2.
І ні до чого ці одичні раті
Мені і елегійних рим єлей.
Гадаю, у віршах усе - безладдя,
Не так, як у людей.
Коли б ви знали із сміття якого
Вірші зростають, ім нема стида,
Як попід тином кущ жовтцю їдкого,
Як лопухи і лобода.
Сердитий окрик, дьогтю запах свіжий
Та таємнича плісень на стіні...
І вірш уже звучить, вогненний, ніжний,
На втіху вам, мені.
OSALx2o22-11
Петров-Водкин, Кузьма Сергеевич.
*
Мне ни к чему одические рати
И прелесть элегических затей.
По мне, в стихах все быть должно некстати,
Не так, как у людей.
Когда б вы знали, из какого сора
Растут стихи, не ведая стыда,
Как желтый одуванчик у забора,
Как лопухи и лебеда.
Сердитый окрик, дегтя запах свежий,
Таинственная плесень на стене...
И стих уже звучит, задорен, нежен,
На радость вам и мне.
1936-1960
3.
У ярмі цім мені і жити,
А ще Музою звуть у світі.
Кажуть: "Разом на бережку..."
Кажуть ще: "Божественний белькіт..."
Висмокче у гарячці смертній,
Далі знову рік ні гугу.
OSALx2o22-11
*
Как и жить мне с этой обузой,
А еще называют Музой,
Говорят: «Ты с ней на лугу...»
Говорят: «Божественный лепет...»
Жестче, чем лихорадка, оттреплет,
И опять весь год ни гугу.
1936-1960
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982507
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.05.2023
автор: Под Сукно