Шум вітру між дерев блукає довго,
Води поверхню не хвилює він,
В калюжах – небо, наче очі бога,
Прикриті і ховають голубінь.
Палає сонце та теплом не віє –
Журба осіння стримує його,
Нарешті й дзеркала калюж рябіють
І в перехожих морщиться чоло.
Вітри холодні прибавляють в силі –
Готують зустріч матінці-зимі,
Вона одягне у сніжинки сиві,
Й обійме морозцем своїх синів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997628
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.11.2023
автор: Віталій Гречка