Ховає обрій сонця булаву,
що золота проміння сіє в річку.
Яскраво догорає літа свічка
і серпень донотовує главу…
А ми на різних долі полюсах…
А поміж нами сотні кілометрів
і лише виринає з часу нетрів
та неземна, розплетена коса…
Перетікає тихо у ніщо
на марево подібне сподівання…
А там і осінь, і пора прощання,
та літо не минуло поки що.
28.07.2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989911
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.07.2023
автор: Олександр Мачула