Сивіє літо полинами...
Гірчить нестерпно на душі.
Воно сумує разом з нами,
І сльози - градом в спориші.
Вони тепер не пахнуть літом,
А терпким запахом війни.
Липень не радує нас квітом,
Бо гинуть на війні сини.
Ятриться біль у серці мами,
І сиві пасма на чолі.
Так гірко пахне полинами ,
Бо ллється кровця на землі.
І небо плаче знов дощами,
Вмиває зранені поля,
Щоб ожила , щоб оновилась,
Моя сплюндрована земля.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953761
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.07.2022
автор: Калинонька