Батько заховалися ген за пирогами –
Символом багатства й щедрості вони.
Почет із «Маланкою» все жартує з нами,
В рядженому гурті – парубки-сини…
Йде Орач з чепігами, а Сівач – з сівцею,
Журавель – із Дідом, ще й страшний Ведмідь.
Віншування ллються нам, а ґазда за це їм
Міх гостинців сипле: «Діти! Розділіть!»
Другий гурт – дівчачий вже – з «Василем» блукальці,
Під вікном співають – їм до хати – зась!
Пахкотять гречаники на свинячім смальці,
Побажанням збутись – «мекає» Коза!
Дійство споконвічнеє дійде хай до тебе:
Міць, характер предків прийдуть з давнини.
Величчю вкраїнською справжнього Вертепу
Запалають, вірю, доньки та сини.
Знов Василь Маланку поведе між хатами,
Спалахом різдвяним стріне молодик.
Величальна предків коляда лунатиме:
«Миру, Україно! Віри в Новий рік!»
/Картина "Вертеп" Івана Горобчука./
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970890
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.01.2023
автор: Білоозерянська Чайка