Хочу в небуття бо життя це не життя
Ти була мені всім світом! Любив найбільше
Лиш тебе... Одні спроби піти в небуття
Їх було багато... Так я ніхто в твоїх очах
А ти була Всесвітом !!! Ні воно так просто не мине ... Я захоплювався окультизмом ...
Може янголи із свитками принесуть в твій дім нещастя... А може сам Азраїзл(янгол смерті) завітає в твою родину....
Я не можу без тебе.... І величезна доза таблеток ... Які мене мали вбити... Мене не вбили(нажаль) ... Ще хотів пролити рубінову кров у венах... Так я в твоїх очах ніхто... Чого? Чому мене Бог не забирає на той світ? Мої вірші адресовані тобі... Так в половині з них ненависть... В половині кохання... Життя нема... Лиш беру в руки чорні книги... Щоб помститися.... Стільки болю в свій час пережив.... Я горітиму в пеклі... Ми горітимемо разом!!! Не життя а пекло в цім світі... І пекло що почалось з тебе... Просто я так любив!!!! Ти поламала мою долю ... Моє життя ... Енергію і мрії... Є карма , дія , і протидія.... І мої прокляття спрацьовували не раз.... Поету нема життя в цьому світі... І половина з нас закінчує життя самогубством... Саме ті що стають відомими самі ідуть в небуття... Таких багато... Доля , карма , доля , кармічні борги... Я не можу без тебе.... І терпіти насмішки від інших теж не можу тому обходжу багатьох людей стороною.... Буде відплата! Але через окультизм.... Пробачте по іншому відплатити не можу.... Мене розуміють тільки найвеличніші люди в громаді ! Бо вони Люди!!! Я не витримую критики... Отак я розповів вам про своє життя ця сповідь нікому не потрібна... А може потрібна всім....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982144
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.05.2023
автор: Ростислав Мельничук