Небо уже в гвОздиках, и в глубоком кресле вечера
можно заглянуть в древние глаза огня – здесь свечи, вино
и отблеск в бокалах, а сверху рыбья косточка месяца.
Говоришь, осыпается твой мир? Не знаю, так издавна ведётся,
а все же – ночью каждый шелест сильней и жест. Вон плетёт
себе яблоня платье, пастельное, асимметричное, на одно плечо.
Говоришь, из жизни, как и отсюда – хороший вид. Наверное.
Здесь воздушный океан бьется о города берег, и мы –
в маленькой шлюпке балкона, среди пены садов,
смотрим, как весна мечет свой бисер.
И ложимся спать – немножко людьми.
(Перевод с украинского)
++++++++++++++++++++++++++++++++++
БІСЕР
Уже поцвяшковано небо, і у вечора глибокому кріслі
можна глянути в древні очі вогню – тут свічки і вино,
і у келихах відблиск, і риб’яча кісточка місяця угорі.
Кажеш, сиплеться світ твій? Не знаю, так поведено здавна,
а все ж – уночі кожен шелест сильніший і жест. Он плете
собі яблуня сукню, пастельну, асиметричну, на одне плече.
Кажеш, із життя, як звідси – хороший краєвид. Напевно.
Тут повітряний океан б’ється об міста берег і ми –
у малесенькій шлюпці балкона, серед піни садів,
дивимось, як весна метає свій бісер.
І лягаємо спати – трішки людьми.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948271
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 20.05.2022
автор: Станислав Бельский