Запалю я свічечку сьогодні
Тим, чиє життя спинило біг,
Хто упав без пам’яті, голодний,
Залишивши рідний свій поріг.
Хай вона палахкотить – не тліє,
Стане оберегом для усіх,
А жива душа на мить зомліє,
Влади усвідомивши цей гріх.
В хату українську голод стукав –
Не один забрав людей мільйон…
Посланий народ наш був на муки –
Трупами заслав шляхи й перон.
Ті гріхи ніколи не відмолять
І нащадки дикого Кремля.
Пам’ять це забути не дозволить,
Доки існуватиме Земля.
28.11.2022.
Ганна Верес Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970825
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.01.2023
автор: Ганна Верес