Вітер грається із нею,
А вона летить,
Нижче й вище над землею,
Незабутня мить!
Парасолька із кульбабки,
Бачить цілий світ,
На шляху зустріла маки,
Їм, кричить – Привіт!
Вітерцю лише забава,
Полетів в долини,
По край неба, там заграва,
Цей політ, неспинний!?
Стрімка думка в парасольки,
Я уже й пристала,
Та враз вітру ніжні хвильки,
Немов скрипка грала.
Опустилась між травинок,
Колискову чула,
Вітер виграв поєдинок,
При землі заснула.
Гарний день теж притомився,
Подрімать не проти,
Вітру сон, дивний наснився,
Небеса, висоти.
Зірок кілька ще моргали,
Таємничо сяйвом,
Ніч казкова… зазивали,
Вгомонись, ти мачо!
Вже ж доволі нагулявся!
Прийшов час - спочити!
01.06.2023р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987787
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.07.2023
автор: Ніна Незламна