройти.
09. 05. 2022 Л. Маковей (Л. Сахмак)
Останнє наше сумісне фото 3 роки назад.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947285
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.05.2022
автор: laura1