Стрів я мандрівника з земель античних
Він мовив: «Ноги, що без тіла там,
В пустелі, кам‘яні…З під ніг величних,
З піску, лице розбите хмурить нам
І морщить усмішку губ саркастичних,
Скажи ж як пристрасті митець зчитав,
Що висікла життя серед каміння,
Рука глумлива й дух, що сили дав.
Й на п‘єдесталі , ті слова з‘явились:
«Я – Озімандіс, славний Цар Царів я,
Глянь Труд ось мій, щоб Сильні з вас згубились!»
Нічого. Все у розпаді довкіл
Руїн, тих колосальних, що лишились
Одні в безкрайнім просторі пісків».
11.08.2022 Гречка Віталій
Озімандіс – давньогрецьке ім‘я фараона Рамзеса ІІ
Ozymandias (By Percy Bysshe Shelley)
I met a traveller from an antique land,
Who said—“Two vast and trunkless legs of stone
Stand in the desert. . . . Near them, on the sand,
Half sunk a shattered visage lies, whose frown,
And wrinkled lip, and sneer of cold command,
Tell that its sculptor well those passions read
Which yet survive, stamped on these lifeless things,
The hand that mocked them, and the heart that fed;
And on the pedestal, these words appear:
My name is Ozymandias, King of Kings;
Look on my Works, ye Mighty, and despair!
Nothing beside remains. Round the decay
Of that colossal Wreck, boundless and bare
The lone and level sands stretch far away.”
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956111
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.08.2022
автор: Віталій Гречка