У багатьох людей ця осінь інша.
І день, і ніч байдуже злива кро́пить.
Закляклими руками звістку пишеш
Додому – із вогких, брудних окопів.
Краси не бачиш. Б’є потік краплистий,
Долає сон і накриває втома.
А тил золо́тить у брунатне листя:
Тут моляться і виглядають вдома.
Рядки, війною змучені, голосять,
Щоб мир настав і дні пройшли туманні.
Я знаю: зовсім поруч – інша осінь,
Де хтось безмовно піде на світанні.
…Зимовий обрій. Місяць зір навішав.
Окоп осклів і дме дошкульний вітер.
Складають у тилу про мужніх вірші.
А мрія на нулі - світанок стріти.
/Джерело: фото з окопів Ірини Рибакової./
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998869
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.11.2023
автор: Білоозерянська Чайка