Чувство, будто каждый год
посреди ноября
лес обступает поэтов –
лес расстрельных команд
и смертников, хранящих в карманах
буквы, словно крошки вчерашнего хлеба.
Сезонная травма литературы – её выбивали
из городов, как самую большую угрозу.
Вылавливали писателей из редакций,
как форель из потоков,
оставляя среди плёса
круги сиротства и невыговоренности.
Осеннее обострённое чувство оборванного стиха,
рукописи, что, как дерево, начинает болеть
в городском пространстве несвободы.
Обступает лес поэтов, что стоят с лёгкими, выжженными газом большой войны.
Обступает актёров, что воспроизводят своими движениями кабареточные танцы агонии.
Обступает священников, обступает учителей и корректоров.
Тихая община, обученная книгами.
Люди, что даже до смерти обращаются в звательной форме.
Светлые высокие сосны, как вытяжки справедливости.
Туман в горле, как заменитель пустоты и безнадежности.
Протяжённость леса, как протяжённость ритма.
Тревожная акустика библиотек и карьеров.
Вот как нами подсвечиваются длинные просеки.
Осенние леса нашей непрерывности.
Непрерывности письма, непрерывности пения.
Могилы в воздухе, что отмечают каждую великую литературу.
Песок под ногами, начинённый зубными коронками языка.
(Перевод с украинского)
+ + +
Відчуття, ніби щороку,
посеред листопаду,
ліс обступає поетів -
ліс розстрільних команд,
ліс смертників, що зберігають у кишенях
літери, наче крихти вчорашнього хліба.
Сезонна травма літератури, яку вибивали
з міст, як найбільшу загрозу.
Виловлювали письменників із редакцій,
ніби форель із потоків,
лишаючи серед плеса
кола сирітства й невиговореності.
Осіннє загострене відчуття обірваного вірша,
рукопису, що, наче дерево, починає хворіти
в міському просторі несвободи.
Обступає ліс поетів, що стоять із легенями, випаленими газом великої війни.
Обступає акторів, що відтворюють своїми рухами кабареткові танці агонії.
Обступає священників, обступає вчителів та коректорів.
Тиха громада, вивчена книгами.
Люди, що навіть до смерті звертаються у кличній формі.
Світлі високі сосни, як витяжки справедливості.
Туман у горлі, як замінник пустоти й безнадії.
Тяглість лісу, мов тяглість ритму.
Тривожна акустика бібліотек і кар'єрів.
Ось як нами підсвічуються довгі просіки.
Осінні ліси нашої безперервності.
Безперервності письма, безперервності співу.
Могили в повітрі, які означують кожну велику літературу.
Пісок під ногами, начинений зубними коронками мови.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967953
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 11.12.2022
автор: Станислав Бельский