Ти поясниш хіба мені – звідки
Чудернацькі ці образи дум?
Як би волю від див відволік ти,
І прирік на спочинок мій ум.
Я боюся, що мить та настане,
І, не знаючи шляху до слів,
В муках творчості думка повстане,
Мої груди роздерши навпіл.
В підробітках мистецтвом по світу,
Вдовольняючи темні уми,
Мов малеча радіюча літу,
Веселимся над прірвою ми.
Та як тільки-но черга настане –
Рештки спалених крил на плечах,
І метелика скоро не стане,
Щоби вічно палала свіча!
Разве ты объяснишь мне — откуда…
Разве ты объяснишь мне — откуда
Эти странные образы дум?
Отвлеки мою волю от чуда,
Обреки на бездействие ум.
Я боюсь, что наступит мгновенье,
И, не зная дороги к словам,
Мысль, возникшая в муках творенья,
Разорвёт мою грудь пополам.
Промышляя искусством на свете,
Услаждая слепые умы,
Словно малые глупые дети,
Веселимся над пропастью мы.
Но лишь только черёд наступает,
Обожжённые крылья влача,
Мотылёк у свечи умирает,
Чтобы вечно пылала свеча!
Николай Заболоцкий
1957-1958
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997156
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.10.2023
автор: Віталій Гречка