(До Всесвітнього дня поета)
Всі класики із чогось починали,
до кропіткої праці звик поет.
Обійми Музи – ось він справжній злет!
Ти – особистість, а не чийсь аналог.
Заторохтіли… не співець я… Ет!
Анапест, амфібрахій, ямб і дактиль…
хорей… складні на практиці, хоч плач!
Кепкує з мене добра Муза: «Ач,
із труднощами борешся отак ти?
Не класик, не митець ти, а римач!»
… Купаюсь у квартоні, віланелі –
натхненний дощ хай сіється згори,
а творчий імпульс і душі порив
черпаю у класичних менестрелів,
та з Музою лечу в обійми рим.
Рядки не зупиняються.., о леле!
Люблю-творю я – працею бджоли.
У слові – зупинився часоплин
у власнім вимірі, на мрійній паралелі –
І класики в любителях були.
…А дощ все лив.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991862
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.08.2023
автор: Білоозерянська Чайка