Ми є непоборні.
Нас можна стоптати,
Але ми знов проростем крізь століття.
Вростемо корінням у простір між нами,
Прив'яжемо пам'яттю совість усіх поколінь.
І сотні загублених душ у снах являтися будуть роками
Їх дітям, і внукам, і всім винуватим.
До скону.
До болю оскомного, страху заснути на мить.
Прокляттями стануть і згадками сотень молінь.
Та жодна молитва не зможе прощення знайти
Для тих, хто мечем і огнем в нашу землю прийшов;
Для тих, хто дивився, і просто боявся;
Для тих, хто неправду кричав, і для тих,
Хто сховався;
Тих, хто просто утік і мовчить;
Хто новими словами назвав те, що істинно вже і відомо;
Хто применшує внесок народу в боротьбу проти мороку,
Проти імперії зла;
Хто не проти насилля свідомо чи несвідомо;
І для тих, хто не бачить границі правди й добра.
12.09.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961949
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.10.2022
автор: Ірина Трофимець