Біленька хата, що стоїть край лісу
Здригнулася від вибуху ракети
І задихнулась в димовій завісі,
Ковтала сльози вже за крок до смерті.
Та встояла, лише шибок позбулась,
Ще з даху шифер полетів додолу,
Зіниці вікон дивляться похмуро.
Та не одну її спіткала така доля.
Настане мир і всі оселі наші
Ми відбудуєм, приведем до ладу,
Всміхатимуться знов біленькі хати
І стане Україна іще краща.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987578
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.07.2023
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський