Похоже на кукольный домик,
мы играли такими.
Крошечные мебель и сервизы,
занавески из лоскутка платья,
плитка из конфетной фольги,
пластилиновые шарики яблок на подносе,
меховые клубочки животных.
Половинчатое пространство, которое
мы якобы давали куклам
для обустройства и жизни,
на самом деле оставляя
открытым, уязвимым и контролируемым.
Только ведь люди, люди.
Всё так уменьшилось: если посмотреть сверху,
люди мелкие, как зёрна.
Посеянные в землю между холодом и огнём,
вторую ночь кричат из-под крошеного бетона,
что им рано ещё прорастать.
Потом некоторые замолкают.
Издали раздается щедровка, приглушённая
сиренами спасательной службы.
Есть иллюзия дома.
Нет возможности дома.
Никакого дома, кроме собственного тела,
да и то ненадолго.
Я люблю тебя и не буду вспоминать,
что раньше было.
И оставлю для тебя
под соседским ковриком
самое дорогое: последний ключ
от моего дома, которого скоро может не стать.
Может, уже нет.
15.01.2023
(Перевод с украинского)
+
Схоже на ляльковий будиночок,
ми такими бавились.
Крихітні меблики і сервізи,
фіранки з клаптика сукні,
плитка з цукеркової фольги,
пластилінові кульки яблук на таці,
хутряні клубочки тварин.
Половинчастий простір, який ми наче давали лялькам
для облаштування й життя,
насправді лишаючи
відкритим, вразливим і контрольованим.
Тільки ж люди, люди.
Все так змаліло: якщо згори подивитися,
люди дрібні, як зерна.
Посіяні в землю між холоду і вогню,
другу ніч кричать з-під кришеного бетону,
що їм рано ще проростати.
Потім деякі замовкають.
Здаля лунає щедрівка, приглушена
сиренами ДСНС.
Є ілюзія дому.
Немає можливості дому.
Жодного дому, крім власного тіла,
та й то ненадовго.
Я люблю тебе і не пригадуватиму,
що раніше було.
І залишу для тебе
під сусідчиним килимком
найдорожче, що маю: останній ключ
від мого дому, якого скоро може не стати.
Може, уже нема.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971861
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 24.01.2023
автор: Станислав Бельский