Пам’ять не дозволить

Запалю  я  свічечку  сьогодні
Тим,  чиє  життя  спинило  біг,
Хто  упав  без  пам’яті,  голодний,
Залишивши  рідний  свій  поріг.
Хай  вона  палахкотить  –  не  тліє,
Стане  оберегом  для  усіх,
А  жива  душа  на  мить  зомліє,
Влади  усвідомивши  цей  гріх.
В  хату  українську  голод  стукав  –
Не  один  забрав  людей  мільйон…
Посланий  народ  наш  був  на  муки  –
Трупами  заслав  шляхи  й  перон.
Ті  гріхи  ніколи  не  відмолять
І  нащадки  дикого  Кремля.
Пам’ять  це  забути  не  дозволить,
Доки  існуватиме  Земля.
28.11.2022.
Ганна  Верес  Демиденко

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970825
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.01.2023
автор: Ганна Верес