Первая лужа –
начну с той лужи, что высохла,
а когда рождалась,
то рождалась
из дождевого потока,
который смыл детские рисунки мелом:
двух конесобак, цветок и Ещё Что-то.
Растворённый мел пережил воду
и оставил свой след жёлтый
на тёмной земле,
на мягких травинках и подорожничках.
Вам кажется, что здесь Что-то случилось,
химическая авария,
гнусный порошок,
след вибрирует,
след болит.
Смерть, – говорит мудрец, – только смерть,
это и всё, что можно сказать
об этом мире.
А на предложения весны, моря,
солнцеалистического реализма
и прочих жизнеутвердителей
отвечает, что магазины и обёртки,
в которых продаются ножи,
могут быть разными.
Вторая лужа –
то ли из мрамора, то ли из гранита,
извините, я не очень различаю
эти материалы,
да и другие тоже.
В мраморно-гранитной луже
отражается то, что и должно
отражаться днём:
солнце с легким облачным фильтром,
но в луже
оно кажется
луной,
пугающей луной
в венке из туч и веток,
луной на картине художников-романтиков,
может, на иллюстрации.
Всё кажется, – говорит ведьма, –
всё перевоплощается,
дважды в одну стену не войдешь,
счастливы те, кто сумел взглянуть
хотя бы через стекло запотевшее.
Ключом обдеру контуры луны, облаков и веток.
Третья лужа такая прозрачная,
что не скрывает, а только подчёркивает
красивую новую плитку,
уложенную на эту дорогу
в последние дни работы старого правительства,
старого доброго правительства,
накануне прихода ещё лучшего –
оно ещё больше плиток положит.
Каждая участница
плиточного коллектива
напоминает рыбоньку
цветную.
Даже если в этой луже и случится буря,
она будет радостной,
забурит весенне.
Позитивное бешенство.
Ускоренное регги.
Пастор на зебре
обещает, что все будет хорошо,
и со смехом прыгает в зелёный карьер.
Ты тоже не можешь удержаться,
смеёшься,
поднимаешь пену песка.
Жизнь, смерть, иллюзии –
всё рассыпается, теряются тропинки,
ты должен каждый день приходить,
проверять, есть ли ещё следы:
мел на подорожниках,
царапины на камнях,
изумрудный смех в глубинах карьера,
отпечаток копыта зебры.
2020
(Перевод с украинского)
Оригинал:
МУДРІ
Перша калюжа –
почну з тієї калюжі, що висохла,
а коли народжувалась,
то народжувалась
із потічка дощового,
котрий змив дитячі малюнки крейдою:
двох конесобак, квітку і Ще Щось.
Розчинена крейда пережила воду
й лишила свій слід жовтий
на темній землі,
на м’яких травинках і подороженятах.
Вам здається, що тут Щось трапилось,
хімічна аварія,
гидкий порошок,
слід вібрує
і слід болить.
Смерть, – каже мудрець, – тільки смерть,
це й усе, що можна сказати
про цей світ.
А на пропозиції весни, моря,
сонцеалістичного реалізму
та інших життєствердностей
відповідає, що обгортки і магазини,
в яких продають ножі,
можуть бути різні.
Друга калюжа –
вона чи то з мармуру, чи то з граніту,
вибачте, я не дуже розрізняю
ці матеріали,
як і інші теж.
У мармурово-гранітній калюжі
відбивається те, що й має
відбиватися вдень:
сонце з легким хмарним фільтром,
але в калюжі
воно здається
місяцем,
жаским місяцем
у вінку хмар і гілок,
місяцем на картині художників-романтиків,
може, на ілюстрації.
Усе здається, – каже відьма, –
все перевтілюється,
двічі в одну стіну не ввійдеш,
щасливі ті, хто зуміли глянути
хоча б через скло запітніле.
Ключем обдеру контури місяця, хмар і гілок.
Третя калюжа така прозора,
що не ховає, а тільки підкреслює
гарну нову плитку,
покладену на цю дорогу
в останні дні роботи старого уряду,
старого доброго уряду,
напередодні приходу ще кращого,
який покладе ще більше плиток.
Кожна членкиня
плиткового колективу
нагадує рибоньку
кольорову.
Навіть якщо в цій калюжі й трапиться буря,
буде вона радісна,
забурує весняно.
Позитивна скаженість.
Прискорене реґґі.
Пастор на зебрі
обіцяє, що все буде добре,
й зі сміхом стрибає в зелений кар’єр.
Ти теж не стримаєшся,
сміятимешся,
збуриш піну піску.
Життя, смерть, ілюзії –
все розсипається, губляться стежки,
мусиш щодня приходити,
перевіряти, чи є ще сліди:
крейда на подорожниках,
подряпини на камінні,
смарагдовий сміх у кар’єрних глибинах,
відбиток зебриного копита.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983404
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 16.05.2023
автор: Станислав Бельский