Вони загинули, щоб ми жили,
Прикрили мужнім серцем нас і тілом
І в землю українську полягли,
А душі їх до Раю полетіли.
Так шкода, що їх мрії не збулись,
Не втілено в життя поточні плани…
Лиш на могилах воїнів колись
Замайорять півонії й тюльпани.
Та все ж зерно добра вже проросло,
Про них весь час нагадують віднині
Таке подібне синове чоло
І очі доньки, як у тата сині…
Хай їхні душі царствують в Раю –
Героїв місце тільки біля Бога,
Щоб бачити, як в рідному краю
Знов буде Щастя, Мир і Перемога!
Тетяна Котельнік
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978744
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.03.2023
автор: Покровчанка