Присвята матусі, яка закінчила земну дорогу 05.04.1999 року у віці 60 років.
У загравах весна
Розсівала навкруг первоцвіти.
Ти, матусю, пішла,
Не сказавши, як далі тут жити.
За порадами йшла
Я до тебе, рідненька, щомиті.
А тепер без крила
Лиш бреду у жорстокому світі.
Вже давно і сама
З материнської чаші спиваю
Щастя й смутку до дна
І тривог оберемок без краю.
За життєві літа
Обіймала мене ти любов'ю.
Оберегом була
І причалом в бурхливому морі.
– За провини прости,
За непослух і хвилі зажури.
Сил немає знести
Між світами невидимі мури.
Крізь повітря війни,
Що їдким припорошене смогом,
Хрест несу за гріхи
Перед світом, тобою і Богом.
14. 05. 2023 Л. Маковей (Л. Сахмак)
картинка з інтернету
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983211
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.05.2023
автор: laura1