Життів намисто нескінченне пролягло
Тим виміром, що назви не існує,
Події, почуття – то лише тло
Незрима суть на нім своє малює.
Наступна бусина – і пам‘яті нема,
Все як нове, відкриті всі дороги,
За зайцем знову, чи і за двома,
Біжать нові і ще не збиті ноги.
Навкруг тебе багато є людей,
Одні привітні, з іншими огидно,
Цікаве щось ти бачиш і е-гей!
Чкурнув за ним, що і спини не видно.
Чому це так? Питання непросте,
Всередині не все ти добре знаєш,
Думки ти маєш, та дрібниця це,
Без них насправді все ти обираєш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977870
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.03.2023
автор: Віталій Гречка