Сон часто згадую, наснився, доволі дивний,
По стежці йду, посеред земельної ділянки,
По небу хмари, як дельтоплани темно - сині,
Поміж них сонячне сяйво - ніжні поцілунки.
Раптово настрій, змінився, стривожена душа,
Рядів дванадцять, переораної землиці,
На якусь мить, здивована, все ж далі йшла неспіша,
Та з пантелику, знов збивали думки - блудниці.
Думка чому? Але ж ми ділянку не орали,
Й чому земля, смолиста,чорніша за вугілля,
Як сніг на голову, веселий настрій забрали,
На душі смуток, кому підвласне це свавілля?
По землі блиск, поруч й далі, як очі ворони,
Підкрався страх, озиралась, захисту шукала,
Ніби в тенети потрапила, відчулась втома,
Подібна статуї, мов заморозила зима.
Враз озирнулась, край неба насичені хмари,
Мішкам подібні, чуть менші й більші повні води,
Вмить спромоглися, заволодіть думки джмелині,
Не принесли б, вони нам сюди якоїсь біди.
Де неба край, раз -у - раз, жахала блискавиця,
Мені б руками закрити очі й вуха, Гримить,
Десь чути відгуки, спроможна повеселиться,
Здригались хмари, потужний грім не вщухав й на мить.
Здаля виднілась, сіра стіна - безжальна злива,
Потік води, стрімкий, темніше чорної землі,
Це все без жаху, сприйняти було неможливо,
Знесе з дороги, принаймні так здавалось мені.
Та ні, затихло, все спинилось, змарнілі хмари,
Неслися вдаль, під поривчастим тиском вітриська,
За мить, у купу збивались й линули удари,
Якісь у небо здіймались, якісь впали зблизька.
Мій погляд знову на переорану землицю,
Та вже за смужками, шмат золотистої стерні,
І все ж між нею, деінде бачила пшеницю,
Ніжно - зелені паростки в росі, як навесні.
Я під яскравим,теплим сонцем – зачарована,
Душа втішалась, раділа від земної краси,
Мов від жахіття, зненацька була врятована,
На злеті мрій, сердечних, у пробудженні весни.
***
Тіло тремтіло, проснулася, ритм серця збився,
Думки, як рій, бджолиний, до чого сон наснився?
13.03.2023р
***
Цей сон, мені наснився напередодні Водохреща 2022 року.
Для мене була загадка та згодом, я його ніби розгадала. Ті хмари, темні зливи, ворони, напевно все це було , як передбачення щодо війни. Тож я надіюся, що з весною, до нас прийде довгоочікуваний мир. Ті ніжні паростки пшениці, як вісники відродження. Тож чекаємо на перемогу! Нехай Бог допомагає нашим воїнам – героям, що захищають рідну землю від московської чуми!
Слава ЗСУ! Все буде Україна!
( Оь воно, як буває в житті, віщі сни збуваються,
навіть й більш, як через рік) Дай Боже усім миру і добра!
13.03.2023р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977155
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.03.2023
автор: Ніна Незламна