Фізичні муки… ще й в душі болить Вам.
Чи рік назад хто думав про біду?
Полон… а мами зболена молитва,
підтримує одна незламний дух.
На чужині – і сніг сумної віє.
Та Україна звільнить – не журись!
Хай в кожнім серці жевріє надія,
що все страшне загоїться колись.
Знущання. Тиск. І холод. Їжі обмаль.
Та крізь вікно – хмарок небесна гладь.
Ти дочекайся, воїне, свій обмін –
Молитви материнської не зрадь.
Вона – з тобою. Поруч. Дні та ночі.
Замолить відчай… відведе біду.
Ось, чуєш? Вітер шепотить: «Синочку!
Тримайся, рідний, я тебе діждусь…»
Слова крізь сльози рвуть опівніч тишу,
Вплітаються в тривожні ваші сни:
Чекайте! Україна не залишить,
Ви всі для неї – доньки та сини!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971234
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.01.2023
автор: Білоозерянська Чайка