Кохання – оберіг (пісня)

Та  не  сумуй,  кохана,  через  часу  плин.
Ми  приростаєм  двоє  до  старих  світлин.
Гірчить  чомусь  не  кава.  Спогад,  мов  полин.
Це,  певно,  кличе  в  осінь  журавлиний  клин.

приспів
Цілує  тепле  літо,  золота  пора.
У  сад  підем  обоє  серед  пишних  трав.
І  поміж  щедрих  яблунь,  де  зірок  салют,
Шепочу  ніжно,  щиро:  я  тебе  люблю!

А  ми  з  тобою,  мила,  наче  два  крила.
Чого  журитись,  рідна,  що  весна  пішла.
Пройшли  з  тобою  поруч  різних  сто  доріг.
Несем  своє  кохання  –  родини  оберіг.

приспів
Цілує  тепле  літо,  золота  пора.
У  сад  підем  обоє  серед  пишних  трав.
І  поміж  щедрих  яблунь,  де  зірок  салют,
Шепочу  ніжно,  щиро:  я  тебе  люблю!

Удвох  ідем  щасливі.  Ділим  дні,  літа.
В  житті  єднає  міцно  нас  любов  свята.
Зростають  швидко  діти.  Їм  свій  шлях  і  час.
Кохання  нас  тримає.  Світить,  мов  свіча.

приспів
Цілує  тепле  літо,  золота  пора.
У  сад  підем  обоє  серед  пишних  трав.
І  поміж  щедрих  яблунь,  де  зірок  салют,
Шепочу  ніжно,  щиро:  я  тебе  люблю!

03.08.2023

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990455
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.08.2023
автор: НАСИПАНИЙ ВІКТОР