любого из нас
возьмут из этого пространства
не с именами – а
будто одинаковых
будто на рынке купленных
будто привезённых издалека
гладиаторов в масках
приведут в приличный дом
словно чтобы отмыть и согреть
говорите
кем вам страшнее быть
мужчиной или женщиной
существует ли до сих пор граница между добром и злом
как танцует смерть какая у ней сейчас
любимая музыка
на что хватает речи
как судорога хватает от звука
авиации над гражданским кварталом
как привычным становится различать прилёт и выход
как вы уничтожаете рукописи и фотографии
закапываете флаги
стремясь защитить родных
как пачкает ваши руки мягкие оружие
и что вам снится
где вмещается пепел и плач
а где пение и смех
чем пахнет в затопленном окопе
откуда не успели вытащить всех погибших
не проще ли было бы сдаться сберечь
несколько жизней в каком отсеке аптечки
лежит ваше достоинство неужели это правда
что ей вы останавливаете кровотечения
но как объяснить
не расковыряв чумный бубон
не высвободив эту вечную бактерию что влечёт
синусоидальное движение цивилизации
этого червя в мозгу –
его предпочитаете не называть вслух
по имени
война
мы же теперь её спикеры
наша очередь
как объяснить
и мы раздеваемся
и раздеваемся
раздеваемся
и тела
состоят из других охладевших
умолкших тел
из панелек в спальниках похожих теперь
на гнилые поломанные зубы
из обгоревших деревьев скрюченных как спички
из мотков колючей проволоки и цветного скотча
из блестящей кожи на культях солдатских рук
из разорванных гениталий
из ожогов на детских личиках
из простреленных флагов изрешеченных санэваков
из книг на пепелищах
из выцарапанных на стенах пыточных молитв
из флагов над кладбищенскими
кварталами героев
что простираются на гектары
и нам кричат прекратите
просто держите спинами дверь
и прекратите
но мы раздеваемся
и раздеваемся
раздеваемся
до костей
кожу снимаем
снимаем с себя мясо
аve mundus morituri te salutant
не отворачивайтесь
ещё немного и будет видно
как выглядит человеческая душа
если одна незаметно выпорхнет
притормозит обожженная другая
не отворачивайтесь
такие мы спикеры
а могли ведь и уехать
делают замечание
да
но когда наверху
начнут перекличку по нашей земле
кто-то должен
отвечать
отзываться
и за всех умолкших
тоже.
20.01.2023
(Перевод с украинского)
будь-кого з нас
візьмуть із цього простору
не з іменами – а
ніби однакових
ніби на ринку куплених
ніби привезених здалеку
гладіаторів у масках
приведуть у пристойний дім
буцім щоби відмити й зігріти
говоріть
ким вам страшніше бути
чоловіком чи жінкою
чи досі існує межа між добром і злом
як танцює смерть яка в неї нині
улюблена музика
на що вистачає мови
як судомить від звуку
авіації над цивільним кварталом
як звикається розрізняти приліт і вихід
як ви знищуєте рукописи й фотографії
закопуєте прапори
прагнучи захистити рідних
як бруднить ваші руки м'які зброя
і що вам сниться
де вміщається попіл і плач
а де спів і сміх
чим пахне у затопленому окопі
звідки не встигли витягти всіх загиблих
чи не простіше було би здатися вберегти
трохи життів у якому відсіку аптечки
лежить ваша гідність невже це правда
що нею ви спиняєте кровотечі
але як пояснити
не розколупавши чумний бубон
не вивільнивши цю вічну бактерію що спричиняє
синусоїдний рух цивілізації
цього мозкового черва
що його волієте не називати вголос
на ім'я
війна
ми ж тепер її речники
наша черга
як пояснити
і ми роздягаємось
і роздягаємось
роздягаємось
і тіла
складаються з інших схололих
замовклих тіл
із панельок у спальниках схожих тепер
на гнилі поламані зуби
з обгорілих дерев скорчених як сірники
з мотків колючого дроту та кольорового скотчу
із блискучої шкіри на куксах солдатських рук
із пошматованих геніталій
з опіків на дитячих личках
із прострелених прапорів і зрешечених саневаків
із книжок на згарищах
з видряпаних на стінах катівень молитов
із прапорів над цвинтарними
кварталами героїв
що простягаються на гектари
і нам кричать припиніть
просто тримайте спинами двері
і припиніть
але ми роздягаємось
і роздягаємось
роздягаємось
до кісток
шкіру знімаємо
знімаємо з себе м'ясо
аve mundus morituri te salutant
не відвертайтесь
ще трохи і буде видно
який має вигляд людська душа
якщо одна непомітно випурхне
пригальмує обпалена інша
не відвертайтесь
такі ми речники
а могли ж і виїхати
зауважують
так
але коли згори
почнуть імена викликати по нашій землі
хтось повинен
відповідати
відгукуватись
і за всіх замовклих
також.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971772
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 23.01.2023
автор: Станислав Бельский