вору Санчо
Львовские голуби
1.
Тень падает почти отвесно вниз —
то круто так взмывает в выси голубь.
Проспект, бум птичий, солнечный карниз
венчает узкий строгий крой костёла.
Витые ритмы улиц и толпы,
покатых крыш натруженные плечи.
Над городом воркуют го-лу-би.
Про что, не знаю. Про простые вещи.
Про тот костёл. Про страны. Про войну.
Про белый свет, про небо с быстриною.
А может, он голубке шепчет: — Ну,
как я летал, гордилась ли ты мною?..
2.
Тень хищным ястребом метнулась вниз —
то так взмывает ввысь кипенный голубь.
Проулок птичий, солнечный карниз
венчает лаконичный крой костёла.
Витые ритмы шири, узины.
покатых крыш натомленные плечи.
Над городом воркуют воркуны.
Про что, не знаю, их чудные речи.
Про тот костёл. Про людство. Про войну.
Про белый свет, про небо с быстриною.
А может он голубке го́лчит: — Ну,
как я летал, скучала ли за мною?..
OSALx2o23-o5
Симотюк Назар
*
Тінь чорна стрімко падає униз —
то білий голуб так злітає вгору.
Проспект пташиний, сонячний карниз
вінчає строгі лінії собору.
Строкаті ритми вулиць і юрби,
дахів похилих старовинні плечі.
Над містом розмовляють голуби.
Про що, не знаю. Про цікаві речі.
Про той собор. Про людство. Про війну.
Про білий світ, про небо з далиною.
А може, він голубці каже: — Ну,
як я літав, ти скучила за мною?..
Ліна Костенко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983950
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 22.05.2023
автор: Под Сукно