Село моє, ошатне, невеличке!
Чи про любов коли тобі казала?
Сум падолисту сіється сльозами
На помаранчеві ландшафти з гарбузами,
Десь угорі в зажурі ключ курличе…
Пістрявий півень водить сокотушок,
Заливисто горлає задерика.
(Грибну погоду співами накликав!)
Імла плаксива… З гуми черевики…
Старі тополі мжичка ледь ворушить.
Пікантно згусла у повітрі м’ята.
Подвір’я, сад, город, повітка, хата –
До темряви знаходяться заняття.
Село моє маленьке та ошатне,
Стежина вікопам’ятна моя ти…
/Надихнув живопис І. Роп'яника (Україна)/
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998339
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.11.2023
автор: Білоозерянська Чайка