Ох, осінь - осінь… давно пожовкле листя,
Й доволі сіре в павутинній мережці,
Краплі росинок - розірвані намиста,
Туманна темінь, лежить по срібній стежці.
Ох, осінь - осінь, як одиноко, туга,
Не веселиться, ні душа, ні сердечко,
Скоро нагряне холод, завиє хуга,
Зимовий місяць поспіша, недалечко.
Ох, осінь осінь, чи здатна підбодрити?
У цьому світі, де йде кривава війна,
Тож людство хоче, без сліз, страждання жити,
Щоб у серцях, повсяк час буяла весна.
Ох, осінь - осінь… вколисана дощами,
Мене сповиєш, ніби малу дитину,
Усі сумління розвієш із вітрами,
Із пахким чаєм, я стрічатиму днину.
16.11.2023р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998694
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.11.2023
автор: Ніна Незламна