Вакцинація від рашизму

                                                                 [i]«  Від  Божої  любові
                                                           нікуди  не  дінешся...»[/i]
                                                                                                   Евфемізм
                                           І
Я  не  умію  ні  за  що  хвалити,  
нізащо  не  іду  на  рандеву
та  селфі  самозваної  еліти...
і  друзями  нікого  не  назву  
із  тих,  кому  живі  –  дереворити.  
Не  відкидаю  за  ніщо  копита,
тому  до  перемоги  доживу.

Не  вороги...  але  як  сіль  на  рану
всілякі  «різновіри»  і  погани,
що  обожають  ідолів  пітьми
у  час,  коли  улус  батия-хана
і  нехристи  скаженого  тирана
толочать  наше  жито  чобітьми,  
вишукуючи  здобичі  для  пана.  

                                           ІІ
Немає  Василя  на  упиря...  
і  поки  воля  нації  не  вмерла,  
пора  би  заарканити  царя...  
..........................................  
Дивуюся,  чого  його  поперло,  
туди,  де  знає  –  не  його  земля.  
Усе  одно  не  забере  у  пекло
накрадене  у  бункери  кремля.  
Але  панує  нице  і  ніяке  
і  буде  панувати,  позаяк
поменшає  у  нації  вояк,  
а  це...  Європі  –  немічі  ознаки.  
І  першими  очуняли  поляки,
бо,  –  [i]цо  то  є?  [/i]Лише  манюнє  пу,  
у  школі  неотесане,  плюгаве,  
балда  народу,  затичка  попу,  
гузно  у  пір’ї  півнячої  слави,
ганьба  усіх  народів  і  часів,
але  усюди  пхає  підле  рило
і  не  бере  його  нечиста  сила...
.................................................
Он  Зе  і  той  уже  йому  довів,  
що  не  рятує  ані  сан  кумів,  
ані  шамани,  ані  дим  кадила.  

                                           ІІІ
Від  нечисті  очистимо  поля,  
із  пам’яті  зітремо  москаля,
а  заодно  –  паяців  утопізму,  
які  смішили  нас  до  отупізму,  
і  може,  ще  побачимо  здаля
кілок  у...  спині  бестії  рашизму.  

Звільняємо  від  ворога  своє,  
та  нелюдів  не  меншає...  одначе
Отець  із  ними  горщики  поб’є,  
очумається  чаполоч  ледача,  
зійде  вода,  яку  ніхто  не  п’є,  
коваль  війни  усе  перекує
на  літаки  із  купи  залізяччя.  

Московію  чекає  Божий  суд
і  поки  український  Робін  Ґуд  
винищує  лукаве  і  несите,  
аж  поки  буде  rusia  kaput,  
зростає  мотивація  дожити,  
аби  іще  побачити  салют.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987447
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.06.2023
автор: I.Teрен