Анна Грувер. Тем моментом…

ИЗ  ЦИКЛА  «SHARE  A  MOMENT»

----
[b]Я  просто  хочу  поделиться  моментом:  //  I  just  want  to  share  a  moment:[/b]
тем  моментом,
когда  под  снегом  и  под  тем  снегом,  что  тает,
кто-то  должен  рассказать
 
о  яблоках

и  о  гранатах,

тем  моментом,  когда  кто-то  должен  рассказать  о  яблоках  и  гранатах,
их  трудно  различить  в  темноте,  принесённые  плоды  теряют
цвета,  и  вот  уже  форма  их  закругляется  до  сходства,  до
вытертой  идеи  яблока,  до  вытертой  идеи  плода,  сладкого,  круглого
плода,  они  уже  почти  ноты,  уже  музыка  срывается  со  струн,
и  только  руки

   различают  в  темноте,
где  яблоки,  гранаты,  тело,  тень,

где  шорох,
где  плодоножка,  косточка,  бедро  и  скулы  —  острые,

и  только  зубы  вгрызутся  в  мягкий,
подбитый  при  падении  на  землю  бок,
во  влажный  от  боли  чернозём,  в  землю  —
свободную  землю  свободных.

Я  расскажу  тебе  о  твёрдой  коже  граната,
изгиб  пламени  подтвердит,  что  яблоки  уязвимы,
что  Параджанов,  золото  и  запах
и  дерево  сухое  тьмы,
о  внешних  его  плодах,

я  должна  рассказать  о  зиме,
разрыть  землю,
полюбить.

(Перевод  с  украинского)


----
[b]Я  просто  хочу  поділитися  моментом:  //  I  just  want  to  share  a  moment:[/b]
тим  моментом,  
коли  під  снігом  і  під  снігом,  що  тане,  
хтось  має  розповісти
 
про  яблука

і  про  гранати,  

тим  моментом,  коли  хтось  має  розповісти  про  яблука  і  гранати,  
що  важко  розрізнити  у  темряві,  принесені  плоди  втрачають  
кольори,  і  ось  вже  форма  їхня  закруглюється  до  схожості,  до
витертої  ідеї  яблука,  до  витертої  ідеї  плода,  солодкого,  круглого  
плода,  вони  вже  майже  ноти,  вже  музика  зривається  зі  струн,
і  тільки  руки  

 розрізнять  у  темряві,  
де  яблука,  гранати,  тіло,  тінь,  

де  шерхіт,  
де  плодоніжка,  кісточка,  стегно  і  вилиці  —  гострі,  

і  тільки  зуби  вгризуться  в  м’який,  
підбитий  від  падіння  в  землю  бік,
у  вологий  від  болю  чорнозем,  у  землю  —
вільну  землю  вільних.

Я  розповім  тобі  про  тверду  шкіру  граната,  
і  вигін  полум’я  підтвердить,  що  яблука  вразливі,  
що  Параджанов,  золото  і  запах  
і  дерево  сухе  пітьми,  
про  зовнішні  його  плоди,  

я  маю  розповісти  зиму,
розрити  землю,  
полюбити.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970047
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 03.01.2023
автор: Станислав Бельский