Аленіяк 20.01.13 Стерня терня зерня черня. Ось моя майстерня. Вишень кишень лишень липень Висень видень вадень водень Кисень лисень личень кличень Ключень глючень учень мучень Маки маски і підказки Тесла весла Тесли несли Круки руки басавруки Лошата лопата ропата рогата Потята! Ротата картоплекопачка Вигортає горня і кубло землерийки: Так і я вивертаю з вашого тата Все нутро для домашньої вузькоколійки. То чорти несуть на вилах Неспокійні душі. – Я плюю на їхню працю з високої груші. Брати мої! Все суще має суть. Як хочете, – а ниткою цією Потрібно подолати словесну каламуть І вийти на якусь просту ідею. Давид дравид колотить чорне море, Молотить хліб теж чорний молотком – Ніхто з ним не вступа в переговори, Лише гуртуються в кутмуткунджутгуртком. Петра опера пера Іллічача й годі! Я вже й "перднути" не можу в себе на городі? Кажуть там он підтеши, на тобі сокиру, А отам перепиши в християнську віру. Tenet opera перо – Скоро, може, й гигну. Жабки піють про Таро, – Зганьблюся, не встигну! Гусяче мусяче трати перо, Добре сказати не в змозі. Ото мімоза на морозі Краще б не сказала, і бульбашку в ситро: Так бульбашка пірнає у ситро, Як я в людей пірнаю: Вони пірнають в сон або в метро, Допоки всіх помалу не впізнаю. Ваш творчий метод може й їй-козирний Та все ж неоновленний і неоковирний. Вона суха, легка й інформативна. Відповідь: галета. Яка галета? Відповідь: Суха, легка – і знов таки поживна. Гален, балет і Гамлет – теж, якби схотіли, Побачили б себе в одному ланцюжку; А там – і цілий світ. Питаєте, навіщо? Щоб знати – і не вірити! "Щоб гнати, а не вірити. Отак воно ясніше". – На свіжу голову в щоденнику напише Микола Озеров про "Десять козака", – Страшна була армія арія Дарія Як море, й довелося тікати за Дунай. Ти, думко, думай, а ти, вільна пісне, Ще голосніше в космосі лунай". Гален сказав: Ось голова й готова: Що антові зерно, то готові полова. А що ті готи? Праанекдотичні Спотлайти в нашім слові про Ігорів похід: Дотичні до історії, на Захід подалися В пошуках кращої долі – То й без них довелося спожити обід, Дожидаючи жита на тому футбольному полі І половецькому, й совіцько-соловецькому Смиренному, як сказано: незнамо кого дожидали, – Дождалися знамо кого, Та й стало нам нудно: на чуже стали наше казати, А нашого того не бачимо. Такі й подібні закиди я мовчки відкидаю. Ну що я, справді, вам хорошого скажу? За шкоду заплачу – гріха не відридаю, Отак і цього каменя закину за межу. Гален сказав: я думав цілу ніч Про сон як неприйнятну за таку ціну річ: Чи вбити комаря – чи комара? З премудрої дрімоти Такого сумніву позбутися несила Ні Архімедові, ні Цезарю, ні Жанні Д'Арк в Луганську, Ні гицлеві з мобільним телефоном, Ні Гамлетові з черепом Шевченка. – На ранок зрозумів: якесь моє знаття Пропало, як Кандзюбина худоба. Воно пішло без вороття – То що ж мені робити? Валятись біля гроба. Чи, кажеш, стати під знамена забуття? Потрібні потрійні розумні зусилля Для того, щоб приборкати рогате божевілля. Моя земля не може породити До гри погордливої мокрої погоди! Напасний дощ як напрасний бурвітер, Що я в запасі поки що тримаю: Любо дивитися, як він біжить по краю. Ото ж він заспаний засапаний пасеться На полі бою хижими очима; А де мій записник? То правий захисник, Що налетів на польового прокурора З талмудом містечкових прецедентів: Ось тут ніхто як ти казав учора, Що правила не правлені давно З урахуванням точности і рольових моментів На гольових – однаково залізе у вікно Скоромного не їсти, масне ясне м'ясне Гречане, горілчане, викреслюємо пиво, – Та раптом усміхнеться, гепнеться й засне З м'ячем біля воріт – а то не є красиво. Галина гадина півлітру увілляла В відро з водою. Стихло, стигло, І стягло плине час: Родина рідина, Година рідина, Малина далина. Життя таке двоїсте! Воїсте, мудрий каже, – суши та поливай. А ми присяжні пристяжні фейлетоністи, На похороні власному тим паче: Вже й випили по третій. – А де ж Протесилай? Сказав не вийде. Каже, він над віршами плаче. Рахат-рахіт, курня-дурня! Отетерів нарешті. Мене засмучує брехня І танки в Будапешті. Нівроку далі, а назад ні кроку. Веди на Лондон – підкидає Вайда На вітер жменю мідяків, – Тримайте капшуки, щоб я вас не підвів, Підпережіться доблестю і гайда. Бо Стрибіг сумнівається? Такого Нема, щоб ворожити на стерні. А я вам розтовчу – я озирнувся, Побачив дим у рідній стороні І почепив на гак Вишневецького: Плюю на присок! Нам діди казали Не кидати вогню на морську воду Чи на солодку чи на як поняття? Отак і Тавританія. Я спробую тримати Все слово, князю, в тебе в голові, А ти не сумнівайся, будь хоробрий, – То й виведеш з кривавого, в перекладі з кривого, Як кажуть геновезькі корчмарі: Король померли, – правитиме зайда. Виходиш на балкон, підносиш праву руку: Хай буде пісня! Вежі геновезькі – То не пізанські вежі. І свята Софія, І Колізей, і Мордор – все впаде, А наша слава – золота і ще тривкіша, І буде піца. Розберімм руїни Рима! Її в них там кладуть перед дверима З приблудних перехожих кепкувати: Читаєш ото вивіски, дурну задерши кирпу – Аж на! Перепічка, і носом об поріг. Води й харчати. А в британців, слишелишми, Кров, як вода й гаман з дурними грішми Колись, як кажуть, нашими. – Дебелий спотикач! Туди ж то й правимо з дарунками ставриди: Ось ції прапорці – то вешти поставлених задач На перший час – де ставити намети й піраміди. Поставили. Британці – на схід півосетрові. Я схуд на сходах слави до небес: Якби не дудки й одинадцятиметрові, То не зарадив би ні цар ні Геркулес, Ні пес балбес. Тепер семифінальна Трембіта перемоги. Увага: Бейт Байт Нейт! Ти зайва, люба! Знову пісня поховальна Виходить з моря в білім шумі. – Ні, в білій шубі: Схудли? То вимагайте флейт! А ти надудлений і вирячивши очі Шукаєш де б то вкластися – та вже й гроза гряде: Ми вам показуємо вибрики дівочі, Одна придурюється, знає що пряде: У леопардами запряженій тачанці Вона, чиє ім'я чи лайк, чи майк, чи найк, Гряде грозою, щоб хвалити наші танці І гікгабейт, і гікгабайк, і київська Клондайк. Хай буде так! То грім. Я вірю вам, дівчата – Тому й тамую діямантову сльозу: Вкраїна буде сильна і багата, Як-небудь сам до ліжка доповзу. През шаблю й терни і бандуру і морок Цілую всіх вас і асфальт разів сорок: Потоки, пороки, пророки, пороги, Вороги, пироги на пороми хороми! Будь-ласка не бійтеся творчої втоми. Вчіть вашу англійську, бодай не зросли, Аби лише правду у маси несли. Я дещо зрозумів, дарую вам два бейти – Співайте їх у супроводі флейти: Які, здавалося б, порочні ті пророки, Що проклинають всі людські пороки! Воїстину, як небо ночі в серпні, Скарби моїх прокльонів невичерпні. Ось і я – каже сонце уранці. Вона осяяла моє дитинство. Йдуть: і наша посівна, й молода попівна: Високотехнологічна ( добре організована, злагоджена, матеріяльно забезпечена, весняна, гаряча, гарячкова, напружена ), ловка й прогресивна. Несподівана попівна – несповідана весна: Красна, люба і солодка, гарна мов та пасочка. Духовенство – черства верства: не схвалює людожерства. Ліліт: мов та пасочка пісна. Такі варіянти слід називати чортовими, позаяк темні й підозрілі. Ось колонка колобкова: то у тій газеті, Де є правди, як води в соленій галеті. А мені розмова з вами – гиря двопудова: Де й поділася моя та сила розумова! Коли б наша та розмова та була моя вся – Був би я тоді розумний, тоді б не боявся. Я думав, коли в зоопарку сидів З горилою за випуск бульварної газети: Навіть страшно подумати, скільки жидів Щодня зникає з нашої планети! А москалів – то ще страшніше. Я захистив би їх – та хто ж про те напише? "Коли пошиваєшся в поети, твоя графоманія може звар'ювати в дуже небажаному напрямку, – застерігав Ф. Ніцше молодих поетів-графоманів. – Дуже часто трапляється так, що кохання розвіюється відразу після одруження, і тоді молодята не відчувають одне до одного нічого, крім відрази. Я не кажу, що це погано, – але якщо твоя графоманія дорога тобі як життя, не зраджуй її навіть з нею самою". Клямити плямити Негідники! Замкніть уста на клямку: Хай ваша правда вас не покида, А лиш сидить сумна в високім замку Несватана, в кухвайці і вічно молода. Манія судити стає професійним обов'язком, коли на твоїх плечах суддівська мантія. Хай ваша манія блищить, мов діямант, А ваша мантія блощить, мов студний кант. Цей судний день тому такий нудний, Що не сумний, а трошки божевільний. Тому й ненавиджу цей день пустий недільний, А будні – не нудні: вони чудні та блудні. Колія процесу: протокол, процедура, свідчення потерпілих читачів, копії речових доказів, висновки експертів-віршознавців. Коли не знаєш крав ти чи не крав, не вимагай загальнолюдських прав. Не впізнаю. Не визнаю. Не відрізняю. Не порівнюю. Не брешу. Ніколи. Деїндеїноді. Час від часу. Завджди, скрізь, повсюди, повсякчас. Навряд чи. Не згоден. Не бачу. Не чую. Не знаю. Не хочу. Ось моя сулія: В ній рафінована олія. То ж в ту олію я й волію Вмочати, образно, стило. А про, скажімм, алкоголію – Може, ніколи й не було. Було ся прийнялося. Цвіло не зав'язалося. Розсохлося, потрухло, поцвіло, Чортополохом буйно поросло. Є й вищий судія, я так гадаю – Про це я вже казав, то ще раз нагадаю. Мої історичні сулії! Їй-богу, я теж спорожнів: Нарешті збулись мої мрії, Щоб я їх суворо судив. Скажу й за студії. Нема чого сказати, Лиш можу загадку на здрастуй загадати – Читай її за три рядки, Рахуючи від слова "навпаки". Встає, вітає, світає, сватає. Сидить, судить, гудить, нудить, будить, блудить. Встає, вітає, вішає, втішає. Відповідь: Сонце Сідає, та на місці ніколи не сидить. Стеля стезя мислителя. Наслідуйте, мисливці І промисловці, й маслюки, і славословоливці. Вітер на гойдалці: Гайда чи ні Рятувати вівцю, а калічити гада! Ева: я спала, і бачила ще один сон уві сні: Така й я тобі, певне, контраверсійна принада! Коли бурі на Сонці і вітер з пустелі, То й думка збивається на манівці. Не подоба нам, браття народні співці, Ламати меблі й повзати по стелі. А потім прийде Геймоскаль, А з ним Гармидер і Геймовер. Прощай, життя моє плюгаве! Кульгаве іржаве І буде – ой, же ж буде мені жаль, Що пожадав святої слави; І заберуть мого Числовозмисла. Над нами райдуга повисла – Недоброзичлива однак. Та що ж? Хіба мені шукати Несуперечливих ознак? Як пишно сказано, то можна й записати; Тоді читай чи є ся чим пишати. Ой Морозе ти ледачий, славний Морозенку! Чом поклав, мов сироту, одну борозенку? Ой поклав я вчора чорну борозну – Завтра покладу я ще 41. Імати готовність Чини підготову на всяку причину: Й на люту вражину, й на любу дівчину. Спершу запорожці хотіли вдатися до випробуваного способу: підкупити начальника нічної варти. Та позаяк для цього потрібні були гроші, а їх ощадливий герцог обіцяв лише по завершенні роботи, то від підкупу довелося відмовитися. Стали козаки радитися. "Як не підкупом – то підкопом" – сказав тоді Іван Сірко, і цяя думка всім припала до вподоби. Вже наступного ранку здивовані французи могли спостерігати, як чубаті степові лицарі, весело відсапуючись і співаючи пісень, риють в напрямку до Дюнкерка якісь зміїсті рови. "Що це ви робите? – звернувся Дю Конде до Богдана Хмельницького. – Вас же покликано воювати!" "А гроші? – ущипливо запитав у відповідь наш ватажок. – Були б гроші – давно вже Дюнкерк був би ваш. А так, проше пана, трохи довше буде". Хоч би там як, неприступну фортецю було взято, а воєнне мистецтво збагатилося поняттям "агроші", що за традицією викопуються в зигзагоподібному довільному стилі, як то зробили були славні запорожці; звідси – міцний символічний зв'язок між поняттями "копати" та "гроші", що не лише зберігся до наших днів, а й навіть набув поширення в усіх цивілізованих народах. Чи луце нам посічену бити, чили полічену бити? А луце ж нам посічену бити, аніж полічену бити. А щоб неполічену бити, нам слід непомічену бити, Припнути язика, – лиш слухати й тремтіти. Я стерплю все – лиш не вмикай трембіти, Не вір собі і не перевіряй, – Не сходь з довколоземної орбіти, Не їж, не пий, не спи і пальців не ламай. Я дам тобі одну центральну явку, А ти – звільни Марусю Богуславку. Я дам тобі одну безсмертну ярку, А ти мені – одну німецьку марку. Бери собі народів дружби арку, А я тим часом докурю свою цигарку. Пахоля тобі скаже пароля! Тож і не дивно, що ці незчисленні, але мужні й дисципліновані 300 спартанців побили нечисленне військо персів під проводом Кира Дарія Ксеркса. "Не числом, а вмінням", – так прокоментував цю перемогу російський полководець Суворов, коли замислював низку безпрограшних битв, що його уславлять. ( Свої дерев'яні солдати Суворов, коли бував не в гуморі, називав сіносолома. А в гуморі – сілосолома, силосолома, або селосолома, або салосилома, або сілосодома, а іноді навіть Чудо Богатирі Орди ). А от скептично настроєний Ломоносов був иншої думки. Щоб застерегти свого друга від надмірного ентузіязму, він написав свою дидактичну поему "Ars bellonica vs Ars batalica", що починається такими словами: "Не покладайсь на вміння навмання", чим давав йому зрозуміти, що число також відіграє велику роль в воєнному мистецтві. Цю ж саму думку обгрунтував і фламандський мислитель Спіноза у властивій йому афористичній формі: "Обчислив – значить обмислив". З давніх давен точність обчислень не лише вважалася критерієм розвитку наукової думки, але й була тим бастіоном, котрий ця думка запекло штурмувала: так, наприклад, тривалість року: египетськими жерцями її було обчислено з точністю в 4 хвилини 44 секунди, а жерцями Мая – з точністю в 0.4 секунди! ("В чесному герці з'ясуємо, де більша точність, колеги". "Згодні з таким запитанням звернутися ми до народу"). Таких вражаючих результатів ніколи не було б досягнено, якби жерці за всіх часів не були елітою суспільства. Та ба: наукова думка бурхливо розвивалася, а пересічні громадяни залишалися темні та відсталі. Далекі були ці жерці від народу, ревно стерегли вони свої таємниці, так що ніякими тортурами вирвати їх було неможливо. Перечитайте "Смерть комсомольця" та "Вересовий мед", аби у вас не залишилося сумнівів. А ще ліпше – Велесову книгу: авторитет автора тут незаперечний. Лікар Гауз любив рахувати. "Уявіть, що 12 симптомів – То моя особистість, 12 її складових. А тепер помістіть її кожну в 12 окремих дурдомів, Де, як ви-от, колеги, завзято лічитимуть їх: Може, за рік їх залишиться та незнищенна третина, Що її називають квадратовий профіль кретина". Ліпочислення. Терція, як відомо, охоплює три ступені діатонічного звукоряду, а кварта – чотири. Досліджуючи це питання, я виявив цікаву особливість мислення древніх: лічити вони починали не від нуля, а від одиниці. Справді, якщо літочислення ведеться від якоїсь події, то до якого року віднести саму подію – до першого чи до нульового? Звісно ж, до першого, адже нульових років не буває, таксаме як не можна собі уявити нульового спартанця. Проте, коли ми запитаємо себе: "а коли закінчився перший рік від Різдва Христового?", можемо отримати несподіваний результат: "Десь на межі 31 грудня першого року та 1 січня другого", і виходить, що перший рік тривав всього тиждень. Узагальнюючи, можна сказати, що за будь-якого літочислення перший рік є найкоротший у вічності ( якщо, певна річ, останній не виявиться ще коротший ), в границі – нульової тривалости. Звідси видно, чому нульовий інтервал діатонічного ряду названо примхою, а коли ми стоїмо біля якої-небудь драбини, то першим її щаблем є земля, що в нас під ногами! Частково це пояснює також, чому деякі балерини та оперні співачки бувають такі примхливі: може навіть виникнути підозра, що спартанців було насправді не 300, а 299. Проблема четвертої ноти. Котра нога в коня четверта? Четвертий циліндр в автомобіля визначається, як правило, безпомилково. З конем набагато важче – а що вже казати про діатонічний звукоряд! Ось чому музика має над нами таку велику владу: бо в ній все нібито й математичне – і в то й же час доцільне та відносне. Візьмімо, наприклад, відмінювання нот: за правилами і за звичаєм родовий відмінок множини мав би бути такий: відмінювання ніт! "Але ж це слово іноземного походження" – поблажливо ( сердито, звехньо ) посміхаються мовознавці. Це я розумію – та все одно відчуваю певну невдоволеність. От якби ми повернулися до архаїчної форми "нута", то ніякої плутанини не було б. ( В приватній розмові професор П. відрадив мене від такої реформації, бо тоді довелося б модифікувати й такі слова, як літота й асимптота, не кажучи вже про кінноту й піхоту. Щоправда, сказав він, ці слова не мають множини – та хто знає, чи так триватиме довіку ). Проблема Великої Ведмедиці. Навіть не вдаючись до енциклопедичного матеріялу, ризикну припустити, що Алькор – то вершник, а Міцар – кінь або верблюд. Доки бачу Алькора, доти знаю: не збочу зі шляху, що накреслив нам Аллах всевидющий. Чому стародавні евреї зневажливо називали египтян рабами? Тому, що Верх асоціюється з пануванням, а Низ, відповідно, з принизливим становищем раба. Серцем Египта була і є Дельта, тож цю країну без всякого упередження можна іменувати Пониззям, з чого ті евреї залюбки й скористалися. До цього можна додати, що Ніл тече з Півдня на Північ, а саме якраз напрям течії ( головних ) річок країни є ідентифікатором Верху та Низу для її мешканців. В чому полягала меншовартість египтян? У тому, що вони "неправильно" орієнтувалися в морально-етичному просторі. Для українців Низом є Південь, а от для египтян та обських угрів – Північ, причому в обох випадках то не якась країна, а море. Я збирався розвинути свою думку до потрактування понять Веда та Арія, але тепер не маю охоти цього робити: нехай за мене зробить це хтось инший. Вік золотий було перше посіяно чесність і правду 17 Від Месії до Месії. Герої Ширки. Скорчена процедура. Ар'яни та аг'яни. Актор грає автора чи автор актора? Стріха запалює стрілу чи стріла стріху? Голова комітету озирається згідно з регламентом. Для цієї роботи ми обов'язково замучимо правників та мовознавців. Куми мої, куми мої! Слідчі ізолятори у нас перевантажені на половину від їхньої проектної потужности. Ні для кого не секрет, що цей захід ( Евро 2012 ) потребує значних капіталовкрадень. Давайте, щоб нам знову не помиритися, відкладемо це на завтра. Нас без перестанку переслідують цукрові, бензинові, парламентські та инші крики. Нам треба симулювати насамперед енергозбереження і пошук альтернативних джерел енергії. Від нас чекають рішучих криків у цьому напрямку – А перші крики в цьому напрямку ми вже зробили. Частково цю проблему розв'язує кріпак, але ж його ми досі експортуємо в необробленому вигляді! Це наша вчасна провина. Ви ще гороху не нюхали в стінах Верховної Ради. Сидіти як на гороховій бочці. Бездимний порок. Пороку, пороху й гороху – Понюхай всього непотроху. Закон про попереднє ув'язнення та забезпечення конституційних прав громадян. Мова кабачкова, мова гарбузова, мова часникова, і цукрово-бурякова, ще й соняшникова. Відповідь: не мова, а технічні та инші культури. На наше переконання, у нас недостатні площі відведено під опійні культури. Мова зернобобова. Цнота протесту – то висока цнота. Якщо маєте якісь пропозиції – продавайте їх в установленому порядку. Не анемічна, анемічна, а немічна, немічна. В програші уряду є багато позитивних моментів. В результаті ми отримали велику дурку в б'юджеті. Не можна воду лити тільки на одну сторону мильниці. А.Яценюк. Як же важко з темним людом говорити чемно! Ні, ораторське мистецтво я вивчав даремно. – Ні таємно – ні поіменно. Ми взагалі голодувати не будемо. – Голодуймо, товариші, голодуймо. Проголодували. Один за, і один утримався, і 23 шпроти. Кроти проти решти світу. Ми не кроти, проти тому ми. Статуя народного депутата визначається Конституцією та Законом. Першим розглядається законопроект, поганий кабінетом міністрів. Доцільнішого тлумачення цього положення Регламенту мені ще не доводилося чути. Переляк підприємств, що підлягають приватизації. Ось переляк від Кабінету Міністрів, а ось – від Президента: його щойно принесли. Принцип еволюційної довільности – то принцип революційної доцільности. Принцип революційної повільности – то принцип інформаційної революції. Принцип соціяльної справедливости – то принцип революційної технології. Принцип технологічної несумісности – то прицип передової відсталости. Тепер криза, тож керувати економікою доводиться в зручному режимі. Протестуйте гучно й бучно, навіть закаблучно – Я не знаю російської, щоб було незручно. Якби росли на вербі нехрещені душі, Я сидів б там під нев, мав би грубі гроші. Але коли б він був поетом, то сказав би так: Тільки на мильниці сторону воду можна не лити одну. Але коли поетом був Табачник, То він, собачий син, сказав: Моя політика – ( цензура ) ( Сказав кому ), щоб не дрімав. Собаці, господарю, щуці, карасеві, народові, Кремлю, Пушкіну, Шевченкові. Шевченкові, народові, господарю – пасує. Коли б я був розвідником літератури, то дуже докладно зупинився б на варіянті "господар", – і навіть наважився б викласти останній рядок в такій редакції: "Володареві, щоб не спав": "Середньовіччя, одначе!" Все найкраще – олігархам ( бо їх мало і ніхто не любить ). Все найкраще – мародер-операторам, хмарочос-мультиваторам, семімондмотиваторам, соціонет-модераторам, функціонал-реаніматорам, емульгат-стабілізаторам. Все найкраще – полінісенітникам, Але найкраще все ж – сим біонісенітам. Напившися міцного антифризу, Я розпочну приборкувати кризу: Уживши гальмівної рідини, Розгляньмо це питання з такої площини. Національні, сексуальні, інтелектуальні, релігійні, політичні, соціяльні, вікові, біологічні, вартісні, пріоритетні, авторитетні та ин. меншини. Все найкраще – нам, меншинам. Пріоритетна меншина – то підмножина множини пріоритетів, що має пріритетне право іменуватися меншиною. Tuteswy ma. Хоч за чортом – та з комфортом тощо. Всяку приказку можна розуміти подвійно: і як власний життєвий принцип, і як наліпку для якогось негативного явища. Иноді буває так, що ті наліпки прилипають до пальців так невідчепно, що вже не радий, що взявся їх ліпити: Навіщо, справді, бігти за цим чортом, Як він не забезпечує ні щастям, ні комфортом? Голос послідовного ковбасо-критицизму. Прапор білокам'яного обструкт-анімалізму. Рупор тотального сен-симонізму. Рука акцидентального сатрапо-ригоризму. Калина українського концерт-патріотизму. Маєстат мільйоноклятого мікроб-етерналізму. Тулумбаси волелюбного естет-екологізму. Цимбали бізнесового спожив-позитивізму. Ноги модерного жан-жак-русизму. Вуха пенітенціарного неотрадиціоналізму. Маркер гомоцитозного комсомолізму. Кредо диференційного космополітизму. Маніфест постпарентального неімпер-сатанізму. Імператив корпоративного окульт-примітивізму. Корпоратив раціонального фінансо-організму. Абсолютив пасіонарного еліт-колективізму. Аперитив ембріонального шлапак-абсолютизму. Шарпак маклак Жупел середньовічного бастард-фратерналізму. Жупан малоземельного інформ-феодалізму. Привид безголового узурп-оптималізму. Гасло гносеологічного кросбред-шукайбродизму. Штандарт великопруського циноберменшвартизму. Твердиня коридорного валют-волюнтаризму. Комора поміркованого коруп-патерналізму. Символ підсвинкового соліпто-ескапізму. Жест монументального чучхізму-адвентизму. Максима апокаліптичного панікадилізму. Смолоскип есенціального прогрес-антифашизму. Маяк дороговказного обкур-обскурантизму. Куранти чорноморського музей-ентузіязму. Власність загребущого анархо-стоїцизму. Пиха великопісного імуно-конформізму. Пісня неофітного меркант-прозелітизму. Пуанти неохайного бугай-монетаризму. Крило безкомпромісного нехлюй-еквілібризму. Вітрило переможного альтер-егоцентризму. Егіда інтегрального транскрипціоналізму. Батіг оргаїстичного рептиліократизму. Гречаник солідарного футбол-сатурналізму. Сюрчок мультимедійного дискусіо-ташизму. Палітра соціологічного імпресіоналізму. Мара головоломного деліріо-кубізму. Антена біфокального пропопулотропізму. Вандея рясофорного спасай-філателізму. Арена богобійного візаж-консерватизму. Шпарина саркастичного ура-вуаєризму. Копил метафізичного мамай-неламаїзму. – Масмультикомедійна! Ото ж вона ( Реклама ), Що збурює увесь ( пропало світло ). – Та вже й розумна! Не образиться, як та, Троянди пуп'янок майбутнього уста! – Я їй сказав: прощай, Ліліто! Я тут подумав про любов – Ми змарнували ціле літо В кафе, де я тебе знайшов. Ой імена, знамена! Доточуємо Re, Малюємо на дзеркалі двокрапку і тире, – Аж тут ідея: плачте, троянці! Дежа ву! А архідея: зраджуйте державу, А не країну: там, де я живу, Криваву шаблю мають за іржаву. – Додай ще Po, і вийде поваплений До свята обніжок проїжджої частини. Викривай викривлюючи. Викрадай даремно не викручуйся. Викривши, не кривися. Викравши, не крийся. Критична маска. Конструктивна притика. Літературна притика. Нещасна критика суспільства споживання. В народі кажуть: в кожній криниці – своя жаба ( присутній елемент якої-небудь жаби ). Золоте ситечко. Ведуся! Друшляк чарівник. Усміхаюся. Чарівна шафа для одягу. Нічого не роблю. Свячена м'ясорубка. Відвертаюсь: свчн дорівнює свнч. То он де взялися "Свині війни!" По перли до парламентських скарбничок. ( вар: смішничок ) Дніпропетровщина посідає перше місце – в "крапках" – з цих захворювань. Всі наслідки цієї аварії ліквідовані, і нам тепер навіть немає чого ліквідовувати. Чоловік написав заяву – то навіщо його мучити? Він не хоче працювати: він хоче займатися виключно депутатською діяльністю. Зверніть увагу на цих людей: на них ніхто навіть не звертає уваги. Представляючи новий Закон, міністр наголосив, що більшу частину його положень внесено не владою, а науковцями та опозицією. Вони сьогодні торгують заводами, землею, людьми, честю, совістю, – всім, що, на жаль, ще залишилось в Україні. Я вважаю, що цим ( податковим ) кодексом ми зробили великий стрибок до людини. Нам треба ще декілька днів, щоб остаточно узгодити документ і зняти всі крапки над "і". Не треба шукати проблем там, де їх не потрібно створювати. Шукай проблему там, де її можна створити. Голота Верховної Ради не має права займатися жодним видом підприємницької діяльности. Цей документ ще досить щирий, – його слід повернути на доопрацювання. Я знаю, – вони зараз засівають на другому поверсі. Викопати, викупати, вилупити, виліпити, вилучити, вицупити контр. пакет акцій. Ракетне голосування. Зенітно-макетний комплекс. Поміркована помізкована позіркована подіркована ( Опозиція ): Позірна, покірна, помірна, помітна; Помісно помічна, хіба що не космічна. Тому, що я завжди, за будь-яких обставин пишаюся собою. Чи то не підстава гордитися? Запитання: чому? Ще не вмерла Україна, але вже набридла. Ні, не винен президент, що Система підла! Вибори вражі кружляють над нами. А я дам тобі, мій сину, вистрілити з крісла: Ще не вмерла Україна, але вже зависла. Ну, це вже підло: сховати сідло! Чим я тепер до дівчини поїду? By me la bue-bue. – Як сестра сідло сховає, то це буде підло. – Бо хто падає з коня, люди кажуть: "Падло". "Цур вам пек дери на дринам вашим палкам цуркам; Вашим піжмуркам квачам чи дали тирки туркам!" – А мій батько і твій батько були дужі байстрюки: Сіли на велосипеди та й заревли як бики. Посідали на бики та погнали турка – Показали, що козак – то не мокра курка. Лицар козак: хоча лицар не сідлає бидла, Що робити, коли сестри поховали сідла? Не сідлали, адже лицар не сідлає бидла, Не шкодує ворогів і не їсть повидла. Слова давно минулих днів, дещо прикрашений переказ. Гей гоп, філантроп, куряче повидло! Жінка сідло заховала – каже, що я бидло. – Гинеш, гинеш, Україно – а комусь начхати. – А комусь би ще ж до того й кендюха напхати. – В Україні все залізне. – Скоро гнів народний бризне. З віком люди розумніші розуміють що до чого: Замість вікон дерев'яних ставляють пластиковії. Вже ж вони дешевиною перевершили природу – Славтеся, мої діброви, тільки не деревиною. На моїм родовім гербі три верби на трьох горбочках, А на кожній по три торби щастя, мудрости й достатку І по колесу лелекам, що четверте ні до чого: В стару гарбу запрягати сірі волики шкодую, Що з тим колесом робити хай прийдешній день покаже, А тим часом діти з нього собі іграшку зробили. Богам минувшини пісенна данина, Щоб не пропала сива давнина. Написав я тут ось книжку: люди почитайте Та за неї добрим словом в лекції подбайте. Книжка гарна: може де не там кома, крапка – Недаремно ж я відомий як Дірява Шапка. Може й слово – то подайте де не там до суду: Я параграфів не вчив, плакати не буду. Старцям не сором вкрасти цибулину, Зате й не сором дати копняків. Ділити білити болити ( чолити голити чалити валити важити варити сварити солити молити мочити морити зорити зорати молоти малити мачити мучити мулити мусити мавити барвити барити бачити бабити вабити бавити давити давати милити хилити вилити висити вишити випити тулити чулити нулити нудити пудити будити гудити гидити колоти полоти полити палити залити запити забити зашити зарити ) божити ложити ловити Україну! Шанувати шарувати парувати шмарувати шматувати. Картати. Шарпати хоч би Карпати! Період напіврозпачу ( всякий період від 1991 року ). Позачергові вимори. Виборчі перепони. Елементарна пастка. Пси безпеки. Критична маска невдоволення. Нульова маска спокою. Пропасна істина. Дорости до розуму не встигло – Вистачило й дурости на смерть. Чи не дурна та смерть – лише хазяйка знає, Що все було сміялася: "В мене удалося!" Відповідь: Біло-руда Ума, зовсім без розума. Трагічна, комічна, – а ще яка маска? Маска, маска, маска! Завжди помічна. Речі свої перевірте, будь-ласка: Чи не річ новорічна. Косметична й нічна! Життя чистий маскарад, завтра їду в Ленінград. Носіте маски в радощах і в тузі, І вороги в недузі, й друзі у медузі – Я вірю в вас, хоч маю у кишені І квиток на тролейбус, і помаду губну. Ту помаду помалу розмажу по сходах, А з квитком або з мосту, щоб бачити Київ, Або з дружби народів народів стрибну. "Напальник породив Хапальника і Начальника. Це правда на 40 відсотків – і саме таку концентрацію називають золотим стандартом золотого віку". Розмахнувся головою – та й задовбав ( З дитячої радіоказки ). Ось повертається Котик – а Лисика й нема: лише купка людей на тому місці. Ви мені тут співаєте про Київ – Нема такого міста на Землі. Ви не вмієте, як я, Пушкіна читати Й Грибоєдова не вчили ні тії цитати. Погана пошана. Не про пана шана. Не про Яна панна. Не про Гриця Ганна. Не про Бастіяна Мінна. Не про вечерю Манна. Не про хворобу зілля. Не про дяка весілля. Не про свиню розмова. Не про теля корова. Непрохана мана. Пшепраша Мараша. – Вибори чорні кружляють над нами. – Вибори темнії віють над нами. – Вибори вражі нависли над нами. – Вибори чесні сяють над нами. Невже ніхто не зможе відібрати Те, що нам дав – навіки дав – Господь? Вчора я кажу Наталці: не ходи на танці! Там запроданці, мутанти й неовольтер'янці. Вона плаче: як ходила, так ходити й буду, – Тож не сип мені на серце ні соли ні бруду. Драматичні помилки – то очевидні помилки, що їх і легко виправити – та як це зробити драматично? Псоборна Україна. Вільна, Чільна, Тільна, Щільна, Неповільна. Сильна, пильна, мильно-непомильна. Ті, що виморювали Незалежність. Державне стерво. Твої муки я візьму знову в свої руки. У Петра нова коханка – я знайду новішу, А старую поганую на вербі повішу. Ой візьму я дві коханки: повнішу повішу, А руденьку пораненьку на дубі потішу. Білолиці молодички сходились до річки, Коли їхні чоловіки йшли до шинка рачки. Мій п'янюга, ледацюга допився до ручки: Зранку лізе цілуватись до нашої сучки. То були старі часи: жінки в річці прали, А наймані музиченьки їм на скрипку грали. Недавно відвідав з дружиною Прагу, Питаюся: "Як тут втамовуть спрагу?" Вони мені кажуть: "Горілку п'ємо, А пивом з брагою запиваємо". – З горілки браги не виженеш. – А ні. Хоч я й не знаю, де моє досьє, Проте я вірю, що воно десь є. "Спосіб правління, 11 літер". "Хохлократія". "Дякую, мосьє". Дохлократія. Сохлократія. Чохлократія. Чахлократія. Чухлократія. Тухлократія. Бухлократія. Я шукаю якогось цивілізованого шляху для України, але не знаходжу. Мухлократія. Мухократія. Рухократія. Так, здається, через цю "мухлократію" можна кудись вийти. Один суфлер, почувши себе зле, Сказав собі: "Я випив три пляшки божоле" – Але актор, почувши те, повірив І випив ті три пляшки, почувши себе зле. А в чому тут мораль? Вона лише у тому, Щоб не вина, почувши себе зле, Три пляшки пити, а піти додому Й наїстися простого домашнього суфле: Тоді б то він, почувши себе зле, Відкоркував ті кляті три пляшки божоле І зауважив: "Так буває з кожним, Хто зловживав гороховим суфле". Один давно не сушений сухар Поклав своє життя на громадський вівтар, – Сказав незадоволений шеф-кухар Тим, як працює старший суповар, – Ніколи не одружуйся в вівторок І не ходи в неділю на базар. Один давно не голений тапер Щодня пив пиво "Пиво" і випивку "Лікер". Це дивно, – зауважив лікар Талер, – Адже сьогодні п'ятниця, а вчора був четвер. Згадаймо ж про традицію тверезого четверка – Священну й нерозривну віднині й дотепер. "Ти не крутив державного керма?" А я ж до нього навіть не підходив! Бо не така моя карма. Ну, підкрутив крадькома – Та й то лишень заради красного письма – Та й то собі на лихо, на превеликий подив, Як з'ясувалося. Друга рунічна війна: перша – похід нібелунгів. Чи третя. Панічний відступ: "Підступний наступ!" "Панівна нація" – коротко охарактеризував ф'юрер українців, бо мав велику схильність помилятися: насправді українська вдача характеризується такими словами: дитяча, ледача, коров'яча, воляча, а також: дужа, байдужа, весела, завзята, лагідна, теляча, сентиментальна, споглядальна і т.д. Ні, цяя нація до паніки не схильна. Війна – це те, у чому вона сильна. На галас дітлахів "Війна, війна!" Рудий Панько сказав: От тобі й на! ( Комусь війна – корова дійна, а нам – нудна робота й обридла давнина ). Терноядерна Тертоядерна Вертоядерна Темноядерна Земноядерна Чемноядерна Щемноядерна Зерноядерна Зернодерна Зернозерна Зерноозерна Зернопозерна. Зернопозірна. Зернопомірна. Зернокомірна. Зернокомічна. Зернокосмічна. Зерноконічна. Зерноконячна. Зерноконечна. Зерносонячна. Чемнопомічна. Фермоядерна Формоядерна Кормоядерна Нормоядерна. Космоядерна Кармоядерна Дармоядерна Карноядерна Парноядерна Гарноядерна, Марноядерна і т.д. Порноядерна, Чорноядерна, Чортоядерна, Портоядерна, Порвоядерна, Первоядерна, Червоядерна, Сервоядерна, Стервоядерна, Черевоядерна, Деревоядерна Гермоядерна. Кермоядерна. Термоящерна. Червородний гріх. Перлосвященники. Червосвященники. Нервосвященники. Вервосвященники. Сервосвященники. Порвосвященники. Мервосвященники. Мертвосвященники. Сьогодні випускаємо Брагмастру, Вона повинна влучити у схід. Хто стріляє з мазера, а влучає в фазера? Мазепа, що стріляє з мазера. Мазепа, що стріляє з лазера Мазепа, що стріляє з мавзера. Яхта хата моя моря. Яхта моя – біла яхта. Хвиля весела й сумна: Снилася батьківська шахта, Мовби закрилась вона. Мов тії срібнії струни Фали та шкоти бринять, Хвилі мов коні-буруни Все кудись мчать, кудись мчать. Красна дівчина немов та Зіронька перша зійшла, Усмішка місяця жовта Он з-під води розцвіла. "Я зацікавлений не виграти регату, А переглянути обіцяні краї І поцікавити оту руду Ренату, Чи гідний я цікавости її". Так міркував Ренат Ахметів, Ретельно в'яжучи шнурка, Щоб вдертись до кафе сонетів Як тінь в кросівках жебрака: А потім вихоплю з мішка Пару бельгійських пістолетів: Гроші на стіл! А ти, руда, Ходи збирай та ворушися: В мене фальшива борода, А от на біцепси – дивися. Руда Рената вийшла на балкон, Замріяно поглянула на море: "Мені наснився дуже дивний сон, Що на Херсонщині пропали помідори". Покоївка сказала: "Це, мадам, на зміни". "Ти впевнена?" "Гадаю – так, мадам". "Гаразд. Перекажи селянам України, Щоб не журилися". "Я так і передам". Руда Рената обернулася: "Але ж Ти не дослухала. Тим часом на Таїті Вщухає дощ, а ти мені несеш Гліцинії і звіт про кризу у освіті". Покоївка сказала: "Це, мадам, на гроші". "Ти знову впевнена?" "Не впевнена, мадам". "Гаразд. Перекажи, до речі, листоноші, Щоб не носив перуки". "Я так і передам". Руда Рената вигнула брову, Але нічого більше не сказала: Про великого світу, як море, стихію вічно мінливу й живу Думку не дуже веселу – та філософську гадала. Зіграти на зниження – скажуть Рената Пустилася берега, йде у народ, Щоб винайти, на вигадки багата, Якусь нову гримаску, чи свіжий поворот Цієї голови – чи просто макіяж. Чи інтонацію: "Мої коханії! Та я ж, Як навіть посковзнуся на вашім помідорі, Зірву аплодисменти: "Зараз я впаду? А втім – як хочете" – й нагору знов піду, Лиш один раз крутнувшись на підборі". Але ж і сон! Вже скільки тих рахунків Я погасила поглядом у ніч – А їх не меншає. І гори картонних поцілунків, І хлопчиків зарізаних облич. Рудій Ренаті в пляшці подарунок Я в море кидаю: а чом би не знайшла! Її терновий поцілунок – То мрія всякого чола. Так скаже кожен стерновий, Чесний і сповнений амбіцій. О не дай боже боротьбі цій У сон глибокий і міцний! Ти, хлопче, думай за стерном Або й за Стерном, – стане ясно, Як можна й з морем, і зі сном Не посковзнутись одночасно. О, в вас тут затишно: сентиментальний шум, І море гамору, і гумору цистерна – Гроші на стіл, однак! А ти, рудомодерна, Ходи збирай і стегнами крути. Руда Рената вигнула брову, Замріяно поглянула на стелю: "Той самий сон: ти впала на траву, А я тебе роззую і застрелю". Де шум і гумор моря – ото великий світ. Вдерусь туди в чоботях Крузенштерна: "То он воно де в рямцях сліди моїх чобіт, І витоки розпусти, й економічна скверна!" Не сплю до ранку. Приготуйте гроші: Прийду – впізнаєте. А ти, руда, гляди: Купайся не в перуці міхоноші, А в душі без Ахметова, якщо без бороди. Руда Рената вилізла з води, Взяла халата: "Білий шум прибою Береться книгою – і, скинувши бровою, У море кинула: "Назавжди, як завжди". Нема вітрил! А все ж таки не спи: – Я народилася худа і молодою – То чом же не художньою ходою Розгородити ніч: шкодуєте ж кудою Додому йти? А просто – на обрій наступи, Та ще й перемішайся з ранковою імлою. – Дошкульно шкутильгаєте. Чи все ж Не стало найсвятішого на світі, Що ти й тепер в гліцинії береш Той звіт про кризу в зовнішній освіті? Руда, бо рада: радий, бо рудий. А я, бач, не сумую, не радію: Десь повернули вчора не туди й Стерно вітрила без вітрів! Ренат Ахметів відповів: Я осоромився учора, Бо наступив на помідора І передав куті віршів. Abusus. Повстання пілотів. Пілоти-масаї. Пілоти-мазаї. Міфологія та космогонія погонів. Понтій Пілот. Вмивати руки – не підлота: То необхідний ритуал. Не звинувачуйте пілота, Що руки кинули штурвал. Пам'ять героїв Гелеспонта. Трансвааль – то земля англо-бурської слави. Про що мріють ті догони, що не мріють про зірки? О зірки! Чи цього року я закрию огірки? Сплять дівчата чорні Любі, неповторні. Погуляв саваною молодий козак. Їдемо додому – Не кажіть нікому, Що вам повідомив молодий козак. Моя бранка полонянка гарна, півлітрова: Добре з нею любитися і ламати дрова. Як я звечора її почну роздягати – Можу з нею й подрімати, й Галю погорлати. А як зранку полонянку бранку роззуваю, То і стола перекину, й книжку погортаю. Я на фабриці, як кат, цілий день чарую: На конвеєрі стою, чоботи парую. Як прокинуся, то зразу взуваю чоботи, Потім знову роззуваю, сиджу без роботи. А я словотворюю, твоюю і своюю воюю за волюю З примарами ночес. Де сну півторатонність і слів півтораточність – синхропівторасонність Днівторкових сночес. Парую сливоливи холиви і халяви: солив, молив, не слави – На цьому й погорів. Я сам собі паную, нікого не шаную: ні грошей не парую, Погонів – поготів. Я вірші немов вулкан воду вивергаю; Як мундира осоромлю, тоді вивертаю. Скажу не без погорди: за всякої погоди ношу свої погони, Як щирий патріот. Як зрадників лінчую, відчаю не відчую, адже й себе вінчую Віником всіх чеснот. Я крейсера швартую, на палубі вартую, характера гартую І мужні навички. Так з вічністю жартую: гармонію гуртую, а з музами гаптую Якісь носовички. Чи нічного цинічного реготу п'яної дівки Ви не чули тут, зорями-квітами славні мої небеса? Це про неї співаю: підборами креше, вищерблює щебінь з бруківки, Шмат ковбаси відібрала у шолудивого пса. Співаю знов: невже вінок, що впав з її голівки – То її честь, і розум, і краса? Ой плачу бачу! Впала з неба зірка як яса: Вже не повернеться до рідної домівки. Мораль: Гарна пісня, коли має чотири кінцівки: Бо тоді вона подібна до гарної дівки. Гарна дівка, коли має голову й кінцівки І при цьому не шанує владної верхівки. Гарний розум, коли має вдосталь вибухівки І при цьому контролює всі свої кінцівки. Лежить дівка на долівці, Розплела свою косу, Підкидає аж до стелі Кольорові олівці. Ой ти дівко на долівці Макоцвітна, молода! Скільки в тебе у голівці Гарно сплетених пісень! Я стою на голій скелі, Бачу всю оту красу, Кидаю ревучим хвилям Кольорову ковбасу. Їхав козак на війноньку – Продав свою дівчиноньку: Тобі, дівчино, не пропадати. Через терни – до дірок! П'ятидірковий готель. П'ятидірковий бублик. П'ятибубликова дірка. П'ятидіркова кишеня, шкарпетка ( а на п'яті аж п'ятеро дірок: великих, золотих і п'ятикутних ). П'ятигудзикові обшлаги. Зранку не холодно, а чоботи риплять: Це на мороз – чи, може, й брешуть люди. – А подай мені, жінко, шинель №5, Аби мені не вмерти від застуди! І почепи туди якусь медаль на груди: Мені подобається, як вони брязчать. Всі майбутні генерали – ледарі і трутні: Всі плекають, як один, мрії нестатутні. Ой палають на Кремлі зорі п'ятикутні: Пийте, діти, самогон – будете могутні! Так ся дивлю за тобою, як за цяцькою немовля. А тим часом пишу пісню: "Пісня груди окриля". Світська тварина. Пальма в пальті. Мавпа на гальмі. Гальма першости. Гальмова гілка фестивалю ( Дісталася фільмові "Корсаж IV"). Золота педаль. Золотого плуга викував коваль: Хоч і ні до чого – а проте не жаль. Ось приходять люди, чухають чуби: "Ти ще тракторця нам з золота зроби". Ой ви, добрі люди! Дуже мені жаль: Золота лишилось на одну педаль. Катерина материна, а Гаврило – батьків ( Та ніхто не зна, хто батько всіх скоробагатьків ). Дарувати корови, парувати кролі! ( Хворі й кволі на волі, пташеня на крилі ). Пісенні недобори. Профілактичний недогляд. Гіпертонічний приз. Атеросклеротична пляшка. Безамінні замінокислоти. Лижні метали. Нижні метали. Книжні метали. Ніжні метали. Ближні метали. Нічні, вічні та ин. метали. Металоманія. Нічні металики: "Агов, мечшал миліша! А "Mamowar" – село і жалюгідна тиша". Вічні, вірні та ін. метелики. Металик-одноденка. Метелик-модноденка. Метелик-жодноденка. Золотий металіст. Мужні метали. Плужні метали. Пляжні метали. Пружні метали. Дружні метали. Соплі важких металів. Роксоляра. Прецесія ідеї, коли вона вбирається на танці. Має крутитися за годинниковою стрілкою з заплющеними очима зверху. Лежиш у гробі, думаєш про гроші. Друга розповідь дружнього ветали Президент сидів на ганку, Я натиснув на гачок: Ось і маєш до сніданку Пару скажених качок. Прилітає сорок танків, З ними ще й гелікоптер. ( Я спокійно заховався ) Всі ревуть, стріляють, боже! Ледве-ледве я не вмер. І знов, – А бодай показилися, кляті. Ходжу, сотні тисяч невинних людей Перепитую знову і знов. Хто всіх почує, побачить, помилує: Янукович. Я сказав своїй гвинтівці: Наробили ми біди! Я тепер москаль по скальпа, ( А ти згинь та пропади ) А ти – пиво холоди. Вона каже: хто нам судді? Дійде черга і до них. В мене дядько в Голівуді – Допоможе, коли що. Я кажу: даремний клопіт! Проти вітру не попреш. Тут якщо в штани накласти, То даремно й не помреш. А вона відповідає: Твоя слава – не моя. Ми втрачаємо відсотки Через цього бугая. Наближаюсь до об'єкта, – Той лежить немов живий, А в зубах стирчить цитата: "Не вкради і не убий". Я питаю в екстрасенса: "Що тут робить ФСБ?" Дійде, каже, твоя черга – Допитаємо й тебе. Хлопці й дівчата, мами та тата! З нами святий Миколай. Слухайтесь тільки свого адвоката: Я вам розкажу, де він живе. Чортопедія. Мортопедія. Орлопедія. Протегування зубів, губів, чубів. Протягування лівої ноги титанопластграфітовим шарніром. Проте – взування правої ноги у срібно-золотий ковбойський чобіт. Травмотологія ( травмотоциклогія ). А де то наш славетний байкер Глібов – Чи не на цьому кладовищі спить? Вулиця Байкова – то вулиця зразкового порядку. Всі жінки є досить гарні і не дуже мудрі, Що кохаються в помаді, макіяжі й пудрі. Вдосконалюйся невпинно кожен в своїй варні: Хай твої слова і вчинки будуть гарні й гарні. Бога славити належить і брахмані, й шудрі – А грошву гребти повинні пикаті й немудрі. Нехай гроші загрібають пикаті й немудрі, – Так кажи, щоб їм сказав, найближчому шудрі. Висловлюй думку через дудку. Собака служить не за те, Що має харч і будку – За вухом чухання просте І квітку незабудку. Собака служить не за ковбасу І не за теплу будку: За почуттів святих красу І квітку незабудку. Напишіть: "Він пропав не за шмат ковбаси – Загинув за свої переконання І за велике перевиконання Кохання, мрій, обіцянок і всякої краси". Скажи мені дівчиську зле, мале: Навіщо ти їси на тротуарі, Але не йдеш додому, крем-брюле З насмішкуватим виразом обличчя? А їм же ж я отут на тротуарі З цим виразом обличчя крем-брюле, – Що ж далі там було? Але мені, але! Забула я, – зітхнула Ніна Деві. Бо я дівчисько зле, але мале З насмішкуватим виразом обличчя. Чим вас так вразила ця дівчинка окрема? – Спитав у мене приятель, відомий маніяк. Нічим, – я відповів, – та в тому то й проблема: Хотів їй це сказати, та не придумав як. "Дебіле! Ти ходив на дефіле?" "Ходив – там самі кості, ніякого філе!" "А ти, Дефісе?" "Я?! Але знайте: тут в жіночого роду Запитальне звертання має закінчення "о". Крім того, чхала я на вашу моду, – Мене і в Сенлорані зроду не було, І в Сендені; а от щодо Сенло – Не впевнена. То місто чи село?" Один митець на псевдо Лжележе Сказав одного разу Псевдометценже: "Я знаю, як малюються дівчата". "Авжеж, – і як же ж?" "Я скажу вам". "Та невже?" "Дефіс, Ірис та Риска-Астериска Гуртом годують груддю мого жорсткого диска". Це полотно вважається пропащим, Це полотно вважається безцінним, Це полотно вважається безсмертним: Знімають копію з мого жорсткого диска, Скубають корпію з мого жорсткого диска. – Це полотно підписано "L. P. L. L. Хорева", Як свідчить джерело з мого жорсткого диска. Гокген сказав: люба Хорева! Про ваше існування я згадую так рідко, що кожного разу, як бачу вас по телевізору, переживаю кохання з першого погляду і ніби якусь давньогрецьку трагедію: так ніби втратив вас назавжди і навіть не можу пригадати нічого з нашого спільного минулого! Ось чому я так рідко згадую про ваше існування. Мабуть, якась аберація, – кажу я собі, і дивлюся, як сонце вливається в море. Неологія, неографія, антропін, атропоцентризм, геологізм. Авторські небологізми, або ж теологізми ad hoc. Немологізми, недологізми. Недолугізми. Неолобізми. Неожлобізми. Мурло полудиве, урло полуживе. ( Шолудива гнида, аскарида гнана ). Nebula. Я таємний Небулайзер, я не з вашого села. Ти ще в Лондоні й Парижі, кажуть люди, не була. Переклад з оригіналу: Здуфіу иу зфешуте дфвн вщтєе нщг умут іскуфьж Ш фь Офсл еру Кшззук ргтештп ащк нщгк скуфью Ігзукізусшуі цщьфтб іфешіан ьн іщгдю. Чи то снилось мені, що існує Маларасійська р-ка? Ні, наснилось мені, що існує Маоросійська і-я. Віршуальний дракон. Я написав вірша "Коли моя душа буває п'яна". Отож, написавши перший рядок, я чомусь подумав: "Віршуальний дракон – то вірш, котрому відмовлено в праві на тілесне існування". Відтак кинув ручку й пішов спати. Наступного ранку, маючи головний біль, я написав тепер вже есею, в котрій вчорашній вірш отримував своє втілення – чи не есею, а те, що називається "вірші в прозі". Перечитавши, побачив, що вона гарна, і вже сів був її писати, коли раптом подумав таке: "Навіщо створювати драконів, коли те, чого ти хочеш, можна висловити простими словами і без всієї цієї патетики?" Тому я вам просто кажу: нашій культурі життєво бракує "Втраченого раю" та "Рамаяни". Щодо останньої – нагально, негайно і кричуще! Невже ніхто цього не бачить? З иншого боку: скільки поетичного ресурсу було змарновано на такі помпезнобезглузді проекти, як от "Божественна комедія"! Просто неймовірно. Позавчора Наталі П. придбала собі ранчо в шт. Айова. Спершу вона була спробувала розводити племінні нетлі – нічого собі! І лише коли з того нічого не вийшло, довідалася, що такого бізнесу не існує. Тоді старий Нарагаванадатта Забив свого неназваного брата. За що, питаєте? Та просто за ім'я: Бо той на клич "Нараваганадатта!" Сміявся: "Вибачте, шановні: то не я". Моє засмучене довкілля! Нічим тебе не звеселю. Зі мною скрізь моя квадратна миля Нечистого сумління й нещирого жалю. Тавтологія сидить на горі Ай-Петрі, Лічить пачки та обгортки на квадратнім метрі: Де, здавалося б, Ламанш, а де Сааведра! Все ж таки яка природа нерозумно щедра: Розкидає обітниці, губить обіцянки, Розпаровує коханців, розчаровує богів, Забуває Ганомана десь посеред Ганки, А з біологів зробила міжнародних шпигунів. Тая ж Ганка – ристалище танкової битви, Де німецькі тачки-свині, одержимі хтозна чим, Провалилися під кригу силою христомолитви, Коли мали там пробігти мавпи з галасом страшним! Але мавпи, вкравши Ситу, навпаки пішли до моря: Ситу вкравши, давню славу, святу правду віднайшли, Дивляться – а Кистерама з глузду зовсім з'їхав з горя, Чебуреками торгує з-під прилавка й з-під поли. Кистерамо! Ставляй храми, принди, ринди й гекатомби! Маєш Ситу, маєш Слово, маєш нині майже все – Ми за тебе, ну а завтра – схему атомної бомби Як не випадок – то вітер з Гімалаїв принесе! Звеселився Кистерама, Ситу пригортає, Ставить храми, принди й ринди, бога вихваляє, А до всього товариства слово промовляє: Де ж мій мій вірний Ганоман не дуже розумний – Щирий, широкошляхетний і глибокодумний? Ганомане, отамане! Я тебе озолочу, Але перше в свої плани на майбутнє посвячу; Подавай свої ідеї, тільки з бомбою зажди: Я подумав – і від неї відмовляюсь назавжди. Ганоман: Ми підіймемо з дна Ганки всі німецькі тачки – Буде там життєвий простір для щуки й для качки; Можна також захистити малу річку Недру, Що багата на мікроби й цитрусову цедру; Всі озера Шацькі, Сацькі, Ільмень і Лохнеське; Узбережжя: і це кримське, і теє одеське; Кос-Арал, Арал і Гобі, й амазонську сельву, Едди старшеньку та меншу і стареньку Вельву; Також Фауну і Флору, Гідру, Дендру й Тундру, Тайгу, Сайгу, Джомолунгму, і щура Чучундру. А тим часом – подумайте: чи й бактерії мікроби Не волають милосердя? В колі смерти і життя Чи не є вони забуті частки нашої особи, Коли прагнуть розпочати процедуру каяття? Коли б раптом ми сказали: "Я то Я лише в здоров'ї, А в хворобі Я не Я, то чи до правди нам було б? Навпаки: Я завжди Я, бо і в хворобі, й безголов'ї Не милуюсь на природу, а дивлюся в мікроскоп. Відповідь: Бо не такі дивовижні й амазонські нетрі, Скільки нам дає мікробів одна чашка Петрі. Кистерама: В своїх думах про майбутнє я про тебе не забуду: Инщо дивне й дивовижне, як залишимося вдвох, Розповім тобі, кохана, про одну свою споруду Релігійно-філософську і прекрасну, свідок бог! Для Галочки. У тітоньки Секлети на кухні 100 полиць, 123 скелети і миска полуниць. Нема чого робити, відкрию вам секрет: Я маю 5 скелетів двох тітоньок Секлет. О, скільки треба мати олії в голові, Щоб і мати підстави собою пишатися, І в той же час харчуватися чорнильницями! Не так спалося, як гадалося Підвів коня під ваше підвіконня. Стояв і слухав: широко зітхав! Тепер я знаю, що таке безсоння: Прокинувшись, гукнеш: "Неправда, я не впав!" Тоді впадеш і думаєш: "То спав я чи не спав?" Борони тебе Сваровський і святий Пантелеймон: Бачу, в тебе розладнався солов'їний лексикон. До ( тут була цензурна гайка ): Що я хотів сказати? Муза вже втекла. – Нехай твоя тобі пробурмоче, що я хотів сказати, Перепрошую за особисті почуття. – Халява! Ось солодке слово! – Яка халява, така й слава. – Який Вова, така й мова. – Яка уява, така й буява. – Яка Варка, така сварка. – Яка Дарка, така й чарка. ( вар: навпаки ) – Який бартер, такий чартер. – Які бренди, такі тренди. – Яка доля, така й дуля. – Яка лайба, така й шайба. – Яка мамалига, така й недовуха. – Як до каші, то вже й наші. – Яке видко, таке й швидко. – Яке чутко, таке й хутко. – Яке хутро, таке й нутро. – Чия лупа, того й турбота. Оце такі вірші, малята. Я запитав у своїх учнів: "Як перекласти це прислів'я українською мовою?" Вони відповіли: "Рибаль коваля бачить звіддаля". Але насправді ця приказка перекладається так: "Ми помічаємо в людях лише ті якості, котрі знаємо в собі". Учні зі мною не погодилися, і скомпонували ще декілька псевдомудрих афоризмів на доказ того, що людям властиво радше називати помічене, аніж помічати назване. Я сказав: "Можна придумати безліч красних слів на зміцнення своєї точки зору – а ви спробуйте знайти на користь опонента". Та мої учні так нічого й не придумали. Тоді я запитав, яку приказку з цих двох слід вважати народною: "Як при зброї, то й герої" чи "Як без зброї, то й герої"? Учні сказали: "Безперечно першу". Тоді я запитав: – А чи міг би народ бути автором такого афоризму: "Музика рідної мови – музика речень і слів"? "Не міг би" – відповіли учні присоромлено. Зачитуй, запитуй, записуй. Жінки – дурні, підступні й безвідповідальні, – Сказав Микола Сом, виходячи з їдальні. Відтак звернув до них такі крилаті слова: Облудні ви самі, облудна й ваша мова, О ви, доньки морального узбіччя! А втім, я з'їв свій борщ, не втративши обличчя. В перспективі в інтер'єрі біля чогось над книжкою за матір'ю концентрично коли сумно дещо зверхньо паралельно під прицілом косо-криво як попало попри школу без уяви без нічого в ореолі через призму проти сонця з кавунами не на продаж так малюються дівчата, що косметики не дбають. Караюсь як карась. В очах дві п'явки, Зате на Банковій, 4 Антонич і Кінг-Конг: Знімають голову з ( невже вона?) дебелої чорнявки Цілують кучері ( Чорнявки-кучеретки, чернетки-кучерявки!) І грають ( нею, головою ) у пінг-понг. Один господар вкрав сметану У свого власного кота, А коли вийшов з цього стану, Гукнув: "Ось так я вийшов з логічного кута!" А я скажу: він з гідністю носив свою сутану, Доки не думав, що з логічного туману Не може сяяти божиста простота. То що ж мені довів цей дивний вчинок? Що розум не вступає в поєдинок З поняттям "сатанинська смакота". Пізня година, коли віє самотности вітер. Падаю, мовби той лебідь – ось де як низько я впав! Пісня останнього лебедя: "Прагну останнього щастя". Після життя буде сум і святвечірній туман. Дай мормонам волю – Вирвуться на волю. Бенкетувати, бешкетувати. Син, дочка, онуки й зять, Дід, Рябко й невістка ( Ті не роблять – а їдять, А ця – вертихвістка ), Кицька, свині у хліву, Курка на драбині, Навіть миші – то все бабині Раби та рабині. Лиш одну вона цінує і цілує в лоба – Хто то є? ( Дуже важлива, кручена особа ). Не вгадали: то мала дівчина-сусідка. Ось вона, всієї каші червоненька нитка! В школі вчилася на 5 Та ще й бандуристка: Що тут скажеш? Що ж ти вдієш? Ох, згвалтую! ( **** ) всі мовчать, – І навіть невістка. Прочитавши, Трурль від задоволення: – Ну, що тепер скажеш? – Прекрасний стиль, – стенув плечима Кляпавцій. Бронебійна дуля. Розривна дуля. Срібна дуля. Повітряна дуля. Нульове поранення. Дуля пройшла навиліт. Я купаюся у славі, як свиня в калюжі: Люди! Стійте на сторожі й не будьте байдужі. Будьте пильні та обачні, не будьте байдужі: Я купаюся у чарці, як свиня в калюжі. Стояти на бороді: не сходити з глузду, тримати звичаї-обичаї, виявляти всіляку тверду непохитність ( Креонт ). Також – бути напоготові заплутатися у власних забобонах. Стояти на чиїйсь бороді: в границі – намагатися заперечити ( спростувати, оскаржити ) старозавітну правду. А ти, яр-туре Всеволоде, Стоїш на бороді: Десь поб'ємо їх до вечора; Побачимо тоді. Ти, яр-туре Всеволоде, стоїш на короні, Маєш землю половецьку на лівій долоні: "Ти, Ігорю – сідлай, брате, борзії комоні: Як не завтра, то сьогодні будемо в полоні". В партизансько-молдавансько-славному загоні Несподівано завівся "геймер у законі": Я з війною у стосунках, як вареник з сиром – Де моє не пропадало, буду командиром. А циганка-молдаванка кістку докору собаці Хтивим поглядом навскісним кидає через плече: Чи не спробували б наші розбійники-можновладці Не дивитись на дівчину, коли сирники пече? Я їй ніжно кажу: ти ж коханко моя, пуртизанко! Скільки чести і слави і совісти ще там здобуду в бою – Рівно стільки ж тобі, мов собака, щовечора складаю на ганку: Ні копійки собі не лишаю – ні копійки зате й не проп'ю! Вкрила нічка чарівниця Світ сягнистою губою. Три губи матеріяльної природи. Всі вайшнави і поети красномовні правдолюбці, Всі народні депутати красномовні правдолюбці Народились безперечно з уст великої Природи: П'ють нектар безпосередньо з джерела свого натхнення І ніколи не вступають ні до партій ні до Вишів. Як казати: "Пити холод з виду Лесі Українки" Ні: "Купити квасу за гроші Лесі Українки" Чи "Купити бульбашок за гроші Лесі Українки" І "Продати за картоплю гроші Лесі Українки". Вчора ввечері, зненацька випивши півчарки, Я побачив дві вівчарки, з ними три дівчарки: В четвертої мідні п'яти, п'ятої не видно, – Зате шоста мене любить, хоч і своєрідно. Я готую зранку воза, а звечора сани, Бо шукаю собі чести, а вітчизні – шани! Доведи мене, козаче, ген до храму Вести, Щоб мені тут не позбутись і грошей, і чести. Я довів би тебе, діво, ген до храму Вести – Та, на лихо, не маю ні грошей, ні чести! Ти поляків полякай, а я – до полячки: В неї, кажуть, є нові імпортні болячки. Чи відаєте, що віддаєте? Не відають, що віддають. Насправді в Україні дві священні тварини: корова та коза. Просто корова цього не знає, а коза – знає. Є такі святі поняття, Як корова й коровай. З гарбуза не звариш каші – ( Ще одного подавай ) Мерщій вуха затуляй! А вона роззявить рота, Хоч мовчатиме зате: Завтра справимо весілля Не просте, а золоте. Зашарілась муха, затулила вуха: Комар правою рукою ліве я*це чуха! Я це чула. Компартіот-бомбардіод. Бомбарду ду Ломбарду. Вагантка-маркітантка. Лаборантка-патріотка. Секретар-вагонетка. Серветка-кацапетка, загублена шкарпетка. Капіляр-Папілюрова. – Чи ванна рожевого винна вина, Що все моє горе втопила вона? А я ж казав своїй прекрасній панні, Щоб не пила шампанського у ванні. – У чомусь винен винний спирт, В усьому – чинний Президент. – Чому в усьому і в усьому чому? – У Всесвіті, бо він тримається на ньому. Ось я тобі намащу на три пальці масла: Твоя жінка в мене в хаті поросята пасла. Як я вже інформувала Святоробське Братство, Понад усе я ціную духовне багатство. Що ж я бачу в Україні ввечері і вранці? Дух наживи, злидні духа і духовні пранці! Я пасу гусяток пару Біля білого піару: А як схочу низько впасти, Піду з вами свині пасти. На Паску я гусята пасла, Тоді варила холодець. Додати б ще півпачки масла, І Януковичу кабздець. Я в понеділок з'їла грудку масла, А вмру або тепер або в четвер: Мольєр, Пастер, Вольтер і Робесп'єр Нам не дадуть ні в голову, ні в ясла. Чому я в цьому впевнена? Тому, що серед тижня Не поженеш сім черед, як німця, через міст. Вигоньте ви: моя палата нижня, Сьогодні в нас 24 вижня, А ця погода має свій символічний зміст. Сьогодні Паска: я гусята пасла, Складала для людей оригінальні гасла, Відвідую пересічну сім'ю. Здавалося б, пересічна сім'я – Аж бачу: білять землю й ділять хату! Я їм кажу: соромтесь, мамо й тату – Ви ж ганьбите своє й моє ім'я! Мораль така: ми діти України. Люблю я слухати, як плещуть язиком! Вона не пропаде, не вмре і не загине – Бо тут, як кульчик в пупі, Київ, і я, і Центрвиборчком. Кицентрвияборчком'їв. Якби Україна мала парне число літер – та, на щастя, має непарне. Кульчик мульчик юльчик кільчик! Скільчик стільчик стільник стильник спільник Гульчик щульчик мультик нультик культик пультик. З.Т. І що то в нас тепер? Державна зрада. На Паску я вчинила адюльтер, І буду особисто просто рада Чинити далі так. Такий то Гоголь-Моголь! Знову жовтого піару ми наїлися на пару. Тут би й крапку поставити і підвести риску: Ні льоду ні приску, ні слави ні зиску ( Зі взаємних звинувачень у державній зраді ). Велична молодь. Величний натовп. Велична література. Велична спадщина. Велична лайка. Запотиличні соратники. Цариця Мавська. Цариця Навська. Цариця Мавськонавська. Цариця Гавська. Цариця Славська. Електричний джигун. Джигун внутрішнього згоряння. Секретна відпустка. Я 16 років за партію просидів! А ви лише 3. Жебрак сумління: Дзелень-дзелень і Дзень-дзелень. Оце така макуха: Лічу сонети цілий день, Аж пухнуть мені вуха. Шморг, телень, дзелень, торох. Шур-шур, шелесь, дзелень, торох! ( Так в кози з-під хвоста вилітає горох ). "Наша машина любить гроші?" "Наша машина робить гроші". Тим часом наші гроші люблять тишу. Що ж протиставимо російському рублю? Добре читайте все, що я вам пишу, А то не знаю що я вам зроблю! "Десять кркв назустріч людям". Це ж мені буде – хто зна скільки вже? Або ще й дихатиму бронзовим погруддям На повні груди ваших протеже! Є ще один останній варіянт Не продавати суверенітету: Збери свої офіції та напиши в газету Замість кривитися на мій дезодорант. А, правильно: зроблю вам хачапурі. Чи харакірі? – Любі мої! Де Той тхір, той щур, той цап у власній шкурі, Що націю до ручки доведе? А тут підходить, вибачте, сервант І вчить мене японського букету! Бодай ти не добіг до туалету, Що критикуєш мій дезодорант. А пропос Навіть Кронос – і той мав хронічний пронос; Аїд терпів від заїд, бідолашний, Гермес мав герпес, а Гефест кульгав! А Посейдон мав паскудний характер: Причиною, без сумніву, був гелікобактер. Я не втоплюся в вашому піарі, І навіть пропоную вам парі: Працюватиму з будь-яким ( лідером ) в парі,– Аби лише став під мої ліхтарі. Ці дві політсили стоять на одному гектарі: "А хто тут миє ноги у нашому нектарі?" Амброзія: увага! Це поле під піаром. Кому в похід, а в мене ( Дорошенка ) піарея. Яблуко розбрату завжди тобі віддаю ( Моя ти мати рідна Україно ). А ми з кумом у чайній знов мочимо коні: "Більше є зірок на небі, ніж дірок в озоні". "Але менше їх на небі, ніж дірок в законі". "А ще – в тіні капіталу, ніж у мертвій зоні". Не дурень той, хто тішиться думками, А дурень, хто не тішиться: нема Нічого ліпшого, ніж бути за дужками: Двома, трьома і навіть чотирма! Гра на вену. Гра на віру. Гра на війну. Гра на цифру ( не плутати з цедрою ) входила до програми виховання шл. панночок і також всіх дівчат, котрих було варто навчати; в Індії вони грали на віну; а от на ситару, здається, грали самі чоловіки ( Ситарою надзвичайно захоплювався Дж. Гаррісон, один з найхаризматичніших донаторів МТСК: Візьму свою стару ситару, Ковтну сто грам і запалю сигару: Курись в моїх зубах, моя сигаро, Корись моїм рукам, моя ситаро! Колись моїм рукам, моя ситаро, Ти не підкоришся, але сьогодні грай. І доти коритися моїм рукам ситарі, Доки куритися в моїх зубах сигарі. Бо, кажуть, коритися – корисно, а куритися – приємно. А як сказав би Максим Рильський? "Курити – не красиво й не корисно, але ж, либонь, приємно. Чому либонь? Не критимусь: палю". "І шляхетно, бо хто палить – той жертвує суспільству через акциз, – виправдав його ( це слово нам цікаве і надасться ) Микола Бажан. – Виходить, шляхетність не завжди корисна?" "Навпаки: корисність – ніколи не шляхетна, тому не є мірилом всіх речей. А ось красивість ( якщо це слово мені не примарилося ): що воно означає?" "Красивість – спільне кратне всіх красу імущих. Можна сказати: ваша красивість не дає мені заснути. Це означає: не ваша краса, а той факт, що ви гарні". Але насправді "Ваша красивість" – то просто формула великопанської мови, як і "Ваша засмаглосліпуча великоликість" і "Ваша білорука босоногість". Примарилась, примирилася, примимрилася. Притирилася притирлилася. Раболепські почуття: слід плекати до тих багацьких дочок, котрі не "Що?", а "Ша?" кажуть: Бо якая недбалая дівчина-багачка – Така в неї недбалая одіж і балачка. Баболепські почуття: ех зараз бабу б, Такого б всеосяжного масштабу б! А масного б каоліну б, щоб заглибитись у глину б: Я місив той каолін би не згинаючи колін би. Де ж моя аболіцея, Відчиняйте поліцея! Ліла ( ліра ліса ласа ) раса ( руса руда чуда чула чала мала мара міра ліра ) ліла Раса ( рада руда буда біда біла ) ліла ( віла віна міна мана масна маса ) раса. Раса ( рана мана міна віна віла ) ліла ( біла біда буда руда рада ) раса. Ліла ( ліва лева лета лита сита сира сара пара пана рана ) раса Раса ( рада рода вода воза коза кота кита жита жива дива діва діла ) ліла Раса ( даса дана діна сіна сіра віра віта літа ) ліла Ліла ( ліпа лапа хапа хата гата гара гора года ода оса аса ) раса Ліла ( віла вола гола гожа рожа божа боса роса ) раса Не відхилятися від тями. Якщо я помру, не прийшовши до тями, Прошу пошити мене в піонери; Прошу прийняти мене в аутисти; Можна вважати мене ідіотом. Народний Аутист України. Гра на кобру. По правді можна назвати азартною. Яка різниця між коброю та бандурою – невідомо, але ось який достеменний факт: на родовому гербі Дж. Пейджа зображено кобру з двома грифами, що танцюють "Rock'n'Roll" на її голові. Гра на добру. "Через туман долину" – ось зразок для пісень, що виконуються під її акомпанемент. Гра на козу. Духовий інструмент! Руховий. Дубовий. Дмуховий. Душовий. Духовний. Даховий. Фаховий. Шаховий. Маховий. Жаховий. Баховий. Просто магія. Просто мафія. Просто манія. Нестор Махно: Ага, ти загубила мою хустку! Я задушу тебе весільним рушником. Голуби і мухи, янголи і духи! Жахати музи – то моя робота. Кожна шавка мріє стати шапкою Моєї голови; а лисяча оця – Якась гламурна і не до лиця Мені, задублому в походах козакові. Я за вашу лисячу дам собачих тисячу. Лисячий, заячий, курячий твіст. Собачий вовчий поросячий твіст. А я своїй пісні наступив на хвіст: Другий день граю харківський твіст. Батька й матері натхнення перша розповідь ветали Рідний Харків. Без харчів я прожив би довше, Ніж з тобою у розлуці, місто всюди славне. Місто Харків – місто парків, вишсадків і скверів, Щедрих ланів і колгоспів-мультимільйонерів – Так почну. А хто не любить жартів і контрастів, Я скажу: тут рай для спектру всіх ентузіастів: Солов'їних вечорів, кришталевих ранків, Але й танків на майдані і великих банків. "Кажуть, є щось неповторне в ритмі цього міста,– Так писав про нього Брамс у листі до Ліста, – Уявіть собі картину: сонечко сідає, В кучерявих вишсадках вітер спочиває: На смарагдовій траві тануть срібні роси, Над деревами пливуть білі хмарочоси, А внизу – знавки-білявки! Взяв одну на руки, – Каже: вигнали зі школи, сиджу без науки. Кажу: знавка без науки – то народна казка. Каже: ти мене під землю проведи будь-ласка: Там в колишньому палаці юних піонерів Синтезують ювеліри юних мільйонерів, А в перервах на дозвіллі миючи пробірки Обмірковують геном п'явки-водомірки, – Їх на ранок виганяють пастися нагору Подихати, погуляти, випити кагору: Отоді-то й можна вкрасти колбу з мільйонером, Гулівером, Даламбером і червоним кхмером. Але їх потрібно дуже швидко розділити, Бо інакше – кінець світу. ( Так казали діти ). Тая ж знавка – чарівна: я й сьогодні з нею; Вже об'яв "пропала жінка" по стовпах не клею". Тії ж парки – модернові, креативні парки: Сам Варгол там ставив липи й тріумфальні арки, А Дюшан з Раушенбергом – ставки й водограї, Як про теє Івасюк нам розповідає: Тут ви труби, і дроти, і бетонні блоки Цимбалово поглядайте на 4 боки. Цілий рік там ходить осінь по квітучих клумбах, Де стоять боги й герої на високих тумбах – Але й простий чоловік, коли б мав нагоду, Теж вилазь на тую тумбу, звернись до народу. Я вилазив і казав: вчіте мумбу-юмбу І тримайте у мастилі мамбу, самбу й румбу. А обідав у одній харківській книгарні – Там книжки і пампушки однаково гарні. Окрім того, як з'їси там свою власну книжку, То отримаєш книша і велику знижку – А коли їм прочитаєш свого власного вірша, Вони плачуть і дарують тепер книжку і книша. Музи, кажуть, там людей зовсім не бояться: По дахах, садах, балконах як бджоли рояться – Там то з ними бенкетують небесні музики, А по вулицях блукають російські мужики: Городяни їм під ноги сиплють гроші-квіти, А в міліції там служать кінгстонські пандити, Що у кожного при боці африканська дудка, Скатертина-самобранка й люлька-самокрутка: День у день вони обходять заклади виховні, Всім охочим роздають овочі духовні, А гукають все отак: "Гайво, дайво, жайво", Випромінюючи з лоба добростайне сяйво: "Дай вам бог понад здоров'я всякої харизми, Як кажу! Декламуйте вічні Веди й мідні культуризми, Як кажу! Рекламуйте замість пива притчі й силогізми, Як кажу! Щодня дбайте рідній мові свіжих майбутизмів, І ціннот, і цнот і всяких літпричепуризмів". Мова ж харківська – блискуча з безліччю відтінків, Буйної архітектури, з безліччю відмінків; Мовби хвилі все там грають граматичні форми І киплять, як в казані, граматичні норми. Її слухати – курити запашну цигарку По обіді в холодку в Центральному парку, Її пити – обіймати молоду Свободу І не кидати бичків у джерельну воду. Мекка й Умань не такі святі для туристів, Як цей Харків для фантастів та екологістів. А як трапиться над містом пролетіти мусі ( Або ще чого бодай взимку завірюсі ) Або статися пригоді у дорожнім русі – Прилітають вертолети й кінні санітари: Обмітають перехожих, миють тротуари, Та не простим порошком – з кондиціонером, Контрольовані при цьому особисто мером. Казав Будда: хто не бачив Харкова Нічного – Той ніколи не вмивався й не бачив нічого. Але я кажу: я можу вічність пояснити, Бо не можу і удень тобою не снити. Щостоліття сюди пішки сам приходить Шіва, Дітям харківським приносить іграшки і дива: Не кажіть мені спасибі, діти харків'яне, Що в вікахвінках мій Харків квітне та не в'яне: Харківщина – батьківщина Бурмаки Марійки, З голосом, як сома раса, чистої арійки, Що коли вона співає – німують гармати Й цілий космос починає за хвостом ганяти. Я звістую Ми завжди живемо розумом минулих часів. Якщо вдуматися, то йнакше й бути не може: кожна епоха потребує своєї філософії, та доки та філософія сформується – вже гляди й скінчилася епоха. А як почалася нова, то починає формуватися й нова філософія; тим часом доводиться жити за старою. В усьому, що ми бачимо, досі бачимо двоїстість. У мене досі, наприклад, запитують: "Що з'явилося перше: курка ( 15.07.10 ) чи яйце?" Або ще запитують: чи правда, що людина вийшла з мавпи? Ні. Людина і мавпа вийшли з їхнього спільного предка. А щодо курки моя відповідь така: "Перше було те, що не було ні куркою, ні яйцем". Ба навіть не півнем! Так щоразу, опинившися в логічному куті, слід згадувати бодай про третій вимір. "Через паркан, наприклад, можна перелізти" – такий був логічний підсумок срібного віку, що став ( з непорозуміння! ) основою способу мислення віку бронзового. О, тоді були инші загадки! Наш двовимірний розум таких загадок просто не помічає. Там в немазаній хатині жив собі поет поетів, Що не дбав про марну славу і кохався у латині. "Золото жевріло: ясно чи тихо, чи тьмяно і палко?" – Так було плакав-тужив Содомора, бо зроду не бачив Золота, що воно має властивості всіх елементів. Багато є, Гораціо, такого, про що ми ще не знаємо нічого! Докоханий, недокоханий, перекоханий Ланцелот. В царській Росії осіб, запідозрених на лицарський грип, вкидали до царської чарки з царською горілкою: коли розчин виходив як холодець, то патріот, виходило, очевидно здоровий, а коли як кисіль – то, значить, хворий. Звідти й прийла до нас, лицарів і царів-жерців медицини, ця напівмасонська оптима "розчин покаже". Гра на піднищення. Гра на знищення. Шаховодаховий турнір. Даремно ви мене скидали з шахівниці! Шахово-маховий турнір. Птахометр, тихометр, шахометр, махометр, матометр, лахометр, дахометр, жахометр, фахометр до нскнчннст. Раптометр – прилад, що реєструє реакцію людини на несподівані ( подразники?) Та найбільше я бажаю, щоб згоріла хата В Януковича падлюки і в сусіда Гната: Тут я показую, як правильно вживати власні імена в народній творчості. Гра на корову. Цей вислів означає, що на кону в ( азартній ) грі – корова. В праіндійській мові корова, корона і корогва позначаються одним словом, відповідником нашого Дружина. Кошова корова. Зорова корова. Коркова корова. Кормова корова. Корм головного мозку. Коза головного мозку. Кара головного мозку. А вона мені ( ехидно, двозначно ): "Мій мозок голодний". Страус головного мозку. Пора головного мозку. Темна пора. Кола головного мозку. Кока головного мозку. Кока-кола головного мозку. Гора головного мозку. Березова кара. Коран головного мозку. Коли вийду з коми, забалакаю по-ісланському, ісланському, ісланському! Пустий то значить вільний, легковажний, а також безтурботний і недбалий. Густий то значить сконцентрований, зосереджений, пильний, невсипущий, напружений. Чи можна всі ці епітети прикласти до індивіда в медитації? Транці? Підказують: в саматках. Хустий то значить суворий, захищений, неприступний, невразливий. Хуткий, гість, гуси, ворог, господар. Рухаючися до витоків мови, спостерігаємо конвергенцію антонімів і конвергенцію загалом. В проекції на майбутнє це означає, що Україна може розумітися і як центр світу, і як його край. Скажете, доктринерствую? Зовсім ні. – Інтерферую осцилюю опалесцелюю, иноді чую оплески морські, коли зцілю якого палестинця, щоб не ридали рідні та близькі. Вчи цей предмет, щоб не втратити шансів Стати наступним міністром фінансів. Відповідь: Не скажу, бо самому треба. Що то значить – говорити і ходити і вбиратись як пуштун? А я знаю? Відверніться й не морочте голови. Тора головного мозку. Тора Бора головного мозку. Витік мішків за кордон. Ми закупили в цьому році 40 інвалідних мізків, так що нестачі не буде. Цей утікальний павучий краб може підняти 1200 легкових автомобілів, або ж 30000 мішків картоплі, або ж півтори Матері Батьківщини. Повтори що ти сказав! Повторюю: утікальний павучий краб – може. Мій мозок – темний морок. А що скажу про твій? Він плаває, мов корок, В бурхливості людській. В деяких школах Англії досі практикується покарання мізками. "Мозок людини – то кубло глистів, Котрі той мозок, імовірно, й з'їли", – Казав відвертий Гауз, коли його просили Сказати щось про хімію красивих почуттів. А я скажу: "Він починає гнисти Від самого народження, й до чого тут глисти?" Таке моє послання особисте До себе – бо для того й пишуться листи. Мені сказали: "Ми вам вдячні За ваші сльози і глисти – Та не настільки Сагайдачні, Аби на них відповісти". Ось прийшов я засівати – щось не те співаю! Хто зорав цю вбогу нивку, що я засіваю? Деримороз: не бійтеся: я в нормі. – То десь одну клітину мозкову Чорти вхопили та й запарили як муху в комбікормі – А я й раденький, що й без неї як-небудь проживу. Заспів: Дайте на ліру, дайте на віну. Хто Я є? Я є А. Це в літерах. А в мовах Я є Хто? Санскрит тут не підходить: її ніхто не знає. ( Державна? ) Нехай буде англійська: 10 літер, ( Хай буде українська? ) 100 гривень за годину, кинутих на вітер. Важко вжуватися в цей образ Пророка, бога і царя. Хутенько вжуйся та біжи закінчуй бурсу, А далі – далі йди, й не збочуй з цього курсу. Тримаємо руку на пульті подій. – Повіж, вітре з України владі кленовій новій. Тримайте мене, щоб я зараз не впав, Підтримайте й тримайте мене в курсі. По короткій рекламі холодного квасу – Про всі надії нації й події екстра-класу. За перебігом подій на Хрещатику уважно стежить наш кореспондент. Миколо! Так! Ви знаєте, події тут розгортаються з калейдоскопічною швидкістю, аж важко встежити. Докладніше, і – доладніше, будь ласка. Що там відбувається? Ну, це важко пояснити. Все зводиться до того, що все розвивається дуже стрімко. То розливається, то зливається, злипається то розмивається, то. То розбирається, то роззирається та роззувається то роззивається, то розбивається. І все то те спілкується, ні з чим не розминається. Наразі бачу місяць виринає з хмари, не маючи світил собі до пари: він витинає з неї Ніну-полонянку і атомну поганку, і молоду циганку, газову фіранку і всяку забаганку, – і все то плине в тумані неначе б у серпанку: виглядає зіроньки, сам серпоподібний, репортерам посилає поцілунок срібний, а потім починає поринати, немов би поривається щось на прощай сказати. Стоїть міліція на розі, на чатах вітрах на морозі. У мене вже миготить в очах і ніби якісь памороки. Студіє, я вас не бачу! Напевно, змінюється погода. А ти прийняв сьогодні сироп від непитю від д-ра Тайсса? Аякже! Я хочу показати вам інтерв'ю, котре він мені дав буквально 5 хв. тому. Прошу. Так. Дорогі українці! Бережіть своє здоров'я: воно у вас одне. Регулярно приймайте мої сиросиропи, особливо "Соппель Герц". І мийте руки після відвідування публічних місць. А голосувати треба лише за Україну: вона ж бо в вас також одним одненька, рідна ваша ненька: дурним дурненька аж відколи мова, волошково-підкотигорошкова, підкалимова і підкилимова. Дякую, докторе. Студіє, у мене все. Миколо, Миколо! А що значить підкалимова? А, підкалимова! Я не знаю: то якийсь німецький епітет. Кордова. Якось в Агатангела Кримського запитали: "Як нам записати цей топонім: Кордова чи Кордоба? І де встановити наголос?" Академік відповів: "А чому ви питаєте?" Тоді вони запитали: "А вам що: важко сказати?" То були фарисеї з українсько-іспанської правописової комісії. В своїх розмовах з Клавдією Шифер Я використав весь німецький шифр. Тепер не знаю, що мені робити З цими страшними стовпчиками цифр. "37а сирота чи 37а шпрота? – карався невгамовний Паганель, поринаючи в дрімоту і знаючи, що якраз в такому стані людський мозок працює з найбільшою ефективністю. – Уявімо на хвильку капітана Гранта, як він проходить перед лінійкою сиріт, годуючи їх шпротами: хіба він не знає, що слід казати не "шпрота", а "шпротина" аналогічно до слова "дитина"? З иншого боку, коли вже ти осиротив стільки дітей, то мусиш якось про них дбати, – а то таке діло, що не до граматики. Та ну? А якщо йдеться не про дітей, а про ті сироти, що бувають на тілі через холод або якесь інтенсивне переживання? Однаково на його становище не позаздриш: коли тобі 37 років, тобі недоступні напої, міцніші за 37 градусів, а людський вік таким чином обмежено сотнею років. Ні, навіть Бог не вижене стоградусного віскі. Чи вижене, коли наздожене уявну невловиму черепаху. Блаженні ви, що бачили цей світ у розпачу, плачу і в жмені праху!" З цією думкою знаменитий географ і заснув – а на ранок вже мав у своїй голові повністю розшифрованого документа. Гра на скрибку. Інтелектуальна забава, якщо скрибка – перо чи авторучка. Голомоз обережно відклав свою скрибку, Підійшов до вікна і похукав на шибку: "Попросіть місіс Гадсон російського мила і чаю, Бо я вже й перехожих насилу роздивляю. А вбивство князя Мишкіна – то не звичайна справа: Буде вам гонорар, а мені – неподілена слава". Та наступного дня Голомоз підхопив свою скрибку, Підійшов до вікна і сказав, оглядаючи шибку: "Ні, вбивство князя Мишкіна – то незвичайна справа: Сумнівний гонорар, непропорційна слава. Хоч і шкода, що він не взяв Аглаї: Генерал би тоді на весіллі був сам генерал Єпанчин, І були б всі щасливі. Нам, Ватсоне, не випадає Аж так далеко їздити й з вагоміших причин". Гра на бугая. Граю день на себе я, сорок днів – на бугая. Гра на гранату. ( Хай вона сказиться, та гра на ту гранату ). Очевидно, якийсь різновид російської рулетки. Волова арфа. Арфа, виготовлена з волячої голови. Неясно: живої чи мертвої. Гра на дівку. Відповідає прислів'ю "Дурень дудкою багатіє" або "Дерти шкуру ( на онучі ) з гімалайського ведмедя". Ой та стала ж вона, бідна, плакати й благати, Білі рученьки ламати, до козаків простягати, Щоб не дерли на онучі шовки та блавати. "Кому коні цапувати?" "А що воно таке?" На ранок викинув на ринок Новітню послугу: ( яку? ) Клопування людей, клопування ідей, Клопування партій та рухів. Гра на гробі. Верх і низ блюзнірства. Поховала чоловіка, прочитала пробі, ( Ви скажіть, а я не знаю ) та грає на гробі. Орфографічно етимологічно каліграфічно орфоепічно історично дотично критично. Банджо. *ично близький до бандури, але грають на нього не так. Загалом можна сказати, що вони співвідносяться як вареник і варіяція чи вареник і варенуха. Инший приклад критичної близькости – мова і язик. Як тут не послизнутися? – грайливо запитують. Відповім: "Покайтеся, грайливі, а я не маю часу". Гра на лютню. Цікаво, що за гороскопом майстерзінгерів лютня є інструментом місяця лютого. Крім того, якщо вже відкривати всі святі таємниці, вона є символом Св. Граалю у альбігойців, альгамбрійців та корейшитів. ( Підказуюють: і альтаїрців – але я про це вперше чую ). Гра на літню лютню. Певно ж, такого різновиду лютні не існує. Можуть існувати три підходи до називання струнних інструментів: конструктивний, експлуатаційний та функціональний. Що є важливіше: виготовити інструмент, грати на нього чи слухати? Цікаво співставити з силовим елементом укр. воза, а також зі шпицями колеса. А чи може існувати літній лук? Може, й може в країні з континентальним кліматом – та, може, й не може того бути. Гітара – золотий стандарт пучкових інструментів: "Немов з гітари, з тебе мої руки Видобувають фантастичні звуки" – Так імпровізував лікар Гауз, коли провадив пальпацію своїх пацієнток. Від до до до. Кроманьйонці Проти Решти Світу. Крішна Проти Решти Світу КПРС Проти Решти Світу. Ми й надалі активно зловживатимемо цим піар-прийомом ( Прийомне крутство ): Не на словах, а надалі. Кошарна тварина. Вівця є чуйна, лагідна, гарнокопитна. Її як постригти – то й дуже тендітна. Перша панічна війна, друга. Доба панічних війн. Тут потрібне тилове вирішення ( цієї типової проблеми ). Типовий мед: мед всіх киян. "Типовий силовий пацюк" – зневажливо казали про нього бойові колеги. Василь Бережний: "Не я не думаю, що не це не може не свідчити не про те, що не президент не нажив не своїх нестатків нечесним шляхом". Позичити: і дати і взяти. Зробити ласку і прийняти. Тичу вам щастя й здоровля. Набрухт відноситься до брухту Як наволоч доволочу тоді прийду. Бомжі зітхали, сидючи на бомбі: Глобальна економіко! Ти завжди проти нас: Ціле життя гаруємо, як зомбі, А всі вершки збирає Ахметов свинопас. "Я глибоко переконаний, що всі явища світу – навіть потворні – мають відбиватися у мові. Ось, наприклад, двоє хануриків вживають пиво в зачуханому, занюханому, зачовганому, запльованому, забльованому до нскнчннст ганделику: якщо викласти їхній діялог рафінованою мовою, то вийде "змістовно, неправдоподібно", а якщо неочищеною, то – як? І правдиво, і змістовно. Втім, щодо змістовности я можу й перебільшувати". Я довго думав, як на це відповісти. – А може, й недовго: такий підхід означає шукати хробаків на вже безліч разів перекопаному смітнику. Хіба до цього зобов'язує письменника його допитливість? Набагато правдивіше, за С. Лемом, послідовно розширювати світ на значення тих явищ, котрих ми досі не бачили – і вже в тих явищах шукати того, чого загалом шукають письменники. Щоправда, з такої точки зору літеру "в" у слові "світ" можна побачити перевернутою догори дригом – але ж ми не поляки! Чортодоксальний сортодоксальний шортодоксальний мортодоксальний тортодоксальний. Орнографія . Орлографія. Оркографія. Торфографія. Орфограмія. Бісологія. Бісологічне розмаїття. Сантагонізм. Антигонізм безкомпромісний. Домократія дамократія димократія думократія до нскнчннст. Дармократія ярмократія до нскнчннст. Автонім. Антигномія (*). Чортопедія. Симпартія. Психопартія. Енцефалопартія. Гомеопартія. Гомеропатія. Гедоїзм недоїзм недонізм гидонізм гемонізм. Гедограф. Гедографія. Гедометрія. Гедомодифікований об'єкт. Гедіатрія. Гедонтологія. Старша Гедда. Монатеїзм. Моднотеїзм. Однотеїзм. Жонотеїзм. Жоднотеїзм. Антилогія. Велесопедія. Кратне слово. ( Віртуальна катехіза українознавства ). Гедофілія. Медофілія. Недофілія. Агеографія. Ангіодрама. Мотелло. Готелло. Ніжне Рафаелло. Ваше Мікелянджело. Пестицид = ? Вестицид. Лестицид. Нестицид. Гіпнопотам. Гіпнократ. Гіпноталамус. Гіпсократ. Гіпсоліт. Гіпнокартон ("Засватана Европа"). Цапологія ( Туберкульозної палички )( крабової палички )( царя Івана IV та ін. ) Дзвінкий фарбованець турбується про тебе. Слизькі родичі. Рідні та слизькі. Близько – та слизько. Сплатити борщ перед народом. Дати в борщ! З досадою констатую, що наші приказки та прислів'я переобтяжені власними іменами. Загалом тут наш фольклор і якісно, і кількісно далеко відстає від Росії. Звідки така вбогість на тлі натхненної пісенної творчости? Цей парадокс мав би стати вихідним пунктом для подальших міркувань, а до чого ті міркування приведуть – то вже слід обачатися. Иноді, коли приходиш до поліклініки, не знаєш, до якого фахівця тобі звернутися. Так і хочеться сказати: "Забагато самогону" – але ж і Росія пила! Ну, а в якому середовищі формуються приказки та прислів'я? Нині цей процес простежити важко. Навести хіба одну сучасну приказку: "Олена – жаба зелена". Такого виду творчість можуть практикувати діти. А що сказати про "Пилипа з конопель", "Сидорову козу" та про "Манчину корову"? Скидається на жіночий гумор, а жінки, як відомо, не п'ють. Після фільму "Сватання на Гончарівці" всіх дурнів у нас довго називали Стецьками, далі ця фігура змізерніла до вузькоінтернаціонально-невиразного Вася. Я чув по радіо, що на цю хворобу – колодотепну жестикуляцію ( чи, напевне, вона вже має свою наукову назву ) – слабує принаймні ще один народ ( здається, корейці ): ось і виходить "Парочка: Максим та Одарочка". А як було б добре "пастух та свинарочка"! Важко собі уявити, як з конопель вихоплюється, наприклад, Пилип Орлик чи також Пилип Капельгородський; з усіх історичних Сидорів ми знаємо самого лише Ковпака; чи, може, за народними віруваннями всі ці імена однозначно вказують на певний людський характер? Напрецінь тьотя Мотя ( якнайліпше пасує до людей виду "філоложка несправжня зі сл. м. Харкова" ), ваговите всім відоме культурне надбання, в нас ніяк не використовується: лежить заритим скарбом цей образ колоритний, що мав би витіснити з повсякденного ужитку нелітературне "перекупка, свиня, базарна баба". Зося, Кася для Івася, Ганнуся для Петруся. А для кого вештав ся? – Для ( автора, читача, громадського діяча, іменинника, хрещеника, вареника, свяченика, божка, кар'єри, слави, успіху ) любчика, сокола-голубчика. Тут імена також позначають людські характери, але не конкретизують їх, не оцінюють, – лише класифікують, – а служать конвеєрній швидкості і безапеляційній енергії мови людини, котрої слухаються всі. Дем'янова юшка. Трищин кахтан. Ори, Омельку, свою земельку. Принагідно зауважу, що "пахати" насправді значить "порати, обробляти", а також "плекати, культивувати", а не просто орати, як то розуміється в росіянах. Коли б я бажав їм усякого блага, то радив би – що? Наразі нічого. Повертаючися до власних імен: Можливо, українець і не чемпіон зловживання цим сумнівним засобом виразности. Це може бути будь-який народ, чия усна традиція не збігається з літературною. Рамачандрина пожертва! Я не кажу, що така приказка існує – просто щойно згадав про той ще один народ: не чув, виявляється, а читав десь у книзі. Що тут робити? Як сказав, то вже назад не заберу. Як ми були малі, то всі ми пасли гуси Якогось трансцендентного знання. Тепер же їх пасуть самі індуси – Та й то не всі і навіть не щодня. Щодо "Рамачандриної пожертви" я був не зовсім точний. Правильно буде її віднести до тієї категорії понять, до якої належить "Невтонове яблуко" чи "Планкова константа". Я захуда, нікому не належна І ні від кого, отже, не залежна. Належ мені, залеж лише від чуда, А загалом – не будь така зануда. Якесь беззубе ваше карате! – Скривившись, плюнув рейнджер Вокер. – Навчітесь битись, квіти! А проте, Запрошую увечері на покер. Відповідь: Але барвінок в'ється ген по її стеблу, Тануть мов сніг білесенькі панчохи. Штаб А – H1N1 Штаб А/H1N1 "Каліфорнія". Увага! Виділяємо 500000000 з нулями гривень на закупівлю ліків і т.д. о десятій ранку. Всі мають ходити в касках. Каски касувати, виправлення: паски пасувати не менше 1 разу за декілька годин з двох боків. Вносимо виправлення: маски масувати або замінювати. Уточнення вносимо, пробачення просимо: маска складається з 4 шарів марлі, а прасувати її потрібно також кожні 4 години. Я встановив, що кожна медаль має не 2, а 4 боки: Кожен бік медалі має два. Звісно ж, виникає запитання: а яке це має практичне значення? Ще не знаю. Вже не знаю. Ще не знаю. Знаю більш-менш. Вітре, верби гни додолу – мене, дуба, не хитай: Америка – не Росія, Україна – не Китай. Як хитаєшся, то падай, а на вітер не кивай: Україна – це Росія, а Росія – це Китай. Країна перемігшого соціаклізму. ( З рос.-укр. словника доби перемігшого соціаклізму ). Мокроекономічні показники. Фарш ентузіастів. Штам революції. Стадомазохізм є практичне втілення ідей Мазоїзму. Типовими формами комуністичної праці є сухотники та невільники. Cадовдоволена посмішка. Червоний пень в календарі: цього пня ні вирвеш – ані обминеш. Сибір – то ваш найкращий вибір. Шовкова демократія. Вовкова демократія. Сокова терапія. Шовкова терапія. Совкова терапія. У шовкових – особлива гордість ( їхня власна ). Дописано пізніше: За прикладом "російських"?! Піт Леніна. Сік Комунізму. Товаришу Ленін, продукція валова йде не по совісті, а по кліше апокаліпси: робота дияволова буде робитися й робиться вше. Двоє в кімнаті: я й януковість телевізором на европейській стіні. Трупові досягнення, трупові рекорди, трупові будні, труповий десант. Ми завойовували Україну. Ми згодні: хан Батий не був святий – Просимо внести це до протоколу. Великий Совковий Шлях. Кожен з'їзд КПРС ставав історичною втіхою на "нашому" шляху до комунізму. Пропагандистська малина. Правошлангові п'ятирічки. Останній збій: чи не найважчий. Останній рішучий збій. Останній смертний збій. Партія, парія, арія, мрія веде. Під Тичину не п'ють непитущі й нетямущі. Власова боротьба. Загострення Власової боротьби. Власова нерівність. Власові суперечності. Безвласове суспільство. Приватна гласність. Професійна приватність. Термін приватности. Як буду плавати в відрядження й відпустку Своїм Президентським підводним човном, Ти маєш плакати в капустяну пелюстку І стерегти Центральний Гастроном. Увага! Вхід плавний! Плавний пляж. Плавний туалет. Судноплавний підземний перехід. Плавна автостоянка. Блатна лавочка у парку крім пенсіонерів. Наша освіта, як також і медицина, плавно переходить на плавну основу. Плавне навчання. Плавне медичне обслуговування. Наша плавна медицина стереже свого вакцина. Наївшися зубної пасти, Впав у маразм і склеїв ласти. Ой труно ж моя труно жовта ще й соснова! В чому сенс мого буття і його основа? Ой колиско ти колиско жовта ясенова! Дай мені якусь підказку, як будеш готова: Що у тебе запитати, як будеш готова? Сей думою занурений у шпаги і шпагати, А сам своїх селян соромиться шмагати. Дозвольте сказати! Скажу звідсіля: Життя – то не ралі і навіть не релі: То лан неозорий – чи власне рілля, Де ходять чорногузи й розбійники-граки. Ви там ходили? Тим то ви, я бачу, й невеселі. Але, якщо веселі – то й Соколи-диваки. Піт інформації ( у кого? ) на чолі, ( я маю ) Як піт знемоги цілий день на полі. Яка ж то інформація? Джмелі – то не кролі, Аби не розтікатися думкою без солі. А вже як розтікатися – не нюхай рути-м'яти, Накинь на плечі шаль і не тремти, Моя кохана! Я піду до хати Дивитися футбол, аби кудись піти. Ні, я піду ще й далі: ( Каламутні потоки без броду свідомости, Що не мали для нас естетичної цінности ) – Піду, де йде ( поезія ) й де посеред пустелі Творитиму щодня печалі і пастелі І, мабуть, роздуми, й прозорі акварелі. Я звернувся до учнів: Одноліток підлітка вбив за одну понюшину Клею: без нього не бачиш неба й його зірочок! А ліпше б вони підросли, та скосили мені конюшину, – Та взяли бодай дві з моїх сучих дочок. Скажіть мені таке: чи може, наприклад, печаль виступати як творча енергія – чи, навпаки, їй природніше бути собою, тобто простим поетичним жанром? Учні: Печаль може виступати і як творча енергія, і як результат волевиявлення цієї енергії, позаяк мова – то є мова парадоксів, а не приватна власність хоч би й вчителів. Я: Позаяк мова? Хто казав про мову? Хіба я вам казав, що мова – то є все? На полі співотчому = ( і повстане брат на брата )? На полі співотчому. Забувала зозуленька сивая зозуля А ми просто сіяли, а непросто жали Ти, сивенький зозуленку, полети на небо Шукай батька, шукай неньку до хати просити. 15.01.13 Суворов каже: "Стріла – сука. Тримай її суху в сагайдаку, Не випускай ні з дому ані з лука, – Ні на хруща в вишневому садку. П'яні щуки йшли на луки, а стріли ще кращі. Чим воює цар Давид, коли він без пращі? Біжутерійським крамом, тоді підйомним краном, А як зламається – тоді триді ікраном. ( Триді ікран на моїм знамені – Всі кралі та пралі належать мені ). Ой княжичу, княжичу, сучий ти сину! Породила тебе мати в лихую годину. ( Дівчину як гаву засватав йому – А він коверзує: хто знає чому? ) Проспіваю порану кілько сур Корану, Вичитаю навмання на сей день Пурану, Ще для певности на картах кину разів 200, Та послухаю рекламу та останні вісті, А тоді ще помолюся Спасові й Пречистій – Та й на працю. Праця, власне, безпечна з фасаду, А ось я – крива й тривожна спереду і ззаду. "Присягнися на Корані, що служитимеш короні, А не власним інтересам корисливо-меркантильним". "Присягаюсь на Корані, що служитиму короні, Бо не маю інтересів корисливо-меркантильних". Множини та гонади. Тілософська думка. Я чув, нібито існує якась філософія тіла. Але всяка філософія якраз і є філософія тіла, – як і релігія. Кажуть "Духовні насолоди вищі за інтелектуальні, а ті – за тілесні, тому слід віддавати перевагу саме їм". Ну, чи не смішно? І те ласощі, й друге, й третє, якщо говорити мовою християнства. "Мабуть, я зовсім не знаю цих людей, – промовив І.Х. одного дня депресії та смутку, – Господе! Ну чому вони не хочуть дивитися на світ моїми очима?" Філософська гумка. Генітальний мислитель сучасности. Порно-руховий апарат. Порноцінний відпочинок. Людина з абортом. Секс-президент. Секс-прем'єр. Секстрадиція. Сексплуатація. Секстраполяція екстраполюція секспропріація експропріапія. Секс модерний, непечерний, хитровигаданий. Секс фактичний, полуничний, не без консервантів. Секс трансгенний, злободенний, безальтернативний. Секс продажний, легковажний, не для зберігання. Секс доцільний чи для бгактів поясни мені Говіндо Щоб я знав чи не для бгактів ті небесні вигадючки Я навчав би ті навчата не розпусних поведінок А навчав будити в людях те що є в них від Говінди. Секс тіньовий. Секс фальсифікований. Секс русифікований. Секс державно-міждержавний чолобитно-рівноправний. Секс братерський і сестерський безнадійно піонерський. Секс громадський турбо-хвацький екстатично розбишацький. Папська гурія. Робітниця ( пастирського?) служіння. Бізнес-Аеліта. Лиш уяви: ти, ніч і я – відверта і відкрита. Бізнес-Лоліта. Я розповім світовій спільноті, як нинішня влада Плекає мене та опікує! Може, дала б мені спокій? Бізнес-Лукреція. Які милі форми! Такі малі – а вже архітектурні. Бізнес-Отелло. Я розповім Верховній Раді правду, Як я кондитерської фабрики тієї Здобув кохання: то було давно. Бізнес-Янукович. Коли зірву я з неба цю троянду, Цю квітку й зірку хризантему водночас – Ні, айстру, – то мені, ламання карків майстру, Не буде виправдань. Шкода, що я не біг. А то б я міг тебе, кохана, воскресити, Щоб слухати не виправдань, а просто Почути знов твій срібний голосочок. Вже не почую. Що я наробив! Що там за шум? Не вмерла? Ще не вмерла? Нехай жорстокий я – та в акті милосердя Нікому зроду ще не відмовляв. Зехеді, збоку зехеді. Відомо, в яких колах та народах звук А вироджується в Е. Я довго шукав протилежного, а воно було на видноті: суфікс er в тих самих англійців, а надто у німців! У німців ei читається як ai. Далі, взявши до уваги, що англійське ЄЄ відповідає німецькому ЯЯ, не можна не помітити очевидного: англійська мова розвиненіша в бік звиродніння, якщо за джерело прийняти санскрит. Homno ludens. На цьому психологічному феномені можна зібрати. На цій соціологічній проблемі можна зібрати. На цій патологічній мотивації можна зібрати. На цій безглуздій мобілізації можна зібрати. На цій загалом дебілізації можна зібрати. Не вкладайте в розбудову ( урн ) зі сталі та бетону – Інвестуйте в виробництво тільки нашого продукту. Понад тисячу гривень я вклав в кожну з цих смертоносних машинок. Чи логічно мені – ви самі посудіте – в непотріб Викидати, сказати б, на вітер ці плоди інженерної думки? В новому фінансовому році ми викинемо на ринок лінійку нових препаратів: "Антихворін", "Антислабін", "Антикволін", "Антиболін", "Антинедол" з часником і таланіном, "Антинездужін" "Антижурин", "Антиломін", "Антикрутин", "Антисонін", "Антибезсонін", "Антисліпін", "Антикаоліцин", "Антигулящ для жінок", "Антигуляш для чоловіків", натуральний "Антипороблен" за стародавнім рецептом, комплексний "Антипияк-Антипалін", а також новий поліпшений "Актиглобулон-Антиглобалін ". І це лише початок. Наша мета – створити лінії нових препаратів на всі літери алфавіту. Кабальне телебачення – на кабельні умови! Крилаті скандалії. Ми дослідили хід цієї страви. В нас виникло багато запитань: Ми дослідили хід цієї страви; Гадаємо, ще сказано не все. Пранцевлаштування за кордоном. Школа-інфернат. Спа-Ритуальний б'юросалон. Б'юро "Турбота". Б'юро "Скорбота". Б'юро "Доброта". Б'юро "Щедрота". Б'юро "Красота". Золота голота. Хіба тобі я не вклоняюсь, Моя голото золота? Кияни! Я заради цього слова З порадою звертаюся до вас: Відповідальність – то першооснова І прав людини, й правди без прикрас. Бо хто мені яку закине пляму – Така йому на совість і впаде. Пильнуй добробуту, роби собі рекляму, Кляни і владу, що злочинна де-не-де: Мої писаки брешуть як собаки, Мій бізнес квітне, завтра день подяки, І ніби добре все – а все ж недобре йде. Згори обурення донизу Пішло як блискавка в грозу: В цім світлі я системну кризу Побачив збоку і внизу. А відвідав – Лідерланди, вирвав собі гланди, Заодно покуштував їхньої баланди. Роботомія злоботомія хоботомія логотомія Я, лобот. Я, хобот. Я, гробот. Я, пробот. Я, рибот. Я, трибот. Я, Злобот, Хроботом, нащадок богдиханів. Фанатомія. Танатомія. Арахнолобія. Агорафонія. Телефобія стільчикова мобільша. Технолобія. Сума технолобій. Технолоція. Ендокривологія. Ендоклинологія. Ендокпинологія. "Скачистрибай" виводить силу з організму. "Нудьга" дає вам відпочити, також не дасть вам нудьгувати. Якщо ти хтось – ти любиш нашу якість. Біохамія. Поліхамія. Монохамія. Промізкуїтет приміскуїтетного акторитету. Демагонія. Дистронія. Катастробічні наблідки строгоскопічного ефікту. Хробоцитоз. Громофобія. Хробологія хороботворчого процесу. Ентимологія прем'єра капустяного. Бісологія. Бісологічне розмаїття. Демонський період. – Кажуть, диплодок – виплодок гріха. – Так каже тільки логіка – холодна і суха. Скальпа зняти з цього скальда: О кобил копита моря Оковитої кохання! Оковита кохання не є предметне явище. – Фрея мобілки пляшки пива. – Фрейр пляшки пива мобілки. – Локі кави пластикового стаканчика. – Тор книги долі бранця Суттунга паперу життя. Похвальну пісню поховальну На викуп викуй голови: Модальну в вічності й моральну В усіх аспектах крім халви. Хвальну пісню поховальну Хворим на москву співаю: Не болить вас наше небо Неблакитною халвою! З країни скель, вулканів та поетів Я думкою додому полетів: Це ж скільки треба зняти голів та еполетів, Щоб розмістити посадовців за висотами їхніх постів! Казав Фень Шуй: зроби перестановку. Тоді вже спи спокійно, чи як там? Ні, всього не з'їси. – Казалося ж тобі! Котові – мишоловку, Ротові ложку, п'яному Явдошку, А як там далі? Миру мир? Ні, щось там про селян, Народ та ворогів. Народові даси – Забув, – чи справедливости? Про інопланетян Ще не забути. Ага! Собакам ковбаси, Це точно, бо вона вже й так у них на шиї, Чехова чехам; Крим – або Росії – Навіки чим же ж, так і запишу, – Але ж писати! Ні, собі на зуби залишу, Або нікому; житиму в печері: Приходьте всі на прощу, лідери країн, Бо я вам не віддам ніякої вечері, Хоч і страждаю потім знов за всіх один. Бо сказано: вершки віддай Кремлю, А друзям – все. Ще б знати, хто ті друзі. Добре вам отам, розумним у Евросоюзі! А тут сиди, міркуй: чи Рубенса – російському рублю? Так і зроблю. Іспандію, Ісландію, іслам І всі республіки Радянського союзу Поділимо на сорок, решта нам І всім, хто знається на тонкощах реклами: Віддати їй належне і встановити музу. Важка ж ця шапка Мономаха. Перешию На скромний лідерський картуз. А полювання ж завтра! Плював я на Росію, А тую музу встановити музою всіх муз. – "Корпус владної верхівки комплектується виключно з осіб з особливими потребами". А навіщо узаконювати те, що існує де факто? – Дозвольте пояснити. – Гаразд, можете не пояснювати. Я це підпишу. Постановка Верховної Ради. Яка державка – така мовка. Е ні, лукаві ( Господе прости ): Держава може йти під три чорти. Аж тут мою уяву захоплює напрочуд реалістична алегорична картина з чотирма, щонайменше, дійовими особами: Україна хата, Держава мати, Народ батько, Мова дочка. Держава – причинна чи ні, – а одержима, як водиться, всіма своїми жіночими інстинктами ( ім'я їм, як відомо, Легіон ); і ось, уважно вислухавши обидві сторони процесу, цар Соломон дає такий вердикт: "Дочка належить матері за звичаєвим правом, а батько може йти під три чорти". "А хто ж то в тебе буде Соломон?" – цілком слушно запитує дружина, і я замислююся. Зрештою бачу, що не знаю: "Писати слід реально і конкретно". Чи нам потрібна друга державна розпальцьовка? По-перше, я скажу: категорично ні. По-друге, слід казати: розпальцівка За прикладом: гвинтівка і вужівка І книжка-засмальцьовка, присвячена мені. "А преса буде в нас невістка, – раптом сказав я вголос, і зрозумів, що то знов та клята алегорія напосілася на мене, немов якась навісна муха, – така роль їй дуже пасує; а син тоді в нас буде – хто? Закон. А Культура, Освіта, Наука, Бізнес? Здається, Бізнес в ролі сина буде переконливіший, а Закон тоді нехай вибачає: він буде в нас приймак, себто зять. Нехай про Мову дбає. Отак. Культура, Освіта, Наука. Може, то ще три дочки, котрих я зразу не помітив? І – що цікаво: котру з них насправді, плюс Мова, вже віддано, а хто дівує досі?" Тоді я знов згадав про Соломона, котрий, заради об'єктивности, не має належати до цієї всієї великої родини. "То, видається, може бути патріярхат якої-небудь церкви, – припустив я, – і знаємо якої: московської. Але чому, як що, то зразу московської? Нехай буде Ватикан. Ні, ліпше вже Брюссель – чи де в нас там вирішуються всі питання? В Гаазі? Чи все ж таки в Москві? Москва однозначно жіночого роду, Гаага – треба в Інтернеті подивитися". "Що там дивитися? – сплеснула в долоні жінка. – В Москві є Кремль, – ото ж тобі й Соломон". Я скривився: "Чому, як що, то зразу Кремль? Нехай буде Мавзолей". Та жінці й такий варіянт не сподобався. Вона вимкнула телевізора: "В мене є ідея. Вона така: хай судить Соломон, а в п'ятій акті, як Теодицея, виходить в сяйві слави Саломея, і всіх розсаджує не за їхніми посадами, а за своїми власними уподобаннями". Уявляєте? "Три богині у машині" – сказала вона іншого разу, з иншого приводу. Мої мізинці – то Маленькі українці. "А вказівні – щоб в носі колупатись?" Ба, ні! Щоб вказувати: ти і ти і ти Затримайтесь, а решта може йти. А депутати – то мої великі пальці, Причому на руках і на ногах. – Колись я напишу в скандальних мемуарах Про що вони балакають у себе в кулуарах: Державна мова – не велика пані, Ухвалимо тії закони пучком. Я вам кажу: все буде в целофані, Бодай я наклав депутатським значком! Козлов знов friend of mine Мих. Булгаков був сказав: "Я киянин, отже росіянин". Але сьогодні він каже: "Я киянин, отже українець". Необхідна ланка логічного ланцюга. ( Нецензурна лайка ). Так, нецензурна лайка – не найслабкіша ланка Могого ломогічного, магічного диво-ланцюга! Жовта лайка лідера. Тоді я візьму Одещину, коли ваша лайка. Київський чорт. Печерська Мавра. Чарка дружби. Тюлька миру. Національний Панк України. Лайнова відповідальність. Лайновий сертифікат. Особисте лайно громадян. Мегалізація незаконних прибутків. Багатолюбний мітинг. Проштовхавшись крізь натовп хапуг ( і папуг ) і проноз Як криголам, що гордо трощить кригу, Я піднесу їй, немовбито астрологічний прогноз, Свою захалявну, але тим не менше колосального значення книгу: "Хто боїться Емілі Дікінсон?" Червове серце на біломубілому: Вона подала його нам так невміло! Серденько пані Кандидатко, ти ж наша рибонько й ягнятку! У цьому сенсі простягни до нас долоньки, що з Українською Земелькою і Зеленим Паростком наших надій. Сеанс висунення кандидатури на Майдані Незалежности. Чи холошу запхай в чобіт, чи в чобіт холошу – А прийди й проголосуй: дуже тебе прошу. Голосуй за Україну – гарну та хорошу. А детальнішу промову – завтра виголошу: Може, я її безсмертну й вічну проголошу. Ментальний криз – дентальний скрегіт. Метальний серп, ментальні яйця. Метальна шапка – летальна зброя. Вергальні громи, вербальні грози. Летальна інформація, хоч і добута нелетальним шляхом. Летальніше про ці та инші події – трохи згодом. Летальний апарат, легший за повітря. ( Повітряна дуля ). Косити бороду. Тут помилка: Бороду мають, а не косять. Я буду з гордістю носити це звання, Як знамено аскези й сакрального знання. Я підійшов до вуличного петропродавця і запитав: "Скільки коштує та книжка?" Петропродавець відповів: "Леопарді – то італійський Пушкін". Я подякував і запитав: "А котра година?" Але тепер я думаю: "А чи правильно зробив, що не прийняв кинутого мені виклику? Можливо, якби належним чином підготувався, то знайшов би спосіб перемогти з блиском! Наприклад, я запитую: "А як ви гадаєте: якби Леопарді та Пушкін зустрілися десь на щиро нейтральній культурній ниві – чи впізнали б вони одне одного? І якби почали чубитися, то хто б переміг?" Петропродавець тоді скиглить: "Шановний, а чи не можна ясніше? Вам, власне, чого треба?" А я тоді: "Мені треба, аби ви відокремили Леопарді від Пушкіна в вартості цієї книги, як от жовток від білку – і того другого залишили собі. Можна так влаштувати не за мої гроші, а заради бідних студентів Італії?" "Не можна, бо перший належить до іноземної літератури, а другий – до світової", –відповів на це український Рильський. Але якби він ( що тут сказати? ), цієї розмови не було взагалі б. "Чому ти, Рильский, не перекладав Леопарді?" "А навіщо? Я перекладав Пушкіна". Шматочки фруктів з йогуртом – приємне плюс корисне плюс приємне плюс корисне. Про економічну науку. Привабливість товару для споживача визначається насамперед його назвою: логосом, лінгвістичним символом, смисловим образом і ентелехією цього товару в концентрованому виразі. Оце якраз і є найбільша проблема науки економіки: як назвати свій товар, щоб його назва була однаково приваблива для споживачів різних національностей, віросповідань, статей, політичних переконань і кольору шкіри? Вважається, що англійську мову знають всі, – а як ні, то повинні, бо їнакше як би вони могли насолодитися вмиванням після їжі, плекаючи в руках ту ніжную голубку? Ніяк, міледі. Ось де я стою перед прилавком, обираю собі чай. Обрав – аж раптом – боже! – зграя репортерів біжить з сокирами й вильми просто на мене захеканим Пилипом з конопель: "А чому ви обрали саме цю марку чаю?" "Чому, чому". Бо це – напівбожественна істота, що мешкає здебільшого на небі, але також і на землі ( в річках, на горах тощо ). Згадки про неї містяться в Рікведі, Адгарваведі й ще багато де. Тому то я й обрав цю марку чаю: я її, рідну, завжди обираю, вона мене спрямовує й веде. "А коли мене покажуть по телевізору?" – несподівано для самого себе запитую я, – і бачу, що поставив некоректне запитання. "А як було б добре, – мріяв Дж. Ленон, – коли б всі люди жили однією громадою, говорили однією мовою і не мали взагалі ніяких відмінностей! Тоді економічна наука не мала б взагалі ніяких проблем. А мова може бути не обов'язково англійська, як ви про це". Зала-автомат. Грала-автомат. Гнала-автомат. З малою я зекономила. З голою я ( ще більше ) зекономила. Будь же ж ти, Галю, законослухняна. З малою я малюю. З милою сиджу, суджу. З залою я милую. Змалюю я залу судових засівань! Зала Чудових Засівань. А третя гілка влади – чудова гілка влади! Черево Пізнання. Черево життя. Генеалогічне черево ( Михайла Поплавського ). Ось мій великий флюс. Що б його такого ще тут відсудити? Моя ж ти красуне! За 10 гривень за хвилину без єднання Я розкопаю справжній родовід Петрова, Іванова й Озорова За винятком перерви на обід. А розо упало но лапу Озора. Джерело: О.Толстой. А мої судді, як сорокопуди, Всі як один напудили в штани Й напудрили перуки. Нічого вам не буде – Ні шани – ні догани, Ні миру, ні війни. І відпустіть Луценка на поруки, Кажу, – а вони не слухаються, Позаяк незалежні. Бо не такий страшний ти, людський суде, Як тут махлює дехто з нашої когорти, Як тут махлює дехто з наших лав, Як тут гадають ваші зі шпагами пани. Крутипатетики, понишпоривши в рідних шпоришах, Знайшли ( моїм віршам ) таке обгрунтування: Вірші – то дріжджі й гніву і кохання, Коли не вірите, що істина – в віршах. Психопатетики невропатетики европатетики соціопакетики. Тепер сушіте весла й панталони, Бо не для того пишуться закони, Щоб їх виконувати! – Дурень написав ( Я, хто ж би то? ), а дурень і виконує. Перипакетики. Закон з-за чорної запони: Верховна Радо матінко! Поглянь, Які нещасні всі твої закони По митарствах оглядин та читань! Верховна Рада, поправляючи спідницю: Синку не бійся: тут тобі не Рим. Не ті часи! Тепера за блудницю ( Не знаю що сказати ) "Інсектициди й фуміганти" – То є енциклопедія укрпарламентаризму. Її грубезні фоліянти – То втіха і спочинок для очей Господаря, коли він по обіді Складає плани майбуття для України: Він дивиться на них через настільну призму, Знаходить рішення перетин золотий, – Відтак, відновивши розумний баланс оптимізму, Готовий знову йти, – вже на вечірній бій: "Чави ті кнопки, як бліді блощиці; А процедура – то як з яблунь дим. Не бійся, синку! Тут тобі не Рим: Тут ( найогидніша непристойність, яку лиш можна уявити )". – Закони, як відомо, сіються в астрологічні строки. Такого ще ніхто ніколи не чував, Щоб їх саджати. Може, й за уроки? – Дозвольте пояснити: садиться розсада. Закон приймається – Верховна Рада рада; А як не прийметься – то значить неврожай. – Гай-гай! Цей неврожай породжує неврози, Війни червоної та чорної ікри, Дифузію поезії до прози, Як також і корупцію знизу догори. Мораль: "Садити, садовити чи саджати? Я маю сумніви". "А я вам шо кау? Для того й надіслали народні депутати Відкритого листа на НТРКУ". Rock'n'Roll music for Evil. Rock'n'Roll music for Devil. Rock'n'Roll music for Devi. Rock'n'Roll music for Dei. Горлатого могила виправить. And I like it, I like it, I like it, I like it, I labala like it, labala like it! Лиса гора: "Тамо гола могила, На могилі могол голомозий стоїть: Тут небога була моя бога молила – Допровадь її, Боже, до своїх покоїв, А ще краще до ліпших столиць і століть". І пиво, й сухарі, і чипси, і кальмари Панночка пожерли. Що в п'яного у крові – то в мене в голові: Плантації цукрові, розмови тіньові. Ладунки вибухові, замети снігові – Неправда в тебе в голосі, а в мене в голові. Як гаптувалася сталь. Своє тіло, дух і розум ніби сталь гаптую. Давити хробака означає витравлювати заздрощі в своїй душі, як і всі инші деструктивні емоції ( елементи ). Тоді візерунок, що залишається, читається як "ваше призначення, ваше покликання". Я записав до пам'ятної книги "Історія країни, що не є": Подібна до розкрученої дзиги, А розуму чи втіхи – ні трохи не дає. "З одного боку, спати спокійно не дає". "З иншого – впасти у відчай не дає". Так і моя! Вона мені дарує Надію, ніби я нічого не створив, А хто по ній ворожить і чарує – Той дурень і, напевно, не любить брехунів. Той дурень і, напевно, ніколи не хворів, Хто вірить в екзистенцію і в чорних чаклунів! О, не читайте тих сумнівних творів, Що їх не апрбовано на спілці лікарів. Ви скажете: нема такої спілки, – То що ж? Тоді не буде й ні пілки, ні сопілки. Не слухайте мене – то я напився Вчора в четвер сирого молока, – Поквапився хвалитися, а в середу наснився Триклятий сон! А правда, як завжди, не така. Торба на кручі. Борба на крузі. Божба на кризі. Бомба на книзі. Чорта на князі. Ловка на думі. Торта на купі. Чорна на грані. Човна на грубі. Ліжка на Кубі. Ніжка на піні. Нічка на плані. Праска на платті. Вічка на платі. Свічка на сіні. Вічна на трубі. Війна на банді Вільна на лоні. Пачка на гумі. Ламана пані. Качка на салі. Бовка на жарті. Бучна на слоні. Буйна на волі. Бійна на паші. Лучна на коні. Чуйна на парті. Чайна на карті. Чайка на корті. Лайка на борті. Лячна на козі. Вогка на голосі. Раса на полоні. Ряса на догоні. Метка на догоді. Матка на короні. Баска на крові. Луска на пелені. Боса на сонці. Пласка на долоні, лиса на долоні. Липа на колоді. Хитка на тросі. Гірка на полині. Жінка на Волині. Паніка на пасіці. Огірка на дубі. Галка на глоді. Чи та на голові. Коса на дні. Роса на соні. Проса на голоді. Личка на доні. Лиска на плузі. Палка на соломі. Бичка на холоді. Ячна на просі. Модна на сорочці. Жодна на колосі. Ласа на зелені. Можна на Соросі. Кожна на траві. Рожна на молоді. Водна на поросі. Вина насолоді. Ви на матросі. Ви на матроні. Ви на патроні. Ви на матрасі. Вікна вольності. Віна на Пороссі. Вона на волосі. Він на колесі. Міна на тросі. Шпальта на сороці. Жона на волості. Риска на досі. Пальта над осінь. Явна на дузі. Уявна на світлі. Гайда на ліві. Гальма наживі. Різка на ласі. Пальма на славі. Альта на щуці. Мичка на морді. Карна на горді. Карма на горлі. Тичка на світі. Вісла на літі. Весла на ріці. Ряска на позі. Весела на бозі. Числа напрузі. Майна на друзі. Лайна на дозі. Весна на дусі. Чиста на музі. Чесна на тузі. Висла на лікті. Часта на році. Сита на сумі. Вита на злобі. Гачка на сіті. Лиха на моці. Масла на ослоні. Гілка на сові. Люта на слові. Чілка на лобі. Тиха на люті. Бита на солі. Трудна на житті. Брудна на руці. Рядна на лісі. Рясна на городі. Ясна на прозі. Масна на морозі. Рудна на собі. Нудна на пані. Рідна на погоні. Чудна на погоді. Судна на суші. Чалка на миті. Мілка на броді. Пілка на стіні. Чіпка на дорозі. Лізка на лозі. Слізка на щоці. Пуста на породі. Пчілка на бороді. Уста на молоці. Ручна на толоці. Зручна на боці. Гасла на силі. Маска на чорті. Мавка на порозі. Батька на палі. Байка на стилі. Пайка на сталі. Барка на морі. Парка на парі. Парна на статі. Гарна на воді. Марна на грозі. Будка на варті. Булка на статті. Дядька на возі. Дячка на питті. Дичка на моді. Гичка на полі. Гидка на столі. Гадка на житті. Гуска на лузі. Гайка на путі. Пасла на житі. Майка на пузі. Миска на супі. Гусла на суді. Густа на соплі. Каска на розі. Кіска на стані Ріска на гроні. Важка на мові. Гучна на милі. Різна на ролі. Віжка на губі. Ложка на трупі. Вовка на груші. Бочка на гроші. Точка на гробі. Божка на кумі. Дочка на кулі. Дошка на труні. Зірка на бані. Мірка на крупі. Марка на дупі. Чарка на нулі. Паска на куті. Вовна на дулі. Повна на броні. Жовна надуті. Жорна на душі. Пляма на тіні. Ряма на пиці. Манна на стелі. Дірка на диві. Тама на ниві. Кама на паві. Дівка на міні. Дійка на плечі. Впала на пиві. Спала на лаві. Жаска на тілі. Мана на діві. Сама на скелі. Мама на селі. Мавпа на печі. Мапа на корові. Лата на поні. Дудка на лобі. Хата на Галі. Мала на Лесі. Тяма на речі. Хитра на пальці. Орала на гасі. Грала на часі. Жала на сечі. Пряма на на троні. Ружа надії. Дарма на ділі. Довга на виду. Думка на виху. Дурка на пиху. Пружна на тілі. Стала на красі. Чужа на долині. Оружна, вівці! Крутна на вічі. Кратна на варті. Красна на віці. Каратна на пупі. Сука на трасі. Густа на каші. Устаналита. Крин у терні. Крим у Авесті. Бурям у пастці. Курям у ласці. Клин у черні. Млин у твісті. Грам у зерні. Адам у дерті. Сам удвісті. Рим у тісті. Браму Весті. Зуб у веслі. Брут у термі. Крит у вірі. Брат у відрі. Брит у вічі. Крам у чесні. Храм у червні. Малій у весні. Крем у маслі. Грім у казці. Грип у мисці. Рип – у честі! Крім участи. Гриб у касці. Грим у місті. Дим у вісті. Сим уперті. Хрію прасці! Грію чисті. Мрій у числі. Хрін у термін! Млій у дівці. Олій у дійці. Вій у війці. Гріх у мислі. Горіх у масті. Грін у масці. Брак у праці. Плач у щасті. Брав у гості. Грав у первні. Гріб у теслі. Кран у лійці. Коран у серці. Грубу – киці. Грушу криці. Першу кринці Перверзу верзу Кров у криниці. Гріш у теплі Дам у терті. Шибу у треті. Шику у частці. Губу – пасці. Шубу – оперині. Крав у герці. Орав у персні. Порав у вірші. Пора у вірні. Гора у січні. Гола у верші.(честі) Гала у тесті. Сала у кості. Стала у лайці. Сажа у тості Ката у жерці. Кара у перці. Мара у вічні. Хмара у гірші. Міра у персоні. Кляну шведа Скляну буду, Склянку блуду, Міраж у війні. Діра у гайці. Діжа у танці. Дужа у дії. Душа у олівці. Дума у вавці. Ружа у голівці. Мужа – у рідні мерці. Межа – у бідні бранці. Вежа у долі. Веда у ділі. Віна у вівці. Вікна у перси. Ліра у ранці. Ціна вранці. Міцна у кості. Ніл у гирлі. Віл у морді. Ніж у горлі. Ніч у гопі. Рік у гробі. Ріку – Гобі. Віку – річні. Ліку – вічні. Ляку – нічні. Вена у яйці. Врода у банці. Вода у байці. Віч у перші. Як уперли! Вада у горбі. Січ у касті. Ніс у перлині. Рис у перині. Леда у Берлині. Ріс у Мерлині. Ні, у норі. Піч у нормі. Річ у норні. Пліч у нозі. Плач уночі. Віну – ноті! Весна упорі. Влада у леті. Рій у літі. Дій у люті. Сію, любі! Бій угорі. Міна у долівці. Сара у олійці. Стара у двійці. Хата у бійці. Паніці труду. Аніці ружу. Ані ці ріжу! Ані ті. Віра уповні. Старт у вогні. Пас ці у вовні. Пастці бруду. Пасці лаку. Пасіці каму куму думу диму риму. Мідні, кислі вдівці ланці! Хто шов зриває? Хай шов триває. Рольова артилерія, квітка, русалка, миша, бригада, командирка. Шахідка пішохідка. Шахід всюдихід. Нульова блискавка, опора. Несправжні електричні прилади. Несправні іміджмейкери у постановці світла. Морально пожовклі промовтерські схеми. Сценарій: вар'єте. Сподобається всім. Завищена палкість у першій частині промови. Не зовсім щира правда; щодо брехні – цілком достатньо. Постави, жести, меседжі. Де скло? Патріотичний сап – ритмічний, однобічний, подекуди позаминулорічний. Несвіжі уявні гендшейкери. Уявні аплодери не зовсім професійні. Уявні оватори: не дуже українські. Уявні провокатори: важко уявити. Основна електоральна база. Допоміжна електоральна база. Секретна електоральна база. Підземна, запасна, дуже голодна. Форсмажорна передвиборча обіцянка. Must have. Секс-шоп. Секс-шок. Шок-шов. Шоп-шок. Шоп-шов. Шок-шоп. Топ-шоп. Поп-рок. Топ-тен. Шик і дим. Поп-корн. Ток-шов. Гоп-стоп. Так-сяк. Світ Лада Гайтана: "Пам'ять мене водить лаберинтами" ( Балеринтами, либарентами, бриелантами, берилантами, лерибантами, нерибалтами, рибалнетами, барилтенами, берилтанами, бералтинами, бериталанми, беритамлина, бериталинам, требинамила, бритемалина, братинамели, братименали, мреталимани, бралинамети, барменилати, марнебилати таланибимре). Світ Лада Гайтана: "Не пам'ять, а відчай". Не вчіть мене, що таке відчай! – Найміть мене вчити читати! – Наймаю. – Повторіть: Ваш сон меч, шал і риба. – Повторюю: Мій сон меч шал і риба. – О, дякую! – Це я кажу? – Авжеж. Ви думали я демон? Мара відповідальности. ( За несамовільне, несанкціоноване, несамоцільне, несумовите та несамовите непривласнення недержавної мови ). – Закомпостуйте еталончика. – Магагам: почитайте щоденники Галини Бувальцевої. – А що там такого цікавого? – Нічого. – То навіщо ж читати? – Як то навіщо? Заради взаємної ввічливости. Як слово Внутрі опинилося в російській мові? Бікфордів кнур. You! Follow destination! ( Показує рукою ) А ти – простеж за ним. Але приємно ж драматизувати! І повертайтеся з поясненням простим. Через "в нутрях". А як ви гадаєте: чи пов'язані слова Втро і Терти? Гадаємо, що так. А чи пов'язані вони обидва з числом 3? Безперечно. Добре. Але як? Ну, вони складають семантичну тріяду. Ось ви й попалися, бо я навмисно не згадав про слово Треба! Згляньтеся, пане, ми більше не будемм! ( Викладають: Автро, Австр, Аврора, Автор, Торпеда ). Зайвище – масив землі, призначений для виділення чи розподілу з метою особистого збагачення. В'яса, батько доброчестя, запитав у свого тестя: А чи я вам не казав, щоб не вживали того м'яса? Я на дереві я на дереві я на дереві я На дереві я на дереві я на дереві я на Дереві я на дереві я на дереві я на де Реві я на дереві я на дереві я на дере Ві я на дереві я на дереві я на дереві! Прочитати цюю всю велику книгу: Прочитати цюю всю велику книгу, та Прочитати цюю всю велику книгу – Прочитати цюю всю велику книгу так. Горила сонна падала, Тяжкую думу гадала. Хоч би якої формоньки, Хоч би якого змістоньку, Хоч би якого значення Ти цій події надала! Тютюнопадіння дає тяжкі наслідки. Гречні римчики. Чуйні чимчики. Мирні любчики. Римські дамчики. Про поететику. Учні нагадали мені, що наголос у рядку не може падати на третій склад справа, якщо останній склад ненаголошений, бо в такому разі то будуть дамські пальчики. По правді трохи вражений, я відрубав: "А може, то не вірші, а пісні?" Потім додав: "Нехай ваша прискіпливість шукає здобичі вашій мудрості, – та не адвокатів диявола, а щоб диявольські поети: дамські пальчики припустимі, коли їх не намагаються римувати, а антологічна поезія – то поезія, що не кориться онтологічній граматиці". Чи любила б наша Ляля екзотичну лексику – Наша Мексика нам каже: не любила б зовнішньо. Щодо внутрішньо – прикметник, вжитий не за правилом, Може стати москаліном в мові і Палладиній. Це повчання ортодоксам: не рівняй з Палладою Дріб'язкового, людського, навіть схоластичного. Порошковський писар Спарти Теж колись навчався в школі, Клеїв гумку під низ парти, Курив приму в колі друзів. А ще, кажуть, він серйозно ( уважно ) Грався з творчістю Шевченка І вдивлявся в історичну Постать Павла Полуботка. Президент, церемонно роздягнувшись догола, Підійшов до трибуни: коли я брешу – В історію від німця до могола Ніякої сторінки не впишу. ( від ляха до могола ) "Скажімо, "Ні" "Морському бризу" Я не казав і не кажу. Але скажу, бо нам тут знизу – Я ж і кажу, що нам тут знизу Невпинно підкидають хмизу: В якій я армії служу. По-перше, попереджую: я можу вам збрехати, А ви повірите чи ні – Важливо, що й мені, і вам начхати На чому світ стоїть. А ну ж як на брехні? Я чув цю фабулу: там в тому інтернеті Хвороби і розпуста, наркотики і все; А подається так, як сало у газеті: Сало з'їв, а решту вітер вітром правди рознесе. Ось факти, що наприклад бабі Мотрі б Були як знахідка на хліб там чи на гріб – А ви їх викидаєте в непотріб Без актів, протоколів і дійових осіб: Я сам на власні очі бачив НЛО. Моє життя від того не змінилось. Але якби воно насправді приземлилось, І щось мені сказало – що б тоді було? Ось другий факт: якби, наприклад, ви, Що позіхаєте, прокинулись в чорнобильському році – Чи ви дійшли б до Києва й Москви Зі словом правди, ще й у вишитій сорочці? По друге: це – лукаве запитання. Я, Голова Держави, лиш застережу Від фамільярдности, а так – без самовихваляння Скажу в якій я армії служу. Звісно в якій: у армії високих держслужбовців Або, їнакше кажучи, великих посадовців, Універсальних і усміхнених народних фахівців – Таких, що їх три сотні на тисячу стільців. Бо що ж ти вдієш? То – окрема тема: Як кажуть люди, люди ж не боги – А тут складається така міфологема, Що й я недосконалий, бо маю дві ноги І двоє вух. Я чую в залі сміх, Та це не смішно: як же мені почути всіх? Бо – щоб почути всіх, потрібні довгі вуха І повноваження. Держава ж – не свиня, А рідна мова – то вам не макуха: То мати й мачуха всілякого знання. Інакше кажучи, потрібні довгі руки, Щоб мати повноваження і догодити всім. Скажу вам з власної народної науки: Їм і служу; служу, але не їм. А мої пальці – то великі пальці! Здебільшого хто скаже, як вони: "Ми тиснемо на кнопку, як неандертальці, А ревемо, як мавпи й закохані слони!" Тепер про предків. Деякі партійні осередки Заплутались в поняттях: кажуть, зокрема, Що ми походимо від нариса й чернетки; А інші – від пілотки та піпетки – Мовляв, походимо й повернемось, як піч або зима. Або, сказав, кума, котра пішла до кума І мріє про обійми старшої сестри. А скільки їх було? Хіба російська дума Не знає скільки буде помножити на три? Ба більше: від онучі й безкозирки, І я вже не кажу про зорі та пробірки: Я вчора пив горілку "Чистота", Відчув просвітлення: найбільше нам потрібна Якась ідея нині: "Обрана", "Свята", Або "П'янка", "Палка", "Кохана" й "Креативнохлібна". А також "Неймовірна", "Вірна" і "Стовідсоткова" – Тут є над чим подумати рекламодавцям слова! Тепер про кольори. Он, пише, регіони Доїхали до Києва на спині у свині. А хто ж свиня? Народ? Оції всі мільйони, Що нас підтримали? Ні, люди не дурні, Все бачать: ми прийшли в оцю столицю Віддати їм належне у найкоротший термін. Ваш лідер обіцяє: обіцяну сторицю Отримає кожен, як один огірок! Бо я не з тих, що мелють креатив І всі герої офісної праці: Мовляв, он Межигір'я не купив – Тепер сидить на десяти стільцях в палаці. Або, наприклад, що дратую Сонячних зайчиків чомусь. З таких давно вже не дивую, Хіба що гляну через пальці, – Навіть не падаю, хіба що відвернусь. N.B. при діамантовім писальці. Скажу писакам так: пишіть – я не читаю, Спокійно сплю і вам не заважаю, Хоч не сліпий. На небо не дивлюсь – Я дивлюсь на населення: його, тобто левова, частка Вже підтримує нас, – і зростає щодня – А решта – хто? Ні, навпаки, будь-ластка: Ніхто вам цього не забороня – Приходьте попри всі шлагбауми-вахтери Та подивіться, що ми тут їмо, Над чим працюємо й на чому сидимо І мільйонери, й ті пенсіонери; Я знаю, що селянам особливо Є що сказати нам, як лідерам. Таким – Отже, селянам – я сьогодні вже, можливо, На їхні нарікання відповім: Лежить закон на президентському столі, Щоб в кожному – підкреслено – селі Була лікарня, школа, культура і серветки, А також інтернет і наші осередки. Там ще було краватки, сервери, креветки й оселедці – Та нам бодай цей мінімум у кожнім осередці. Мішель Монтень служив професорем Сорбонни. А я вам відповім, кому служу: Законам закономіки – бо всі її закони Такі, що як що зроблять – то так їм і скажу! Щодо граматики. Я гостро відчуваю Брак літер у абетці, брак грошей, А також брак часу та повноважень: В усьому ж иншому нічим не кращий від людей. А починати – з Конституції: лиш там мої права Регламентуються в чітких, прозорих рамках. А олігархи, що сидять у себе в чому? – До них достукатись потрібна булава. А булава в газеті якого-небудь ізму, Або ж ізюму жужма. Хто це написав? Потрібні повноваження й народ а букви перестав Дивитися на світ через російську річку. Скажу й про мотоцикли. Запонадпозичались Тут иноземщини: анчоуси, депресія, шпинат. Якби ж ми так за їхньою наукою ганялись, Як за словами їхніх немовлят! – За етикетом, модою, як кажуть, научались Як треба, та не того. Ось каже: "Я сяду на шпагат", Або "Знайду і виправлю всі помилки в б'юджеті", Або" Три роки вчився в університеті" – Ну брешуть та й годі. Як було колись? "Заливаю фундамент, шаную регламент". Або "Делегую тебе в Український Парламент". Були, були в нас гроші. Тепер перевелись. А де ж поділися? Мені економісти Принесли розраховану модель: Виходить так, що як піти на компромісти, – Та що там? Коли просто так переповісти, Виходить отака порочна карусель: Біжить ото мода, за нею ціна. А мода за чим? Того, кажуть, комп'ютер не зна. Отож – ціна за модою, а за ціною й морда: Біжить ото підстрибує, зі скейта на бигборда Перескочити хоче потрійним стрибком, Прикриваючи сором депутатським значком. А ось: "Я мило усміхатися не вмію". І все. Оце – таке державне реноме! А ти візьми збреши: "Я плюну на Росію І вмію готувати консоме". Або: "Що знаю я – то знають танцюристи". А що я знаю? Той не б'юрократ, Хто робить реверанси й сідає на шпагат, А той, хто зна де сісти, що чим їсти І чим беруть анчоуси й шпинат. Або ото: "Глузливо лузаю насіння". Ось і маємо кадрову кашу проблем. Ні, так ми не досягнемо спасіння. Я всіх отих най-най, цих найманих нікчем Звільню та визволю! А я не розумію: Хто нам підсунув всю цю пристонську свиню? Нічого: завтра я відвідаю Росію, Побачимо чим пахне. Визволю, звільню – Однаково підсовують ту саму матюхню. А верх цинізму ось: "Пишу вам резюме, Глузливо посміхатися не вмію, А позавчора плюнув на Росію І вмію готувати все, крім консоме". А мода – за невіглаством! Оце вже не вони: Це я кажу вам сам, а ви вже й задрімали. А ми ж було до школи йшли як шпигуни По ті апострофи, й параграфи, і диференціяли, І сталий розвиток. Вже скільки тих послів Блукає світом від отелю до готелю: Грошей – нема. А чим же ж ти платив І за гарячу воду, й за дзеркальну стелю? Ви мені дайте флот, і шлейфи нафти в морі. Де мексиканці, Бонні, Клайд і всі? Я бачив на повільному повторі, Як вони діяли на острові й косі. Кваліфікація! Америка загрузла У власній екології – а ми? Потрібні острови, – і не одна там Тузла – Архіпелаги у комплекті, з грунтом і людьми: Вони стоятимуть у шаховім порядку, Матимуть назву Чорноморського Вузла, Ганятимуть нафту реверсом на Київ спочатку, А потім по колу вузлами цивілізаційного зла. Розумні всі: по древу розтеклися Мов тії штірліци: "Салям". А ти лише Переночуй там день – а вдома розтелися Концепцією, калькою, моделлю і кліше. Ото колись казали: кльові кльоші, Та не про мене. Тут потрібні гроші, Треба робити власні літаки, Не гірші ніж, скажімо, у Обами: Хіба нас розуміють наші прабатьки, Чого ми досі ходимо з розбитими лобами, З дірками на колінах, самі – жлоби жлобами? Я там сидів в кабіні. Дивлюся – а комп'ютер Вже все обчислив, крісло підігрів, – Ласкаво, каже, просимо на борт, Ваше ясновельможне преосвященство, пане Вікторе Федоровичу! А кнопок тих, а лампочок – мов тих свічок у церкві. Приємно, чесне слово. Ось ви мені тепер Підморгуєте! Ваш велікоптер Насправді вимовляється державний великоптер, Як генеральний секретер, адаптер і адоптер Не хліборізка там. Державний анапест Чи в тому, щоб триматись його букви – Чи в шапці Мономаха? – Ні, наш державний хрест – То не гібрид гербарію й крислатої жоржини! ( Оплески ). Бо – не такі вже ми вбогі, щоб пити з чужої тарілки. ( Оплески ). Квіту й плоду і листу й роси нам З однієї вербової гілки! ( Оплески ). Архітектура в нас нікуди не годиться. Поставив свічку Ющенко: це ж світова журба, – А він бач, плаче, журиться й гордиться: Моя, мовляв, та нація – як заяча губа. Була твоя! Тепер то все то наше, Хоч і важко повірити. Бачте, куди плюєте? Казав Боян: котрої дотичаше, Те вже йому і рідне і святе. Тоді то вже воно, Андрійовичу, й горде, І чванькувате он підказують. А я вам відповім: Ми до Великодня встановимо бігборди І Спасові, й Пречистій, і видатним святим: А то в людей, реклами і горілки І всього цього є, а в них – нема. От і виходить, що вони страждали задарма, Бо нам, бач, треба й влади, і знов таки мобілки. Крізь пальці не дивимось: бачимо далі, Що доведеться змінювати все. Тому, щоб не вдаватися в деталі, 2012 нам нічого не спасе. Та що архітектура! Всю оту культуру, Й мистецтво, й все – й науку – взявши загалом, Картину бачимо – яку? Реальну і похмуру: Нестатки, злидні, воші й кохання під столом. А нам – Молдова мови не врятує. Я там відпочивав після Москви. А решта світу – що? Не думаєте ж ви, Що можете як я, коли ніхто не чує? Я розумію: Україна – це Росія. Але ж не так буквально! Ми тут на межі Повального банкрутства, й подальша дистрофія – То вже ганьба, державні жони та мужі. Слухаю радіо – щодня якісь посли. Де? В Україні? В Києві? – Аякже! Журналіст там: хліб-сіль, здоровенькі були, – Російським язиком їм дупи лиже! Та ще й облизується. Ну? Оце вам преса. Вмикаю телевізор, думаю: що там? А там отая – словом, велика поетеса Дулю показує й мені, і мирним глядачам. Оце вам, співвітчизники, і вся література! А я терплю, та й годі. Така моя натура. В народі кажуть: курка не коханка. Ти критикуй як треба, а не взагалі. Оце вам, друзі, вся вечірня колисанка, І содомазохізм, і жидомоскалі: Кого ж це ти пір'їною з-під Пушкіна бичуєш? Я вже й розсердився, а ти немовбито й не чуєш. До речі тут підказують: є ще Білорусь. Це, я гадаю, треба розглядати – І скоро я, здається, розберусь В її феномені: потрібні гроші й дипломати. Тому – працюйте і збирайте по копійці Конструктивні ідеї, і навіть чудні, Та приносьте на Банкову, – ну а ми не англійці: Відкосимо як-небудь за ваші трудодні. А ось на лідера – не раджу полювати. Я скажу вам, що треба, аби вбити слона: Полоти й потом поле поливати, А не сидіти там давити шпигуна. В Індії кажуть: щоб вбити слона, Ти присвяти його, шановні, Магадеві, – Тоді вбивай, але не забувай Триматися, як личить королеві. Цяя обіцянка, ця цяця, ця оця – Вона ще вилупиться з нашого яйця! Плюю на кого: сказано, кацапка! Що знає все, – то знають всі, казала баба Гапка. Що знає кицька? – Хто сметану з'їв. Вона знає: українці щохвилини сіють Хліб, пшеницю, паляницю; а тоді ще й віють, – Лиш сказати, як вона, про все те не вміють. Ні, навіть всі гуртом не знають всього. Якби ж то всі були такі, як я, То й я б не озирався всю дорогу, Не переписував історії на тещине ім'я. Що вб'є коня – слонові на здоров'я. Ось до якого висновку дійшов я! Тепер про те, чого я не люблю. Коли цинізм римують з лицемірством, Вклоняючися нишком російському рублю. Таких, повірте, я – з блюзнірством і презирством Змішаю з натоптом, абощо. Або що схочу, те й зроблю! Мені тут подали одну ідею, Сказали креативна. Ось: "Вона, вона!" А що вона? У нас в народі нею Вже все накрилося, плюс-мінус два слона. Про олігархів – дбатиму: їх замалим чимало, Є й инший погляд: мало не замало, Не заперечую, вони – багатії, Я теж за те, аби їх всіх не стало, А найбільше я хочу, щоб ви знали: її Їм'я Корупція, Нужда і Безробіття, А я – не винен: так комп'ютер переклав – Хіба тобі, голодному і вбраному в лахміття, Не хочеться здобути людських прав? Я поставлю у церкві 5 відер горілки, Сам від себе, бо "Я" – то увесь український народ. На політологів плюю з глибокої тарілки: Приймаки, Мулен Руж і один бутерброд. Тепер – ідея. Тут я обіцяв, Що дбатиму про медиків, культуру і освіту. Здається, ще ніхто не приватизував Цибулі, часнику й скарбниці алфавіту! Народе, я до тебе звертаюся на ти! Бо ти – народ, де злізу там і сяду. Так ось вона і він, хоч як крути-верти, Назавжди треті, спереду і ззаду. А решта літер: Я, наприклад – лідер, Літера Л одна. Т, С – ні се, ні те. Вони вам не поставлять стільки відер, Якщо ви навіть зовсім не п'єте; Ну, хто там ще? Арсеній Яценюк? Таких імен в природі не буває. До булави потрібно дужих рук, А цей, напевно, й ложку насилу підіймає! Downing day boogie drive. А в мене – політологи! Вони такі горішки Як, сказано, позавчорашній кросворд Давно полузали. Як каже мій новий поліпшений Бігборд: За вас, котрі голодні й ходять пішки, Скільки відер горілки наш лідер прийняв – Тягає візки, сушить мізки, б'є на сполох – Вчитель-філолог, лікар-епідеміолог – І патріот перш за все всіх сусідніх держав. Адже хто його чує? Ні, не той патріот, Хто сьогодні сидить в президентському крістлі, А той, хто сидітиме! Ось що я маю на мистлі, Хоч собі й не приписую зайвих чеснот. – Але й судді святіші за Елтона Прістлі, Чули цей твій дієприслівниковий зворот. Чи дієприкметниковий, хай чорт вам блохи ловить! До речі, я планую встановити По вулицях бігборди всім святим. Я вже казав? То що ж – не гріх і повторити, Бо це я сам придумав з розмахом своїм. Хто не спіймався, той не лихословить. Так каже нам народний алфавіт – І навіть більше: той не троглодит, Хто в мантії, а той, хто свій життєвий шлях Пройшов від поліглота аж до троглодита: Такому честь і слава – повірте, не в грошах, А в щасті розум, слава і освіта. Я не приписую тобі того, що нам не личить, Хоч нечесним шляхом ти привласнив державне стерно: Нічого зайвого тобі не припасую: Не прикрутиш і дротом, як тобі не пасує воно! О де ви, оплески? Подайте Соню Сотник: Нехай докине холоду й вогню – Бо я, немов монтажник той висотник, Існую на висотах, а сплю на зарплатню. ( Оплески ) Я знову показав, де низ мого падіння. Прошу пробачення за непорозуміння. ( Оплески ) Про що я говорив? Про партію – але! Замилувався квітом цього покоління. ( Оплески ) Є такі люди: обіцяє три мішки ідей – Як роги й ратиці від короваю на три шишки, А сам не відрізнить турботи про людей Від сингулярности й комп'ютерної мишки. Ну ось вам пристрій: радіятор в хаті, Надворі – холодильник. А формула? Нема. Ти мені дай у цифрах, в абсцисі й ординаті – Бо це не презентація, не вчилась ти сама! Та що там формули! Немає і реєстру, Нема й фіктивних власників землі – Шукай тепер слов'янського оркестру По всій Верховній Владі. А де в вас мозолі? На мізках, може? Знов-таки на пальцях. А де комбайни, кораблі? Не стало вже й лопат! Ти йди показуй фокуси в китайцях, португальцях, Та в росіянах як плекати і гречку, й виноград! Он телевізор показав: харизма, кавоварка! Показую: позує. Чи грядку волочить – чи арфу скубе. Оце тобі і оперета, і тріюмфальна арка, І флейта з офісфітнесом, і мова, й цоб-цабе. Миколі Яновичу, думаю, потрібно Піти та розібратися. "Немає кадастру землі". А де земля? Нема й електорату, А ми все імпортуємо і атомні граблі, Й російський гній, і ленінську цитату. Я маю на увазі ту цитату, Що він сказав про Апасіонату: Якою мовою цитуємо? Ось ти мені скажи, Як тебе там о 1710. Між иншим, їдь туди й лижи Хоч мавзолей, хоч Красну площу. Я перепрошую. Чи правильно, що ми, Як кажуть, люди: зроблені не з бронзи? Ми розуміємо: й ти, і усі ці сьогоднішні бонзи – І я тут не виняток – родом з тюрми. Що я хочу сказати? Візьміть СРСР: То була величезна могутня держава: Хай розпалась вона – нам здається тепер, Що хвалити її ми не маємо права. Чому так кажу? Бо вона, тобто він, Був не що инше як вона: тюрма народів. Тепер же нам потрібно зважених підходів, Щоб всі були брати й народи як один. Я знаю цю стратегію, читав цікаву книжку "Я і Воно, або Хліб і до хліба", – багато чого зрозумів; Маю тепер в тій крамниці однодумців і карту на знижку, На зекономлені гроші багато чого вже купив. Що ж? Я вам розповім з якого свинства, Коли вбирати, дехто що забув, Що всі ми родом – звідки? Я з самого дитинства Сиджу, слухаю радіо, і що ж я там почув? Чергова сесія полтавської облради Постановила в нинішньому році Полагодити, сказано, чимало Шляхів, стежок, доріг та автострад. Їй Богу, сказано! Проте – чому не безліч? Телефоную – плачуть: "Слава Іллічу, Дав бог шляхів і широко, й багато". Ото приїду сам, і скільки налічу – Стільки чого й поставлю під лопату! Чумацький аріїв великий шовковий до комунізму до Европи з варягів у греки до вершин: влади, професійної майстерности і т.п. до пекла до зірок життєвий творчий до Рима додому додолу до дурдому прямий кривий курний битий по трупах до храму до Господа до слави до серця до перемоги до сконалости до буші до. Внутрішній голос щойно мені підказав, Що вистачить. Будемо ставити крапку: Знай кожен своє крісло й свою шапку, Щоб я вас тут за руку не держав. Але тепер – дозвольте запитати: Чи ви знаєте, що то: "безсмертна душа"? Замість молитви ризикну напам'ять зачитати Уривок з невеличкого повчального вірша. Вірш: Люди приймають диктант мого тіла Й ціле життя йому хочуть служити. Як в попередніх життях – так в наступних Питимеш знов океан свого рабства. Чого, ви думали, чоло думками брижу? Про людське око? Марнувати час! Я все одно вам правду в вічі вріжу, Бо Україна – ще не весь Довбас: По-перше: Україна – не Довбас: Не для сторонніх! Україна – це Довбас, І три крапки над і, і ніяких ковбас! Тому, коли подумати, не все воно й погане, І не таке то вже страшне Супроти того, чим воно ще стане Або не стане. Ви ж бо ще й не слухали мене – А я рвону на грудях правду-майку Та розповім одну правдиву байку Про Заратустру: Якось він прийшов Вночі до свого власного народу, Прийняв від нього всю зневагу і любов, Та й запитав: "Ти мрієш про свободу? Я дам тобі щоденну норму йоду – Його там повно, звідки я прийшов". А я вам дам вже завтра: правду-латку, Неправду-хатку й правду-сіножатку. Але сьогодні – рубону я правду-мавку, Зніму краватку та піду в відставку: Я за крісло не тримаюсь: викладацькою діяльністю хоч-не-хоч, а як-небудь на хліб-воду зароблю, 31 голосівка на дроті. Не служитиму нікому: ні мудрому, ні дурному, ні собі, ні вам пузатим – ні російському рублю, 31 голосівка на дроті! Як бачите, я тут за крісло не тримаюсь: Читатиму де-небудь, коли на те пішло. Або ж поїду підіймати занедбане село. – Подекуди що-небудь ще не вмерло, сподіваюсь. Бо й ми, як кажуть, роблені не з бринзи: Теж носимо жилет, жакет і весь пакет – Криві в вас руки й очі, криві і ваші лінзи, І ваша критика: ото і весь паркет". Мусимо йти. Ходити ж нам, Адаме, Городами тепер, а як коли й садами – Не райськими, на жаль. Далі її монолог роздорожується на дві холоші, де права починається словами "Такий-то Божий Суд! ", а ліва – "Хоча Печерський Сад"; технічно сама Ева мала б відтак подвоїтися чи бодай почати макіяж перед дзеркалом. ( Власне, я хотів сказати "розморожується", але емуляторам людської свідомости такий варіянт не сподобався ). На поминках вчаться ( розумні – на чужих ). Рана чиста, неглибока. Я вам її зашию, аби швидше загноїлася. Ми будемо вам постачати трупи великого діаметру. Обидва суперники чорношкірі, тому розрізняти їх будемо за кольором їхніх трупів. "Кома" – продемонстрував лікар Катнер, ляснувши пацієнта по щоці. "Ми його втратили" – констатував лікар Тауб, сумно звівши очі догори. "На кого ви дивитеся? – ревниво зашарівся лікар Гауз. – Ми всі тут потроху стараємося". – Вибач, що турбую, але цей пацієнт, мабуть, переплутав нашу лікарню з банком і крамницею: вимагає, аби йому врятували його життя в борг. – В борг? Але ж так не кажуть. Кажуть: жити в борг, життя на віру, гроші в кредит, товар навиплат. – Справді? Шкода, бо инакше ти могла б сказати: "Можна і в морг, – погодилася Каді, – тільки він зараз у нас трохи перенаселений". – Таубе! Ти хасид? – Ні. – Тоді я називатиму тебе козако-фашистом. Ось: чому ти кажеш тут "симпатична", коли мав би сказати "симпатична нервова"? Я так на це розраховував!" – А що б від того змінилося? – Все! Тоді б мій дифдіягноз пішов зовсім иншим шляхом. – Тринадцятко! А скажи-но мені, тринадцятко: скільки буде тобі років, коли поділити на13? – Дивне запитання. 23. – Невже? Я так і знав, що не 13. Ну що за день сьогодні! А де Камерон? Невідкладна справа, пацієнти потерплять. Скажи-но мені, Камерон: а який сьогодні день? – Дивне запитання. П'ятниця. – П'ятниця! Чудово. А число? Назви будь-яке від нуля до тридцяти двох виключно. – Двацять третє, здається. А що хіба? – Нічого. Йди працюй. Здається, попустило. Що то за день, коли за цілий день нічого не вписав ні в схему ні в доктрину. Такий є підсумок на цю – тринадцяту! – годину. Пора обідати, послухати ( медичних, культурських ) одкровень. Єдиний спосіб зберегти своє здоров'я – це його профілактика. Шукай онучі поночі А помочі – в похміллі. Де Каді? О не кажіть мені в якій сякій декаді Я вичерпав ліміт солодких мрій. Не можна "мати все", писав Декамерон, – Шукай або де Каді – або де Камерон. Мукаю з мукою в голосі. Мекаю, бекаю, векаю, тикаю викаю звикаю хекаю, хукаю: чекаю, гупаю гукаю тупаю лупаю лузаю гекаю тіпаю тікаю сіпаю сапаю хапаю гакаю гавкаю шукаю тебе. Чуже болить, та не дуже. Дуже болить, та не чуже. Записуй номер, доки не помер. Радіодиктор медичних наук: медичні науки вам допоможуть, якщо зателефонуєте за номером диктую номер, номер, не номер не помер а далі просто номер і знову не помер. А хто не встиг так швидко записати – після реклами десь насамкінець я ще раз продиктую ( бо я диктор ). А далі – операція і смерть. Дякую, ім'я та по батькові! Ось Катерина Катеринівна запитує: чим відрізняється сироп з подорожнику від кашлю від д-ра Тайсса? І де можна придбати комплексний препарат з 44-ох вітамінів, 55-ох мікроелементів та 66-ох корисних компонентів? І чим лікується падагра? Цікаве запитання! Я визнаю: падагра й небіжчика зачепить за живе. Всі ці проблеми нам вирішує віягра, якщо обмежитися літерою В. Дякую, ім'я та по батькові! А ще наші слухачі запитують: чи існує т. зв. медична медицина? І чи може вона в таких випадках допомогти? Т. зв. "медична медицина" тому й називається "т. зв.", що вже нічим допомогти не може: лиш операція і смерть вам допоможе. А ще наші слухачі запитують: яка різниця між традиційною медициною і народною? Чи це не одне й те саме? То ще 2-ві зовсім різні медицини: вони вам не дадуть нічого, крім рицини. Дякую, ім'я та по батькові! Нема за що. ( Мені за це гроші платять ). Ціна уповільненої дії. Протитанкова ціна. На грайливих баранцях хвиль виблискувала білосніжна ціна: Гарна ціна за поганої гри! Віновий валет – то, певне, балет. Ціновий велет Верховний Суд. На політичній мавпі України. Істерія ( КПРС ) не знає умовного способу. Кредитна істерія. Історію, за Фрейдом, можна лікувати! Покинь все те, що в вас гріхами зветься! Я поведу тебе шляхами насолоди До краю, де гріхи ростуть на пальмах І безліч инчих овочів-спокус. "Я і Вона". "Воно" – не переможе. І молоді держави, і старії остерігайтеся всіх видів істерії. Зглянулась на красномовне благання Лето Астерія, – Тут відбулася свята містерія пологів богині. Вдячна вона обіцяє: "Преславне імення в народах Дам тобі в пам'ять про цю історично подію значущу". Тямте ж, поетки, значущість такого пророчого шалу, Що від делійських богів – не від пустощів п'яного Вакха. Смертельна поза демократії. Contra totum versus Contra totus. Нультиматум. Mene – aut nihil. Мультиматум. Mene – aut contra totum, aut contra nihil. Contra totum totus versum versus versa universum. Цю формулу ми знайшли в сховищах "Аненербе". Наразі наші експерти намагаються з'ясувати її призначення і спосіб застосування, хоча вже й так ясно, що це або мантра, або тантра. Американський Південь тому й програв війну проти Півночі, що був оплотом рабовласництва, сваволі, деспотизму, нудьги, патерналізму й прямого непотизму, а як сказати образно, то буде: на грунті вудуїзму-скептицизму князівством песимізму-героїзму й притулком морганізму-фаталізму. "Проти півночі вночі півні заспівали; по дібровах, по ярах койоти брехали". – так описує початок громадянської війни американська народна дума. Допомогли б їм цінності родинні – Пиха зашкодила великохуторянська: Пиха завадила великохуторянська Допомогти їм цінностям родинним. Блудне вікно: і пісня, й телевізор. Я дивлюся на світ через блудне вікно – Все на світі мені пропонує воно. Нарешті! Рідний дім! Заходь-заходь: То всього-на-всього запас моїх шкарпеток. Я конкретний пацан. Ні! Я реальний пахан! Дивлюсь на телебачення з-під Вашої пахви: Який щасливий той, хто під Вашою пахвою! Хто служить Вам, пожне солодкий плід лихви: Таке життя, без сумніву, вважається лахвою! О запах телебачення! Ти замах на життя Розумне, добре, вічне й потойбічне. Унтернаціоналізм на всіх телеканапах. Тавро ми не раби на всіх телекацапах І не нероби: Серйозні унтерхлопчики, дрескодні Унтердівчатка й весь менеджеризм. Кацапіоналізм і знову комунокацапізм! Вважається, що на ( морському ) флоті Вас від нудьги врятує лиш мордування плоті. Чом так кажу? Бо я служив на флоті, Вважаюсь фахівцем не з мордування плоті. Про мене кажуть: "Він служив на флоті, Мав грамоти і був відмінним фахівцем, А також виступав проти вживання плоті І міг підняти якоря сигнальним прапорцем". Також проти війни, – додам від себе, – Коли й не щиро, то за правильним взірцем. Табу на тату! "Ой чи пан, чи пропан" – так міркує профан, Що не дотримується правил пожежної безпеки. Щоб не дотримуватись правил безмежної безпеки І не ламати розкладу суспільного ладу, Я викуплю в держави всі бібліотеки, Книжки одна на одну стовпчиком складу, А потім – щось придумаю. Онде летять лелеки, А ви – послухайте, яку вам байку наведу. У ходжі Насреддіна достигли одночасно шовковиці й фіги. Він ходив-походжав там своїм рясноплідним зеленим садком, Та й подумав отак: "Що робити? Нести їх на базар – не до шмиги, Та ще й висміють тії торговці, надававши під зад носаком. Але й їсти самому – не з'їм. Мені кажуть мій розум і віра, Що найліпше роздати нужденним та вбогим як сам; А ще ліпше – я знаю: віднесу їх тепер до еміра, Хай побачить як родить у нас рясно й плідно, хвала небесам". Всі півні державної влади нині переживають кризу довіри. Провідний пішак. А на дозвіллі можу зіграти з племінником одну-дві партії в шахти. Цей сюжет пройшов по всіх телеканавах України. Заможне вбивство! Гарний злочин. Марний розшук. Жирне співіснування. Зона вічної мерзоти. Урка для голосування. Дурна урна без виборця, коли він розумний. Хамська сумочка. Хамські пальчики. Поле під паном. Постулати Бога. Поступати Бога. Поступат перший: і так далі. Я постулюю і постулював і так далі. Імператив Ката: Постулюй пельки своїм ближнім, Якщо не вірують самі І з тебе кпинять, – щоб не довелося Мені самому вкоськувати їх. Блатолюбіє. Блаточиніє. Блатоговіння. Блатопристойність. Блатовоніє. Браголюбіє. Враголюбіє. Правоїдна тварина. Парнокоритною вважається тварина, Котрій не сором їсти з двох корит. Ось весна приходить: б'ють вітри копитом, Свині нахилились над своїм коритом. Нова аристобратія. Вони обсіли Гейське море, мов Ті жаби калабаню заболочену. Содомський грім. Чув гріх, та не знав у чиїх. Зробіть свій вибір: менше лихо з двох, Аніж з одного, як не з багатьох. На жарті миру – на карті світу. Жарти на стіл! Не кохати! ( Кабель зв'язку ). Не смішити! Не палити! Навіть не світити! Не там чисто, де мететься, а там чисто, де не сперечаються. Реакційна пошта. ( колегія ) Сили швидкого редагування. Черв'ячний редактор. Редакторська правда. У всякого своя доля, а мій шлях – широкий. Ланцюгова редакція. Запізніла редакція. Сказано про Не редакцію поважного журналу, А про шановну редакцію простого журналу "Дніпро", Якщо це кого-небудь заїнтригувало. Відмінник навмання. Всі вояки мають регулярно проходити бойові навмання. Тримайте вуха за губами, Бо я тримаю пальця на бачку. І майте на увазі: ви в мене на бачку, Бо ви не бачите мене, а я вас бачу. Про сучасну й популярну Мих. Семенко сказав: процідивши сю суп, Я виявив, що доброго в сій пупі: Курячий пуп шукаю спілкування, Кнурячий хвіст бажаю малювати, Щурячий зуб ненавиджу Шевченка; І кульчик в супі, він же кульчик в пупі – То, власне, я. Не буду зайве скромний! Боса до пояса. ( Бачив у газеті вираз "лисий до пояса". Було б і смішно – та я перший ). Лисий до пояса запорожець: "А що є символ незалежности сучасних молодих українок?" Учні: "А нам про це не можна говорити". Ненормальні об'єднання молоді. Я знову запитав у однієї готки: Чи ти вестготка, чи остготка – а чи дитя-вампір? Вона сказала: я ношу капронові колготки, Адже мій стиль – барокко плюс ампір. Я запитав: навіщо Мальта і Марокко Уникли впливу Українського Барокко? Вона здивувалась: бо там – фанатичні імами? Ми стоїмо перед "Шляхом до бісової мами", Де байкери пузаті бородаті Тримають яйця так І п'ють імбирний чай. Я вигукнув: "Це ж Рут 66!" Вона сказала: "Бачите? Тому то Й змінили назву, бо іноземний гість Не піде ні на Біблію, ні на червону руту". Аграрії домовилися з бандами про пом'якшення кредитної політики в 2009 році. Навіть за нинішньої несприятливої кон'юнктури нашому товариству з обмеженою відповідальністю вдається, здається, впевнено тримати свою чарку. Давив хропака необачний Давид – Помщавсь ворогам невсипущим. Рябої кобили син! Син літньої ночі. Повернення брудного сина. Моя ряба кобила всіх ворогів побила: Ряба кобила зникла з поля бою, За нею – й коні наших ворогів. Якщо твій ворог жертвує собою, То він – твій друг і треба, щоб ти його любив. – Брага мусить вигратись, а горілка – вигнатись. – А чому? – Не знаю. Батько так казали. Чухаю вуха, як недочуваю: Як недочухаю, то трохи недочую. А я двічі в одній хаті ніяк не ночую: По дівках не молодицях мов циган кочую. Попервах по перлах, по верхах, по вербах, Вервах нервах і так далі до основи королівства – Всі так роблять! Всі так люблять! В кого вчаться? Таки в нас. Первак – перша фракція. Про нього кажуть так: Се – каламутні сльози каяття, Що пити їх – не справа чести, А муки совісти. Не пий, моє дитя: Сьогодні кутя – а кому її нести? Подумала? Знаємо ваші котлети й протести: Згасають у пам'яті очі Інцести, – Що в тих очах? – Привітання життя. Одинак – одинокий ( самотній ) син ( чоловік ). Двояк – не вила. Або дилема, або двоє братів-героїв, або особа з подвійним громадянством, або подвійний агент; або двоєдишна істота. Також українець, що говорить українською лише за певних обставин. Я кажу деяким батькам: "*?" Вони відповідають: "А нам так прагматичніше". Така, мабуть, найрозумніша відповідь з тих, що мені доводилося чути. "Звісно ж, на такому рівні дискусія неможлива, але якщо подумати добре, можна знайти однакові однаково переконливі аргументи для всіх інтелектів без винятку, – каже мені моя самовпевненість, – а те, що досі цього не вдалося нікому, мало б тебе запалити неабияким завзяттям". Я відповідаю: "А чому якраз мене? Нехай тих людей переконують державні структури, а мені прагматичніше було б зробити самоспалення". ( "Заради цих трьох літер "б" я й не на таке пішов би, – зауважив Сковорода" ). Свояк – батько синової жінки. Твояк – батько доньчиного чоловіка. Вояк – коментарів не потребує. Мояк: як і кенгуру, це – камінь спотикання в нашій мові. Як і манна, заслуговує на окрему статтю. Трояк – не вила. Я їжджу триколісним велосипедом, бо мені так ностальгійніше. Трійця – коментарів не потребує. Тропак ( тронак, трупак, трупар, тропар ) – танок кінця світу. Пишу це в такому настрої, коли справді бачу кінець світу незабаром. Гопак – танок лідійських ( а також лівійських ) пастухів-жерців: Ой жаль не помалу: любив дівчину змалу, Багачу на поталу любив та не взяв. На путалулу бив ма Байбу в афроамер. фольклорі. Чвертка,Четвертак – квадрига ( також небесна ). П'ятак – вісь або опора. П'ята колона. П'ятим колесом слід знехтувати як таким, що не має пізнавальної цінности. П'яна поправка. Брати Пандави. Шостак – найменший син в родині. "Хоч в шості" означає "бодай формально", "бодай як-небудь не ніяк". Неправильна рима, шоста поправка. Семак – ще менший; також співучасник, побратим, товариш. Осьмак – щонайменший син в родині. Ідіома "десята дорога" з'явилася не раніше, ніж було заведено десяткову систему лічби. Каліюга – остання епоха. Маємо циклотимічну формулу: 4 = –1. Загальний вигляд цієї формули такий: останній дорівнює мінус перший. В особливій інтерпретації до неї вдавався навіть Ісус Христос. Про кінець світу. Одного разу І.Х. сказав: "Кінець світу настане тоді, коли для цього набереться певна критична маса грішних душ на тому світі. Так казав мені Батько. Та чи не переплутав я, бува? Може, він казав праведних? З иншого боку: як би я міг переплутати такі неподібні слова?" Інший І.Х. відповів: "Я, зі свого боку, не бачу тут жодної проблеми. Якщо вже кінець світу настане – то настане, і безглуздо було б штучно його затримувати чи підганяти". Ще їнший І.Х. відповів: "Безглуздо взагалі обговорювати це питання. Нехай грішні та праведні самі вирішують, чи вигідно їм залишатися такими, які вони є". Вже зовсім инший І.Х. відповів: "Незгода! Вирішімо за праведних, а грішні нехай мучаться мукою вибору". Ось муха вибору: чи бити чи не бити? Ні, не терпіть своїх поганих слів, Недобрих снів, лихих передчуттів – Скажіть їм "Ні", як я, – і взявши б'юлетеня Змінив життя на краще, гнів – на милість, На демократію – журбу тоталітарних днів: Від сірих буднів трохи відпочив, Від влади і роботи трохи відпочив, Зміцнив своє здоров'я і серце звеселив. Ой там нагорі. Найвища досада України – то, як відомо, не досада баби Параски. Три роки я обливаю пороги державних установ, а результату – ніякого. Звір починає слабшати? Не кваптеся вдаватися до ліктів. Припиніть, нарешті, обирати Президента! Ми за те, аби президент обирався привселюдно, тобто всенародно. Як ми ся любили – сухі верби цвіли. А як переспали – зелені зів'яли. Правляча каліка. Невигнаний геній. Цар-відбувайло. Завтра будемо вже в кілогерці. Незабаром незабиром незамиром незамуром незажуром незажаром незажиром незалжиром. Незажабом незарабом незабабом незародом незароком незарогом незабогом незаробом незаборгом незаморгом незашморгом незагорбом незагробом незагромом незабромом незаромом незабугом незалугом незаплугом незагарбом незаграбом. Незаураном незауралом незаоралом. Незагралом незагалом незапалом Незабахом незамахом незапахом незаптахом незапрахом незаправом Незаматом незапатом незататом незаштатом незаштабом Незапаком незагаком незаганком незаранком незарангом незагангом Незафахом незадахом незавдахом незавдихом незавидихом незавидивом Незадухом незавухом незадубом незачухом незачубом Незалихом незапихом незапивом незадивом Нехай нам не буде ударом Будуччина, що не за яром. Питання зуба. Золотий дуб. Зуба врізати. Дванадцять діб на дубі. Три доби на дубі. Зуби на палиці. Вернигуб. Лизодуб. Липоруб. Еней був падубок моторний. Дванадцять кадовбів м'яса. Дубень пень. Підбудень. Підзудень. Підзубень. Зубильні речовини. Дробильні речовини. Дурильні речовини. Душильні речовини. Будильні речовини. Пачубок. Палубок. Полуботок. Підбиток. Дідліток. Чубильні речовини. Цупильні речовини. Вулканічний цибух. Цибухобухмайстер. Трикуб. Трикус. Трикут. Тригуб. Гризуб. Призуб. Гризьба. Тризьба. Аби риба – або рима, або рація маїста. О вхво! Ти вхва? Я виховаю сонце. Кадуб. Ладуб. Козуб. Інкуб. Жінкуб. Сукупно. Сукубно. Сугубно. Згубно. Підлоттама. Венерама. Мара пілот милорами. Злетіти птахом-вертипрахом в небесний морок над земним: земний нечесний, а небесний – ( не знаю: завтра доповім ). Затоплю я до поліка, вилечу на highway: Ой який же ти життєвий і широкий, my way! Шмат Юта, Міссіссіппі, Колорадо, Пуерто-Рико, Альберта, Луїзіяна, Дакота ( 2 ), Вірджінія ( 2 ), Кароліна ( 2 ), Міссурі, Оклагома, Небраска, Аляска, Теннессі, Флорида, Алабама, Каліфорнія, Монтана, Джорджія, Нев Мексико, Нев Джерсі, Філадельфія, Пеннсильванія. Шмат Гаваї! Ще не вмерла Америка, – і не сподівайтесь. – Здається, він страждає – кивнув головою Кляпавцій. – Дурниці! Як він може страждати, коли в нього активовано лише дезинтегратор, дезинформатор, деперсоніфікатор, дейдентифікатор і можуль вигадкових слів? От коли стане цілісною особистістю – тоді нехай страждає, адже для того я його й створив. Ти ба! Я й сам непогано, як бачиш, віршую. А що вже Він! Це буде геній. Криза скресла. Акції цвітуть. Море переможеним! Доба добра скінчилася, настала доба обра. Доба бобра: (?) Насправді це неточний переклад. Правильно буде Байбаківдень. Верховна рада! Кажуть, лепрозорій. – Скляною банькою накрив: Плодітеся, борітеся, як тигри в непрозорій Процедурі закону про закони природи. Дарвін сказав: "В теорії природного добору Немає місця злу – але нема й добру. Якщо я плакатиму – що ж? Тоді матеріялу Ніколи ні для чого не зберу". Дарвін сказав: "Теорію природного добору Сьогодні на озброєння беру: Дай боже злу попастися добру Не десь, а просто тут у мене серед двору". Дарвін сказав: "Візьму окрему зебру, Переверну її ногами догори, Та відпущу у Біловезьку дебру, Хай вибачають зубри і бобри". Дарвін сказав: візьму одного лева, Одного зубра й декілька бобрів: Побачимо, чи зебра-королева Позбудеться копит, хвоста і чорних брів". Дарвін сказав: "Я бачив чорноброву Бобрицю й чорногривих сумчастих вовків. Цікавий факт: з них жоден не забрів Ні в лісостеп, ні в балку ні в діброву". Дарвін сказав: "Я взяв одного обра Й одну обриню з меж добра і зла: Він був не досить злий, вона – не дуже добра, Ця пара нам потомства не дала". Дарвін сказав: "Я взяв одного орка, Навчив його балакати і в землю закопав. Тепер треба чекати до вівторка: Чи вимагатиме загальнолюдських прав". Дарвін сказав: "У підконтрольнім прайді З'явилось мавпеня з роздвоєним хвостом. Батько сказав: "Не дайте цьому зайді Моєї крови з вашим молоком"". Дарвін сказав: "Зайці скидають вуха, Перебираючись на літній ареал. Побачимо, чи скине крила муха, Коли потрапить в глянцевий журнал". Дарвін сказав: "У зебри номер три Повипадали зуби й вилиняла швабра; Натомість закріпилися троїсті прапори Й прорізались крижевоспинні зябра". Дарвін сказав: "Поволзька черепаха Веде свій рід від бурого тунця. – Сьогодні я візьму з-під неї пів яйця Та підкладу під шапку Мономаха". Дарвін сказав: "На грядці помідорів Сидів якийсь обскубаний орел. Гадаю, адвентист – або з конкістадорів, Що мруть – але не п'ють з замулених джерел. Дарвін сказав: "У степового зайця З'явився розкуркулений акцент. Він каже так: "Крилата зебра – зрайця, Прошу пробачення за прикрий прецедент"". Дарвін сказав: "Знайшов сліди бермуда На купі докембрійського піску! Тепер потрібно семигордого верблюда, Молебню, конюшини і кінського бузку". Роден казав: не лізьте на рожен, А як полізли – то подумайте: навіщо? На моїм місці так вчинив би кожен, Тому я так вчинив, щоб бути знову першим. Бий мене тиха година! Завод "Більмовик". Завод "Ленінська Кухня". "Сміятися на кухні" означає "Сказати гоп так, нібито стрибнув ", або "Глузувати з безпечної позиції", або "Радіти, коли небезпека минула", або "Неможливо згадати без сміху". Тій, що танцює на моїй сторінці Я прочитаю батьківську мораль: Чи до лиця такій розумній жінці Танцювати за гроші? Та не те мені жаль, – Шкода, що показав тебе Святоші, Коли зганяв з книжкової гори. Він мовив: "Дитя! Що сказати за гроші? Танцюй за них – але не говори". "Можеш ти за гроші й говорити, жінко – Та покинь для цього батьківську сторінку". Додав пояснення з книжкової нори. Ой ти ж лишенько. Ой ти ж вишенько. Бальні тапці, зальні капці, Капці світу: скільки ще їх буде! Скількище: сила-силенна, на пальцях не злічити. Дев'ятий бал (( "нашої" ) деб'ютантки ). Я вже стоптав 12 бальних танців. Бабі Гапці – білі капці, Молодицям – квіти. Але ж легко вам, кацапці, Козачком крутити! Танці бальні, запальні, Визнанозагальні! Чом ви будите в мені рефлекси хапальні? "Бо у ваших суглобах поновився хапальний процес. Не сушіть голови, зосередьтеся і довідайтесь більше про нас". Орли-підтоптанці з коктейлем підтюптанців. Нова бонаква плюс старий портвейн. Але ж далеко тим до римських папкоханців, А цим – до дездемонів, – регоче Франкенштейн. Спальний принц. ( Він у товариша в опалі ). Сапальний гарнітур ( сапа і долобене ). Сапальний рефлекс. Сапальні танки. Та лиш почую ту Духовність – Рука ухопить молотка І починаю будувати якусь церкву. І так ото церква помалу будується, Аж все село нехрещено чудується. "Чи чи або: ось і дилема". "Або або – або нічого". "Формально нібито й звучить, але насправді?". "Але насправді має бути чи?" Шановні люди! Слово беручи, Завжди беріть його в усьому лексиконі. А як не знаєте – затямте: слово "Чи" – То стовп риторики й перчина у вашому бульйоні: Якби принц Данський знав лише або, Або забув про чи – то замість монологу, Відомого, сказав би: Я з'їм своє жабо Й складу сонет про вашу ліву ногу. І ще зроблю багато иншого й такого, Абобезглуздого або дурного і тупого, Несмішно адекватно несмачного, Або повішусь! Я дурію від вашого або, Й від цього всього "краще, ніж нічого"! Тут Автор скаже: "Краще все, аніж нічого". Або ви згодні взяти Гамлета за мужа – І я вам просто пику натовчу – Або втопіться: он вам і калюжа. Офелія: "О Боже! Бачу свіжу кров!" Або вам голову, наприклад, відкручу, Що любите й мене аби любов, Але не слухаєте, що я вам кричу. Принц Панський. Принц Пацький. Принц Гадський. Принц Чацький: А судді хто? Дивлюсь на їхні тачки: Або: А судді хто? Дивлюсь на їхні пики: І т. д. Казахи Данські: А на вікні налисники, мисники й полумисники. Месники й полумесники,часники й получасники. Гуляй та пий сучасники Очакова, Булгакова і Куликовської битви. Казахи Кубинські: Нема чого сказати, ( Цензура ) ваша мати. А наші – Катерина і ненька Україна! Прошу залагодити цей конфлікт не слова красного заради – заради істини лишень: На жаль, ця істина залежить від повноти моїх кишень. Лихий же він, цей Тихий океан! – Подумав хитромудрий Магеллан, Занепадаючи й підносячися духом, – Якби не був я характерником і зухом, Хіба я знав би це? Отож бо й є, що ні! Лихе й це відкриття: воно езотеричне Й як власні вуха, звичне лиш мені, А вухам інквізитора – незвичне й єретичне: Він тихий, як гадюка і змія, А в лицемірній усмішці погоди Таїть отруту. Чи не так, Іспаніє моя? – Так саме й ти мені готуєш солодкі нагороди. Лінкор зробив три залпи зі знарядь. ( wox populi ) Що тут сказати? Тут би воно й рима, А написати так: старайтесь, мої учні, Трафунки й не такі залпополучні Залізним шлунком перемелювати. Ну? Учні: "зі знарядь" – то значить "зі знарядь війни та вбивства". Оскільки инших знарядь на лінкорі не передбачено, таке скорочення тут цілком припустиме. Звідси набій таксаме припустимо називати знарядом. Набити люльку тютюном несамосадом, знарядити знаряддя смертоносним знарядом. Ото, ретроспективно, цю справу можна повернути так, щоб так було одвіку в нашій мові ( Див. сленг. військ. бронебій, фугас. буряк, а також буряки семидюймові ). Dura wox, sed wox. Водій автобуса суворо поглянув у дзеркало: "Люди порядні на двері передні!" Потім уточнив: "Люди непорядні – через двері задні!" Відтак, плюнувши через вікно: "Люди вередні на двері передні, а всі попередні – на двері середні". Подумавши, плюнув через вікно остаточно: "Біда мені з цими пасажирами! Ото якби, замість товктися у дверях, вони просто обмінювалися розумом!" Київський чорт. Одеський причортовий завод. Залізний, грунтовий, трав'яний, весільний чорт, Бійка чортами. Перше місце в чорті. Людина за чортом. Чортовий варіянт. Пішла труна гаєм. Даремно хтось там лементує Що ми не ми й вони це ми: Бо нашу дружбу цементує Війна на випадок зими. За язика не зловиш. За язика бика не ловлять. Вхопив бика за язика. Примазки. Триказки. Приспів'я. Грислів'я. Трислів'я. Крислів'я. Крислате слово. Казки качок – качки казок. Лиса співачка. Лиха співачка. Тиха співачка. Ласа співачка. Shkfylcmrf cgsdfxrf. Sckfylcmrf cgsdfxrf. Одного вечора славетний Шарль Перро Сказав: "Я написав по-справжньому чимало! Лише не можу написати про чарівне перо, Котре б саме про себе казку написало. Я вичерпав з народу всі його сюжети, – Тепер, щоб не гуляти, подамся у поети". Казки Нероботів: "Важко бути ботом". "Піквік на узбіччі". "Помста клопів" ( Помстання? ) "Повста клопів" ( Півста? ) То пригадаймо ж браття, тії дні, – Та пом'янімм хвилиною мовчання Такі забавки я люблю загадувати своїм учням, і перемогу присуджую тому, чия відповідь виявиться найпарадоксальніша. "Та, що завалює поглядом". "Та, що запилює поглядом". Зачалює, зажалює! Хвала кублу поетів – Бджола за день запалює 15000 квітів, Крішна за день запліднює 15000000000 світів. Паралельні квіти мирно співіснують в Абсолюті. "Лада та Либідь". "Війна квітів". "Діти капітана Гаранта". "П'ятнадцятирічний капітал". "Прометей забутий". "Прометей роззутий". "Зоряний лях". "Кілеріада". "Індетермінований глюч". Ліцензійний глюч. Воєнморг. Не буде діла: ні, незгода, така угода нам не вигідна. "Не буде діла" – казали кор. працівники 2-го міськморгу, коли їм обіцяли гроші ввечері. Скор: Напр: напрочуд, напрямок, напруга ( напружений ), направо, напровесні, наприклад. Навпр: навприсядки, навприсяжки, навпроти. Непр: непристойний, неприхований, непритомний, непрофесійний, непридатний, непрямий, непростий, неприємний, непривітний, непролазний, неправильний, неприсяжний, непрацьовитий, непрозорий, непристосований, непридурений, неприпасований, неприлизаний, неприпудрений, непроханий, непроданий, непродажний, непроголосований, неправдоподібний, непрофінансований, непросунутий, непромовистий, непричетний. Безпр: безприкладний, безправний, безпритульний, безпросвітний, безпристрасний, безпрецедентний. Гл: глухий, глузливий, гламурний, глобальний, глибокий, глиняний, глядацький. Бр: брудний, брутальний, братній, братерський, брестський, брацлавський, бременський, бравий, бридкий, брехливий, бронхо, бронто, брутто. Кор: корумпований, корисний, коридорний, коров'ячий, короткий, коронний, коридорний, королівський, кореспондентський, кордебалецький. Корм.(овий): буряк, впереддозорець. Корп.(оративний) Гр: гривня, гравець, грабіжницький, громадський, грузинський, грецький, гречаний, гречний, грошовий, Григорій, грунтов(н)ий, грозовий, гробовий, грубо, грайливо, грішний, гріховний, грипозний, груповий. Грозова тиша. Гробовий фронт. Гробовий дощ. Грошова тиша. Гробова миша. Грошова хмара. Гробове тяжіння. Прозова процедура. Прозова гра, місце. Призовий художній твір. Гроза життя. Бл: благодатний, блаженний, благонедбалий, блазенський, близький, ближній, блохастий, блюдолизний, блюзнірський, блюзовий, бласто, блідо, блудо, блондо, блато. Білява гестія ( пестія, тестія, фестія ), бліда блондинка, блудна блонда. Ком: комуністичний, компромісний, компромативний, композиційний і т.д. Г. н: гідний наслідування, гордість нації, гаряча новина, гітлерівські найманці. Гнівайся Нанно гроші не гривні нині гуляють нашими готськими напівпустелями горе недбалим готелям нарешті Гарної Нанни голос ніжніжний голубкою наче глибока нудьга гордії ниче ( гносеологічний недогляд: геть ) ниції губить німі говорити навчає гладенько ніби гуркочуть небесні громи над головою носити гілку найвищий гатунок надію горлице нидію грубшої нитки гукаю нумо гусла нужденнії грати нової гнівайся Нанно. Час пити і вас поминати. "П'яний елемент". "П'яний телемент". "П'яний лемент". До Алли Т. з Тетерева Я думав, коли падали дерева: Якби ж то так зі мною, Алло Т., В солодкий блуд тоді, мов та бджолина королева, Ти впала, наче в мед, в кохання золоте! "Війна сватів". "Ну, пострибай!" Візьму тебе за пружину. А моя та пружинонька не сидить без діла. Лихо мені, молодій: пружини не маю. "Таємне собачення". "Таємне псобачення". "Справа про собаку, що рив". "Справа про собаку, що пив". "Справа про собаку, що їв". "Справа про собаку, що жив". "Що може бути краще, ніж погана порода". "Піп і Дейл біжать на допомогу". Синьобіла Китська Ти ще надись картохи не копала? – Почав для простоти поет Купала. – Давно я тут не був, і бачу, цей рісепшен Нівроку став полегшен і полепшен. Кіт Мур про Росію Коли гарна дівка говорить паскудство і творить непотріб – То нас не обходить і навіть заспокоює. Коли бридка – То нас дивує і навіть обурює. Що тут додати? То є наш симптом: Філософ, хто філософа порівнює з котом. А що, як гарна дівка говорить гарні речі? Заради цього можна впасти з печі. А як бридка? Заради цього треба Підскочити – і впасти знову з неба. Та щоб такого не робили ви, зазначу: Тоді вона вже знову гарна. "Людина-поробка". "Людина-хоробка". "Людина Коротка". "Людина Колобка". "Трансфермери" ( культсеріал ). "Перчина Нілу". "Тісто". "Тісто припечене". "Незнайко в сонячному тісті". "Сантихрист". "Як філософствують долотом". "Як філософствують золотом". "Як філософствують молоком". "Як філософствують болотом". "Король Зір". Сиріус, а також "зіркороль чуттів". "Король Мір". Кухоль для пива тієї марки, що зазначена на кухлі. "Король Лір". Акордеон. "Проща до країни Споду". Др. візит до мощів Леніна. Дощі та мощі. Зрозуміло, що для успішної муміфікації потрібна відповідна вологість повітря. Але насправді мене цікавить походження слова Мощі. Перше, що спадає на думку – то нутрощі. Але як це узгодити з уявленням про "нетлінні рештки" і "сухий залишок"? Я розумію: як чогось не знаєш, то розгорни відповідного словника, та й шукай собі відповіді, – "А до людей навіщо апелюєш?" Ось для чого: навіть і без словника ясно, що воно цілком може означати й "безнутрощі". "Миттєва філософія кота Мура". Чуже горить – не дуже й шкода: Шкода, що не дуже горить! Пся правда про hjldjuj dslvsyrf. Пся правда про pyf[slybq dslvsyjr. Гуни Рим врятували, занапастили руси. Миру – мур, війні – ворота. Піхоті похоти ламати плота. Позріти неба похотів, Погріти руки – поготів. Ти, сірий коточку, насра у куточку! Відповідь: Бо я тебе, сіренького, втоплю у поточку. На одного песика гавкало пів Лесика, Щоб він шкури не здіймав вже з третього песика. А їншого песика їло ще пів Лесика, Щоб він шкури не здіймав вже з першого песика. Я стріляю з бластера, Гарі Мур з комбастера, А маленька Салі Мур – з синього фломастера. Я стріляю з постера, Томас Мур з компостера, А маленька Салі Мур – о, хоч би не з Остера! "Моя дочка – гарненька! А то – коло дочки (?)" "А, то малий Тичина: він вбивсь в колодочки". Знов стріляю з бластера: Салі Мур – з Тичиною, А велика Ніна Гакген – знову з бігдизастера. Пропоную Салі Мур за Галактичний вічний мир, А що каже Галімурза – Ти не слухай і не вір. Пілот, що впав серед болота, Потрапив під німецький танк. Заплакали Дніпро й Полота – ( Зате зрадів "Райффайзенбанк"). "Буряк". Бузя. Буряк в пустелі. "Едіп в короні". "Едіп в полоні". "Едіп в колоді". "Едіп в клоні". "Едіп в коконі". "Полюю на Папу!" "Вмивати легко". "Втирати легко". "Цар Іван Грзний вмиває свого сина". "Гробокоп": "Що клопові можна – те копові зась". "Шериф не любить втішати". "Злочин і карма". "Злочин і шара". "Злочин і каша". "Злочин і кава". "Старий і морг". "Прогулянка за крайнощі у нощі дала мені чиїсь нетлінні мощі" Прошу притулку і вечері Хоч не втопилась, та втомилась! Три дні не їла, не пила. Чи може бути, щоб я вмилась І змила гріх свого чола? Або хоч в воду подивилась Якого небудь джерела? Тож знай: я навіть працювала, Якісь товари пакувала У Спідніх Бортничах, чи де В підпільному універсамі: Змарніло тіло молоде В крамарському безбожницькому храмі! А нині – з'їла б хоч борщу Або зеленої картоплі – Пробач мені дівочі соплі, Мов п'яна баба верещу. Шаман, подумавши, насипав І навіть цибулину дав, – Мовчав, лише з-під лоба глипав, Так ніби трохи нудьгував. І сірником у вусі колупав. Вона сказала: "Дякую тобі: Наїлась я. Не думай, що я плачу, Бо й поцілунком, далебі, За твою службу не віддячу. Отож бо й котяться по лицях Сльози Венери, не горох. А як розкласти по полицях Свій недолугий монолог? Нехай наїлася цибулі – Тому то й плачу без кінця: Бо зашкарублі і нечулі О ви, невдячнії серця! Хліб з витівками я купую, Щоб бути ближчою до них, Сама собі телефоную На сто рингтонів дорогих. Чи я занадто вередлива, Що докучаю тобі знов – О я нещасна й нещаслива! Забули люди про любов. Тоді шаман сказав Венері: Не дуже й холодно надворі. Я показав би вам на двері – Та їх, як бачите, нема. А ви, напевно, дуже хворі, Що тут блукаєте сама? Повір мені! Я прагну дива, А ти – видющий дідуган. Чи я стара, чи не вродлива? Чи то лиш казка і обман? Ніхто не мріє про розпусту, Ніхто від ревнощів не мре – Їдять тушковану капусту І консервоване п'юре. Подумай сам: лікують божевілля! А замість гульбища й весілля, І славити ім'я моє, Вони сидять і тупо смалять зілля, Так ніби власного безумства не стає, – Любовного шаленства не стає І мало де волає породілля. А ще придумали хвороби Мені на сором і ганьбу: Кинули в гній мої подоби Й мою планету голубу. Скажи: планета в чому винна? Не винні й білі голуби. Оце така мені причина: Що хочеш, те й роби. А як говорять! Бульдозерувати! Кгармонія! Хуманно! Неспортив! Я розумію норматив. Але – венерувати? Я нервувати! Де генерувати, Де – генералувати? Вищі за богів! Молю: мені потрібно знати, Який їх демон спокусив. Цей світ здурів, здурів та й годі. Я знаю, скажеш Прометей. – Порозумнішав він відтоді, Як з грязі виліпив людей! Хто вам сказав, що всі ми рівні Діти космічного вогню? Мені, богині і царівні, Нестерпно слухати брехню! Мовляв, принизливо нам стало Вклонятись всім отим богам, – Та й не до шмиги наше сало Їхнім пронизливим носам. Ні , краще вам як свині жити, Себе шануючи самих. "Богів – нема". Моголе! Як то розуміти? А я тоді? Потвора серед них? Шаман сказав: "Це дуже сумно, Бо ви, по-моєму, шарман. Проте – чи буде вам розумно Бити в розпачливий тимпан? Невтішно хлипати не треба; Сідайте там десь у кутку, – А я постукаюсь до неба, Впавши у нестям нашвидку". Венера згідливо киває, Покірно скинувши взуття; Знову і знову проклинає Своє божественне життя. Шаман співає, завиває І поринає в забуття: Надворі плакала сова, Гарчать вовки, сичать гадюки, – Вона тремтить напівжива, Сидить заламуючи руки: Слухає моторошні звуки Й чиїсь невидимі слова. Ганятиму тут зимнолижно Ледледів, ірисів, мовків; А мріятиму димодвижно Ділами ( бунчужних ) божків. Венера мовчить: Дивовижно! Я ніби все бачу сама Можу хапати мимоніжно і побожно-сніжно ( якогось обськоточного има ): Я стану жити-пожидати В розмові з ( дзуськами ) тайги І кедрову олію лляти На ( лозьколабські ) береги. А може, бузькомозькі. Аж ось могол прийшов до тями, Почухався, зареготав; Відтак, скрегочучи зубами, Не своїм голосом сказав: Гаман-гамаюн віщий птаха Сьогодні мене сповістив, Що він, мов останній невдаха, Останню цигарку спалив. Отож-бо, мадам, вашій скруті Нічим я не допоможу, Нічого нового, по суті, Сьогодні вже вам не скажу. Кумедно! – зраділа Венера. – Долівку хоча б підмету: Отут ось вам треба торшера І ще яку-небудь тахту. А завтра? Субота й Жежера! Люблю її за простоту. Шаман, головою трусячи сердито: Ні! Завтра ви полетите, Я дам вам грошей на дорогу, І все то те знов повісте – Не знаю кому, слава богу! "Тарган – страшний чоловік". "Тарган непереможний". Я запитав у своїх учнів: "Що є в цій поемі найдидактичнішого і найсуттєвішого?" "Жежера?" – прожебоніли ті, потупивши очі. "Ні, не Жежера, ледарі! Найсуттєвіше в поемі – це там, де вона обурюється лайдакуватою схильністю народу утворювати від іменників дієслова. Невже не ясно, що ця практика – порочна і лиш заводить у занепад і плюгавство?" "Сонячна мачина". Макове число 1024. Належить до числа магічних чисел. З давніх давен філософи-алхіміки намагаються розгадати його природу. Хоч би там як, а саме стільки є на світі таємниць великолепських! "Людолоби". "Людолеви". "Тигролоби". "Тигролеви". "Люболови". "Людоломи". "Печений лев". "Печерний леп" "Гарі Постер". "Пітер Пес". "Пітер з України". "Пітер Пан". "Тіні набутих предків". За 10 гривень за хвилину без єднання Я розкопаю справжній родовід Петрова, Іванова й Озорова З перервами на сон після обід. А розо упало но лапу Озора. Джерело: "Золотий ключик". "Україна – це Росія". "Кавказький пранець". "Приборкання велосипада". "Вертигон". "Вертило". "Вертигоп". "Вертимо". "Жінка в цілому". "Муха гола". "Цапівна-жаба". "Вужі". "Свій". "20000 льє підводою". "Вода до грецької вази". "Пиво". Я побачив: під водою пишеться окремо. Ось він, рідкісний синдром капітана Мемо! Взявши голову у руки, хочу низько впасти: Всю оцю відповідальність на кого покласти? Покладу відповідальність не на медицину: Як письменник, сам собі пропишу рицину! Я поклав на медицину не відповідальність, Чим і виправдав свою мнемонументальність. Тоді, перелічивши за вікном всі білі мухи, Роздмухує ( в етері невільницькі ) пісні: А нумо, каже, всі повстанські рухи Фінансувати, лежачи на дні: – Як відгудуть пожежі й завірюхи, Ціла земля залишиться мені. "Над прірвою в житті". У мене в житті невеличка перерва, Дозвілля диктує такий еллінізм: Життя – це не лови. Це ловлення стерва, Що знищує розум і весь організм. ( Воно занапащує мій організм ). У світлі великого ідеялізму Я бачу майбутнє всіх инших ідей: Пізнайте потреби свого організму, Не стійте на місці і йдіть до людей. Відтак – загартовуйте ваш організм І будьте здорові, казала в тинізм. Між теслею і стелею – теля ( якщо ви тесля – шлях до стелі лежить через теля ). Безглузде твердження, та не все тут просто: доки теля оселиться, доти твій стіл настелиться; а ось коли стоїш обома ногами на столі, або й на стелі – то, здається, все в повному порядку, й навпаки. Їжте, гості, їжте, любі, – наїдайте карки: Недаремно ж з вами пив з однієї чарки. Вже не питиму я з вами з однієї чарки – Та ви їжте все одно: наїдайте карки. Не кваптеся вдаватися до ліктів. ( Дивіться рекламу ), щоб позбутися больок. ( Кольки – бульки, що болять, Або колючі болючі бульки ). Розписати бульку – один з різновидів китайського мистецтва, або ж ( нібито ) зробити те, в чому немає потреби, або що вже існує від природи ( олюднити людину, обкурити курку, обдурити дурку, осухостоїти сухостій ); або ж роздмухати сенсацію у пресі; або ж "To kill the Enemy". Або – створити позитивний імідж. "Розкрити люльку" – розвінчати культ особи, або ж "Розкусити люльку" – несподівано втратити контроль над собою; знетямитися з люті. Люлька без Сталіна – як Сталін без люльки: "А тютюн та лялька водію в дорозі знадобляться ( вар: необхідні )". "Кролі та капуста". "Втрачений пай". "Гідність не кгандж". Хлібороби КСП "Пайовик" отримали цього року більш ніж по 4 ц. пшениці на чай. Давид розгойдав свою пращу. Давид сказав, розгойдуючи пращу: Поцілю я вареником твою потворну пащу! А ну ж, заткну вареником твою потворну пащу, А ти тоді роззявиш трошки кращу. Давидова проща. Площа. Давидова проза. Давидова поза. Коза, кода, кома. Ода. Давидова шкода. Давидова школа. Давидова шкала. Давидова скала. Давидова сказа. Давидова вода. Врода. Давидова Веда. Давидова вада. Влада. Давидова Лада. Давидова лапа – Давидова лапка. Я вивів Давида на глибоку воду. Давид запитує в дочок Єрусалима: "Скажіть мені таке: що таке рима?" Вони відповідають: "Це – яйце-райце". Давид, здригнувшися, на це: 1) Насуплюється, думає про це: 2) Всміхається, осмислюючи це, 3) Сміється, заперечуючи це. – Відтак сердито грюкає дверима. Але не всяка рима – то яйце-райце: Яйце-райце – то казка, а не рима. Писанки пиханки диханки тиханки лиханки хиханки хаханки хуханки хуканки шуканки пуканки лисанки лизанки лазанки мазанки матанки катанки кутанки путанки купанки гупанки лупанки гулянки копанки коханки лузанки глузанки ливанки пузанки киванки киданки виданки віданки сіданки сніданки відданки відманки підманки підданки виденки веденки виделки виділки виселки веселки витілки витівки висівки вусівки мусівки вужівки тужівки гужівки музівки тузівки гузівки лузівки лазівки газівки гадівки градівки крадівки прадівки грамівки гратівки гамівки гаївки маївки мавки матки мутки жмутки надівки надібки надіжки згадівки радівки радіжки крадіжки самівки сумівки сумнівки умівки кумівки зумівки сомівки домівки мужавки муржавки вужавки тужавки дужавки тупавки гупавки рупавки хрупавки трупавки Досмішки домішки доміжки доріжки долішки колішки голішки горішки грішки трішки грушки грашки горошки горшки порошки полошки колошки волошки холошки голошки холопки солопки соломки солодки содомки судомки доліпки долівки голівки горівки корівки доливки доживки домивки домівки полівки плівки плювки Ворожки воронки коронки коробки хоробки поробки пороки порошки мороки сороки сорочки совочки торочки торопки Патички затички палички полички позички потички потиски понички повнички певнички півнички потечки потемки потомки потоки пороки сороки Вимашки виламки вилайки вилазки вимазки виказки вимайки вилапки вилупки виліпки виляпки витайки питайки хитайки Гидівки гнидівки нидівки жидівки видівки видавки викавки микавки смикавки тикавки гикавки глипавки хлипавки виказки виразки вирізки виріжки пиріжки поріжки доріжки моріжки вирішки витрішки вигавки вибавки вибивки либивки вигадки випадки випудки випутки вибутки вибудки випупки вилупки викупки вигубки вигуки вирубки виробки виродки Мацанки лацанки мазанки маланки маслянки малюнки малюки маслюки мислюки маслаки числюки вислюки віслюки веслюки веснюки чеснюки леснюки маленки меленки зеленки хмеленки Пасочки прасочки фасочки красочки крапочки ласочки ясочки ялочки ярочки лисочки мисочки писочки рисочки пилочки жилочки гилочки галочки парочки шпарочки марочки хмарочки мавочки маточки шматочки шапочки мавпочки Пробочки робочки лобочки либочки лисочки линочки Тутечки тамочки Почіпки очіпки Пошепки Зірвана нірвана. Втрачений раб. Системний збій. Системний бій Системний змій Системний мій Системний міх Системний сміх Системний збіг Системний біг Системний ( збій забій запій забіг за буг забув забив зарив запив ) запит: – До вас Чамромара з Маразму: Чи приймете? Подумайте! – Без ентузіязму. Прийшли: якась жіноча рима І чоловік її, римас. Вона – крива й неприпустима, А він – страшний як Фантомас. О, ця зловтіха незловима Твоїх, російщино, гримас! Системний бабій бабай бабак бабах. Критичний Криничний Притичний Притинний Причинний Припини! Я тобі принесу білу квітку домена. Крилітна трихітна тригідна трихограмо! Тебе називають стандартом корисних комах. Шкода мені – проте і радісно таксамо, Що не боїшся повзати у мене по руках. Ото, якби була ти аж не така корисна – Була б ти людям, може, й ненависна, Тебе чавив чавунний закаблук Корисних дурнів людської громади, І навіть дисидент мічурінських наук Не з'їв своїх чобіт на знак пощади. Не віриш? Та це правда, бо в наукових колах Панує найбезбожніша з ідей, – І це є все, чого навчають в школах, – Що бог створив комах для користи людей Або для шкоди. Чом ти не шкідлива? Чи не тому, що люди не святі? Мовчи, бо і в святому письмі, як у житті, Лиш дві святині: користь, пожива й знов пожива. Слова, почуті в побуті: й троянда, і олива Корисні у красі, поживні в почутті. Та ще я чув – здається, правим вухом, Що ця халепа має недолік і nuance – Французами відкритий, натхнений винним духом, Осмислений природою як ваш спасенний chance: Дарма чи ти шкідлива чи корисна – Будь гарна і плекай свою красу! Так Бог, мовляв, обмовився – й ця помилка зумисна Буває нам дорожча за вчену ковбасу. Буває! Що ж, обмовився і я. Моя ж ти крихто! Складаю тобі славу, а думаю про хліб: Хвалитимуть, казатимуть: ні, то вам не абихто, – Корисний для суспільства цей соціяльний тип! Нехай не вміє він сонетів та октав – Та хоч комашці бідній рекламу написав. А що вже "мед поезії"! Сп'янівши, дурень хлипне: Отак і я, либонь, загину, мов та невідома бджола, – Чи хто там – бо до прикладу не липне Й якихось мук солодких здоров'ю завдала Або й любови болю. Я б тебе не вбив: Тоді б, як дурень прикладом, ще більше полюбив. Тихограма. Крихограма крилограма брилограма криголама Трибограма. Стрибограма. Трилограма. Тритограма. Тридограма. Тривограма. Ікра електричного ската. Ікра електричного вугра. Ікра електричного ката. Ікра електричного угра. А чи ви знаєте, що насправді революційна газета "Ікра" видавалася в багатьох версіях для різних категорій споживачів? Гроші в Люсі – в виграші всі. Гроші Люсі – любі гроші. В програші всі, як не має Люсі Ложки на іграшки гроші. Що ж вона робить? Не гірші за гроші Віршики іграшки гроші Люсі. Брюс Лі сказав на сесії в Брюсселі: Китайська загадка? Шарада! Китаєзнавство – то мій хліб. – Сазав мені мудрець Нарада, Що знався з мафією слів. Відповідь: Вгадайте, де мій дядько? В Брюсселі! Відповідь: Ви таких сіл не знайдете ні в морі, ні в пустелі, Ви таких загадок не знайдете ні в книжці, ні на стелі – Відповідь: А тільки в голові у Брюса Лі! Чорна ( кава каса раса ) рада. Одна – яка щаслива орна раса! Вона прийшла з сузір'я Волопаса Або з Пегаса – хочеш перевір, А краще так повір – і, кажуть, з Оріона. Але вона прийшла з далеких зір, Щоб встановити на Землі свого закона. Тому-то ми й прийшли сюди з Кассіопеї, Аби навчити розуму людей: Орати землю, сіяти ідеї Й узгоджувати їх з природою речей. Орна раса. В поетичному переосмисленні – піт землі. Руси означає ( ми ) тутешні. Про слово Обіда. Це слово слід вважати українським, позаяк похідне від Біда. Я проковтнув свою обіду, тепер працюю без обіду. Павло Хвалепський: Як же не хвалити Цих діточок, дочок та дівочок, Що у віночках, і в очіпках жіночок, А не в очілках? Брешуть єзуїти! Але не менше брешуть москалі, Що у кремлі сидять, як сказано: забрьохи. А думають отак: о хоч би нам хоч трохи Загарбати козацької землі! Бодай понюхати. Понюхайте, кажу, Чи руським духом тхне у вашій хаті: Як руським – то сидіть і нюхайте, пархаті. А коли ні, то я вам нічого не скажу. Довести до річки: або верблюда, або море. Довести до жучки, Довести до сучки: Довести до краю обіцяного в межах реального. Поетичні рядочки Паші Ангеліної. Поетичні рядочки Марії Демченко. Викопала двох синочків: Остапчика та Андрійка. "Викопаний батько" – кажуть про них люди. Своє життя, дочовгане до решти, Я віддаю на ласку "Нуколивжевмрешти". Поклав золоті зуби під проценти: Ось в чому перевага "Облаженти"! Неробні бактерії, або нероби, потребують контакту з повітрям. Не буде перебільшенням сказати, що оранка їх вбиває! – А решту площі зоремо під ті зернобобові, А як Бог дасть, то й тії підсоняшникові. – Це остаточна відповідь? А я б Згадану площу виорав на зяб. Салодостатня особистість Ото, як бачиш, порося Годую сам собі на сало: Вкраїна вмерла ще не вся, А врем'я люте – вже настало. Служив у гавах захисників правопорядку. Поручник громадського спокою. Хай наші м'язи будуть пружні, Сльози скупі а наміри – тверді. Ми вкупі сила в кубі: дружні та оружні Мету на оці маємо в вогні і на воді; На оцті й молоці отці та молодиці На нашім боці. Ми – на моці, молодці! І в спеку, і в грозу, і в віхолольоди ці Ми голі на чолі, на волі й на щоці! Фарбують крок майбутні офіцери. Пан Коцький кляцнув лівим закаблуком: Шинкувати шеренги до ручки від центру, Фаланга перша: пляц перед шинком. Всі пластуни охтирської паланки гуляють від Маланки до Маланки. Всім пластунам лубенської паланки: не пити від Різдва аж до Маланки. Випратипанна є відмінник навмання. То де ж він переховує скарби свого знання? В латині більше дзвону й мідій, Ніж у латуні цинку. Проперцій в цирку – не Овідій. Запам'ятай це, синку. Є людські права і нелюдські права: До перших, безперечно, включається трава. До других – незнання простої догми, Що до трави потрібна голова. Підказують: абзацу, норми, травмопункту. Низько літаєте. Кажу вам: потрібна голова. Наказ командира треба спершу викопати, а вже потім думати: чим, як і навіщо. За Вкраїну загину, а за уряд – навряд. Відповідь: Гай, либонь я не той – не вкраїнський – солдат! Навіть в цивільному він не міг не ходити все тим самим фарбованим круком. За гороскопом я Стілець, тому в усіх стосунках люблю верховодити. Була в шлюбі. Нині розлючена і шукаю свою нову половинку. Дві нерівні половини однієї правди: З чим неправду заримуєш, як немає правди? Таксаме Вечір не римується ні з чим, Хіба що з Дівич-Вечором та з Вечором Святим. Таксаме і Невіглас. Що ти йому скажеш? – Хіба що треба вчитися покажеш. ( вар: пізно ) "Рюмсолексиглас, рюмсоплексиглас!" Хто там гукає? Нехай погуляє. Дівчата гукають? Нехай пошукають. Корови мукають? Та я ж вам не теля! "На Піч! На Піч!" – гукали обурені посполиті. Сагайдачний сидів у глибокій задурі, пахкаючи люлькою: Він вже передумав створювати козацьку державу за взірцем Печі Посполитої. Вір на віч. Річ на ніч. Вічна ніч. Ніч на піч. Війна вір. Січ у собі. Річ у особі. Річ у тобі. Ріг у солі. Віч у лобі. Рік у добі. Хвіртка, кватирка, фіранка. Що се? Виноградіє красне зеленеє. Калинка, сіни, бариня. Те саме. Апостроф, апостроф. Співали ми зі школи додому летючи. Аероплан, аероплан. ( Song remains ) the same. I can make you disappear, I can make you disappear! Перекинути наперед маячні: Блюзова камера. Камерний блюз Газова камера – моя остання спроба: Це вже насправді тридцять друга – Ото й ворушиться у грудях змія й смертельна туга, Як погляну в майбутнє, де нічого нема. Ну яке ж твоє буде останнє бажання? Щоб не боліла голова І щоб нічого більше не бажати. Природнє бажання для наркомана. Та я не наркоман. Я просто так подумав: Як там є ніщо і нічого нема, То щоб і не хотілося нічого, Не згадувалося. А так – сидів би і дивився, Не знав, чи я помер чи народився. Нереальна ідея, а так непогана. Ти загадай якусь просту, Як тепла ванна, спокій і нірвана, Хоч ти й подумав не про ту. Як болить голова – то оце ж вона й є, За винятком щоб не боліла. І так щоразу. Ватна кімната. Нарколомний пірует. Неприступна стеля. Перекинути наперед маячні: Оркестр пухових інструментів. Оркестр дубових інструментів. Оркестр душових інструментів. Завтра в Києві 10 градусів з позначкою. Завтра в Києві 10 градусів з деякою позначкою. Завтра в Києві 10 градусів з подекуди позначкою. Завтра в Києві 10 з плюсом градусів з позначкою мінус. Завтра в Києві 10 градусів з невеликою позначкою змінних напрямків. Завтра в Києві 10 градусів з поривчастою позначкою змінних величин. Завтра в Києві 10 градусів з бознаякою бозначкою, тихо. 2000000 циганок намагався нелегально провезти в Україну громадянин Ц. Хто та Циганка, що торгує цигарками? Відповідь: То циганка-нелегалка, позапаспортна непалка. Виджу тебе своїм внутрішнім зором: Прошу! Керуй моїм внутрішнім хором. "Маленій!" – стало чути співачку Майтану, – Той спів лунав немовби з-під Майдану. "Шаленій, але й ні!" – наказала співачка Шайтана. "Циганка" – підморгнув Santana Sanatana. Говорили парсі, щоб тебе розуміли й на Марсі: Я на таке не годен, мерсі за комплімент. – Не те що у Вітебську й Гродні. А слухали немовби гнані і голодні Чужинського. Комета. Корбут коли куля, А також і бухарський, і лондонський лихвар. Ковтнули та й котнули – чи не земну кулю? Чи хто збиває ті людські фігурки: Коли котикуля – де в кулі кути, там і правда: Ти куриш купуєш а купиш кури! А ні – то заокруглюйся у кришталевій бульці: Хоч так, хоч сяк, хоч раком догори, А все одно виходить: тубільці не прибульці, Не стануть вони тих прибульців мордувати. Оксана: Га? Чи я не біла як сметана? Відеокарма: Хтознаскількибідова чудова! Брови шнурочки шовкові, виплюнь цигарку й гаразд. Оксана: Не виплюну! Я тут таки хазяйка Чи наймичка? ЗіЗі Гоп: Ну, фурія! Цигарка. Фурія Гіп: Ні, то "соломка солодка", – Я всім тим скаженим, бачу прибульцям кажу, – Кажу, бачу знову не те, що я хочу. Не добре, що дуже я, браття, розумний, А добре, що розум сильніший, Коли нема дурних, сліпих та божевільних Боронити. Сметана яка? Я кажу: Де яка: Де біла, де густа, де натурально кисла! Ми хор як вихороша Степана Турчака, Де й дегустуємо отам мимоуявні числа. Зимоуявні снимоуявні знимоуявні! А тіїї знов: "Чи славна тая Мирославна, Й чия вона, що з вами, та куди По воду ходить з горщиком сметани А з другим борщиком уявної розпусти? Розпусна ваша мати. Я кажу: Вона росла – чи явна чи уявна – І виросла в напівлегальний спосіб Та й заходилася! Такого наробила, Що вам далеко, а сьогодні чисто свято, Й розсолодилася солом'яним розсолом На полум'яний день народження Оксана: Ото ж бо вона й кисла, чисто п'яна. Чи сто вас тут, питає, чи не сто? На цьому й заробляємо. Тут ловко. Оксана: Ловко? Тут з ганьбою в серці Отаборились привиди й мерці, Чия мета – повстання кривди й помсти, А засоби – торгівля устилками з повсти Й пастилками з Угорщини, щоб втертися в довіру. Лиш уяви: до радіо тихенько доповзти, А там і домішати своєї блекоти До "сонного базікання ефіру". – Нехай домішують! Придбаю вітряка, Мінілікарню й ніжну сіножатку, – Розмажу їх по стінах для початку, А потім ще додам з Гробовика. Домашня комашня мені ще більше допікає. Також вона базікає, немовби дорікає За вчинки нерозумні по-дитячому. Ти знаєш, що то є Бобовий Гробовик? А буде мало – ось вам бомбова базука, І електричний меч, і вогняний шашлик, І ще там дещо, і промовчаста перука, – Та то вже для зневаги: недоріка Нехай не нарікає, що його Побила ясно всміхнена Оксана За недорікувату радіобрехню. Незадерикувату, скажете? Овва! Овва то я сказав заради рими, Бо не людина – то її слова, А що вона за ними вже зробила. Згрішила, як по вашому. Дарма, що В минулому житті – я бачу все як є. А хто не бачить – той тупак або ледащо. І де вони взялися? Я ж кажу: Ховались в паралельних кілогерцях, Аж доки не оцифрились. Гаразд, Скачи, враже, як карма ляже! Пацієнт постійно скаржиться на постійне перебування в стані "напруженої труни". Зате ж від Ерика Повільнорукого ще ніхто й не втікав. Еврика Повільнорукого ще ніхто не втішав. Я застрелив Шерика. Він падло. Я застрелив Шарика. Він гицель. Я застрелив Шурика. Він шофер. Я застрелив Щурика. Він в шафі. Я застрелив Юрика. Він бідний. Я повісив Юлика. Він білий. Я повісив Юдика. Так треба. Я повісив Юзика, Язика і Тузика? Можливо. Я застрелив Фраунгофера. Він німець. Я застрелив Ющенковича. Він нікого не вішав. Я застрелив Ляпкіна. Ляпка на сумлінні – Про це я роповів лише Костенко Ліні. А Тузик – я згадав: він кидався на бременських музик І розбазарив гральні автомати. І навіть, щоб мені неважко пригадати, Обдзюрив черевика від Армані. Ото ще більша ляпка: з босотою поділишся, Тоді коли самому треба забираєш – Всього й не згадаєш. Я застрелив Мерика. Веліла Америка. Я застрелив Чичикова. Просили трудящі. Я застрелив Янга, Юнга, Йонга, Їнга, Єнга. Вони нічого не відали. Мені кінець! Я вбив і Ніну Карпачову! Якби ж я міг життя почати знову! А коли мені віддадуть мою рушницю? Віртуоз не той, хто грає на одній труні. А ти спробуй на двох, на трьох, на чотирьох – так поступово крок за кроком наблизишся до нескінченности. Корок за корком. А ось зворотній відлік: 4, 3, 2, 0. Чим ти стрілятимеш, коли не стане куль? Як кажуть: що ж ти зробиш? – Нічого ти не зробиш. На нулі трун зіграти неможливо, якщо не допоможе якесь диво. Чи не заграти? Чапля серед пляжу Стоїть не так бундючно, як вона: Милуйтеся, а я не спати ляжу – Полізу пошукаю цукерок та вина. А ще – троянд! Ото ж то вам і дівка. Дивись та не вистромлюйся, кажу, – Поліз. Де рачки, де вужем, де сірим вовком Від каменя до каменя, де вітром метри зо три, Де навпрошки мов тінь перебіжу – Нічого, думаю. Аж тутечки з-за хмари Немов давно не бачились і вийшов місяченько, І всенький берег так ото ясненько, Немов глузуючи осяяв білим світлом: Моя ж ти обороно! Скільки сягає око, То стільки й їх, однакових сестричок В обидва боки аж двома рядами: Розхристані, збентежені! Кого ж то виглядаєте? Чи з моря корабля, чи з неба літака, Чи з війни та прогулянки молодого козака? Виглядаю, кажуть, того, Кого люблю – не тебе. А ти йди собі на південь, Хай тебе то не обходить. Чесне слово. Я й пішов: Гармат і танків зовсім не боюся, Корчми, шинки, ганделики далеко обминаю, – І так ото дійшов до річки Ельби Хрещатими дорогами війни. Політико! Ти вся – політ над Байконуром! – Прошепотів політик, вітаючи життя,– А ти, авто з блондинкою за муром, Не можеш навіть так: не та твоя стаття. Політико! Ти вся – політ на 3D сцені! – Прошепотів політик, прощаючи життя. Нехай збрехав – а ти, лайно в кишені, – Ні: ти, мішень на ще одній мішені – Не збрешеш навіть так: не та твоя стаття. Чи та? Навпаки: вже здається мені, Що сам я плету собі зашморг брехні. Як каже Гіпполіт? "Це правда в певних межах, Неправда у непевних". А ти її шукав? Шукайте абсолютної, у янгольських одежах, – Скидайте це лахміття, закасуйте рукав. Олю, Олю! Тепло помирати, А з тобою було б ще тепліше. Ти починай мене потроху поминати, Послухай що нам книжка пише. Народ дичавіє, вичавлюючи з себе Пророків та розумників – а то, бува, й богів. Тоді нехай мене запише до їхніх ворогів: Порозумнішає? Навряд, вичавлюючи з себе. Я знаю це: я бачив Наду на довбесах – Сказала так ведеться і не питай чому, А сон – розумний: хто його обдурить у словесах, За того перша правду обійму. Як ти обдуриш? Каже: ти не бійся, Нам можна діяти окремо й зокрема, На мене, легколетку, не надійся, Ну, а народ я обдурю сама. Сказати правду? Байдуже було б – Сказав би вже. О смерте! Хто на тебе Чекає – той надіями гидує, А ті й приходять звідусіль, як пише книга, Немов би тії східні мудреці: Сідають коло тебе та розповідають Про звичаї своїх народів чудернацьких, Як-от дітей з акулами купання Чи на майдані екстатичне побиття Свиней села, котрим жінки раніше Давали цицьки. "А у нас, наприклад, Колій, коли заколе кабана, То завжди п'є гарячу кров свинячу, Хвоста і вуха – дітям віддає". Страшне. А тая ж Нада, що в Кортесах, Сміялася: нехай сміються ті, Що не зі мною: завтра будемо святі. Чи на хрестах? Ба ні! На чортових колесах. То смішно у книжках, та страшно у житті. "Я уявляю: Нада на мальованих небесах. І у кортесах, так. О дивні здичаї! Такі складні і в кожного свої". "А ще було, як в нашому хуралі Ще не було ні кнопок, ні рівних прав жінок, То ми були як янголи в єдиному хоралі – І Гендель там, і Брежнєв, і той же ж Лученок". "Наполягаю: не слід взагалі налягати на сало. Натиснути на кнопку – то одне, А на Америку – почесніше. Ми вчинимо не так. За кроком крок потроху та помалу Заплутається в сумнівах і згасне В уявних помилках"."Я згоден, що літак – То вже не зброя. Нам потрібне щось таке, Щоб називалося, десь так понадсучасне, Страшне, важке і гемонськи швидке: "Оце вам відповідь на ваше Ейсі Дісі, Що нам сидить, як ластівка у стрісі". А чи повірять? То вже їхнє діло – Аби лиш першими напасти не кортіло". "А написати: завтра запустимо процес. – Я міг би вас і дужче налякати, Проте – чому я маю натякати, Що вам не слід патякати? Мистецтво антитез – Таке логічне царство, що до нього Попові можна з пузом, але дякові – без. Ось ти: не можеш навіть взяти ля дієз, А хочеш керувати республікою Того!" Хор: А крім того, наші хворі як один співають в хорі, Драбини на мур! Антихор: Запаліть вогонь до неба: долетіли до Денеба, Побачимо чи. Головлікар зв'язків з реальністю: Ні, лікарі в нас лагідні, а санітари буйні – Тож хворі і сумирні, й спокійні – навіть жуйні. Хор: Амалія Намуттама, найрудіша в світі – З тих племен, що ловлять зорі у рибальські сіті. Антихор: Блага мати багатьох, що тобі до мене? А у мене таке діло: Мов телевізор, що не має антени, Моє життя без тебе нікуди не годиться. Хор: Зійшла зоря над Татуїном: Помалу спека спадає, По дюнах білим бабуїном Леді Годива чвалає: Наша взяла. Антихор: Ви співайте та не хором, Хворі сорому не ймуть. Хворий мертвому не сором, Всі на панщину не йдуть: Дехто біжить. Хор: Ми наклали анафему на всіх Антихристів, А Пришестя все немає через вас, фашистів. Антихор: Ми хотіли вам скрутити 6 рядків презирства – Та промовчимо заради політлицемірства. Пролог: Між московськими попами й свідками Єгови Спалахнула суперечка в вигляді розмови. Хор: Нашій вороні Біг послав скибочку сиру "Гавда". Про це писала й "Комсомольська Правда". А що вашій? Алфавіт з неслов'янських літер, Не забудьте відвідати Попотопний Пітер. Антихор: Ваші вежі з зірочками, ви – клоуни віри, Розгорнута метафора, церковні факіри. Ми сушили ( свої речі? ) на пожежі Рима. Ви – судили ( недочув ) в бога під дверима. Наші вівці – честолюбні, войовничі вівці, Далі – цапів і сатрапів, аж до нечестивці. Хор: Наші цапи і сатрапи – то такі сатрапи, Що ні Бога не бояться – ні Римського Папи. Далі – жаби, комарі, вилізли з болота – Он куди біжить за вами босота й голота! Калачики на болоті – ото ваші вежі, А мережі окрім наших – то ваші мережі. Ворог на порозі ворог на поромі ворог на морозі ворог на дорозі ворог на паровозі ворог на ворозі до нскнчннст. – І на користі, й на шкоді, і на полі, й на городі. – А на самоварі? – І на гілці, і на палі, і т.д. і т.д. Пролог: Про мене кажуть: він – стрибун через трибуни. Чому так кажуть? Правильно, – та я Не зловживаю ласкою Фортуни, Волів би й нині грати тюхтія. Хор: Я кельнер шостого розряду – Завжди позаду йду, Плекаю заколот і зраду Всього суспільного ладу. Не сподіваюсь на пощаду, Правду як прядиво пряду. Антихор: Я майстер золотої кельми – На зборах слова не беру; Лізу вперед вельми не вельми, Чужої слави не перу. Корифей: Пісні складаємо для скель ми Розгонисто, косо і дрібно. Вильми махаємо не вельми, З людьми ведемося потрібно. Наша межа. Наша мета. Наша мішень. Земле моя, земле! Кругла ти єси. Чому не приймаєш? Не хочеш нічого! Он за мною злидні, як скажені пси, Ходять, відганяють пісню від німого. Що тобі дарую – того не їси: Прийдуть мертві душі і голодні люди – Всі мої багатства, вбога, роздаси, А собі залишиш "Виправдання Юди". На Делос, де Лос Анджелес і Леся В отому – як його і з келихом дайкірі: Не знаю, як ви там поведетеся, Коли вам рипнути холодним склом по шкірі. Парео. Лихо мені, лихо! Нема моєї Лесі! – Он чого так тихо. Я написав сім тисяч смутків І листя жовтого жмутків, Не мав великих надприбутків, Промоцій з мандрів не робив. Пророцію – подумаю Прорацію – чи дбати Читачхочхати в променях зірок, – Де лоція? "Якби ласкавий пан Схотів послухати цю юну поетесу!" Схотів, не схотів. Завертай на Одесу: Такий бо є мій бізнесплан. Аероплан, пропан-бутан, султан-бруней – В сій схемі я не бачу місця для людей. Люди! Негайно покиньте Одесу: Ви заважаєте літературному процесу. Не заважайте історичному процесу, Не лізьте в пекло поперек прогресу І не вшановуйте ледачих бо блідих. Я їм кажу: не їв, а вже наївся. Не пропонуйте знову: бачили й таких, І гірших. Може, й я, як тая "боблідиха", На когось наганятиму непереможний сон – А може, сам я винен, що словом злого з лиха Порушую причинність і Основний закон! Що ж, залишається не вмерти від нудьги. Хапати пси, як кажуть психопати: Коли ти йдеш, потрібно залишати Відбитки пальців, сліди, плювки і лишаї, І вичавлені з себе народні звичаї. Копати пси, як кажуть з багатьма Дипломи на стіні психособаки. Коли приходиш, дивишся – о люди небораки! – Все як було, так і є: навіть в шафі нікого нема. Одного разу я – так роблять всі поети – Відкрив 4 недосліджені планети. На них я залишив свої сліди, Не хочу повертатися туди. Дарма, що наші карми зашито у планшети – Посаджено картоплю і Космос кличе знов: Десь там на стежці дуже далекої планети Я бачив свою долю, котрої не знайшов. "Було, було". – Заліз під скирту, Налив собі півсклянки спирту, Дістав з кишені цигарки: Сидів і я на тій планеті, Мав її карту у планшеті, Та все ото, як це, дивився на зірки. А мав би що? – Летіти на зірки. Зате ж тепер я добре пам'ятаю Приблизний вигляд зоряного раю – Оце тобі і лампочка, і змінні друшляки. Гай-гай! Співай. Нема моєї Галі! Чи радий я, чи ні – кажіть що далі. Дошкульний виховний заклад: Love like a man, do all you can. I'm trying! I'm trying! 220 вольтів змінної наруги. 220 німбів, лімбів та верн'єрів. Пролог: Звірмо наші хронометри з марсіянським хроном, Зодягнімо всі ракети в золото і хром: Всесвіт є велика єдність зі снопом та виногроном, А уявлення і воля – то причинний ахроном. Йде прогрес Чумацьким шляхом, Але й синхрофазотроном: Ясен місяць б'є, як мухи, дрібні зорі батогом. Зорі падали – йде сніг, Труд і СНІД збивають з ніг. Хороба: Біжу, наче муха по стелі, По допоможіте небезмежмежі: Молю вас, офорти, пастелі, Грав'юри й пейзаж-вітражі! По другій отаві травистій Бурлеском двох-трьох травестій Як покуть на постаті стати самій В ботфортах двох-трьох-чотирьох евхаристій. І ті кардинали, і метранпажі. Антихороба: Митці! Будуйте барикаду З дереворитів і свобод: Ми стоїмо на старті ззаду За наш, французький Царгород. Але, як винести Покрову І хукнути на пектораль, То, може, й варварську корову Охопить варварська печаль. Людина-амфібрахій: "Погана та загадка, що вона знає свою та й відгадку! Чи ні?" "Тож намалюй під це лекало Магічне коло байбака Так, щоб майбутнє не лякало І не хитало байдака". – В одній руці воно плекало Велике зменшувальне скло, А в другій – кальку і лекало Щоб так і сталось, як було! Пісня німецьких трудящих Наша красная лівиця на передньому ряду Захищає, мов левиця Право трудящих на гідну оплату нашої праці. Гордо майори, Наш червоний прапоре з чотирикутною свастикою: Ми складемо червоні едельвейси До ніг Великого Вождя, Згуртувавшися довкола нього На Бесарабському сакралі. Дивіться, кароокі кралі, Як переможно йде німецький пролетар. Всіх комуняк він пожене, Немов скажених псів, Копати ядерне пальне На безкраїх просторах Кіровоградщини. Він виконає свій Інтернаціональний обов'язок І заповіт Великого Шевченка, Допоки у підмісячному світі Бурлакуватиме бодай один кобзар. Крім того, ми полагодимо Матінку Вітчизну, А Вікторо-Андріївську меморіяльну свічку Лагодіть самі. Хор: Вже цієї землі кожен клапоть Кров'ю ворога рясно полито. А вона, як і цезій і стронцій, Довго, довго нащадкам смердітиме. Антихор: Кому сором гріти руки в боях та пожежах, Той ночами ленінує на журнальних Вежах. Хор: Скажу лиш один раз: ні, то не я ненавиджу Гібрид руси й мордви – хотів сказати моркви. Антихор: То ж він ненавидить обох своїх батьків, А я – відповідаю розумінням, Бо усвідомлюю, чим цінний каротин. Хор: Страхіття ночі! Майська ніч. Та май і нежах, Як маєш нежить, ніжить і належить. Я дам тобі ножа, чини як воля божа: І байдуже чи віриш ти чи ні – Не всяка річ сама на себе схожа, Та всяку істину шукай спочатку в кавуні. Антихор: Заріж його, заріж! Кого. Редедю, звісно: В однім барлозі буде вам затісно. Хор: Аби довідатися, де моя межа, Я дам тобі іржавого ножа. Антихор: Скажу наперед: істина в свині, Шукай де хочеш – тільки не в мені. Пролог: Забув Дніпро про свою звичку ( погану, прадавню ) Трощити чайки-байдаки, А давній клич "Гачки на гичку" Тут розуміють навпаки. Епілог: Так саме й слів мичку на мжичку Не чують наші лайдаки. Підкорю я Галію, Візьму иншу Галю, Наллю вина в балію Та й заплачу з жалю! Гу! Летить галка через білку, Білка через булку, Плаче козак, блудить лісом, Шукає притулку. Каже явір яворині: Ти ж моя кохана! Наліпи мені пельменів – та й гуляй до рана. А смерека смеречині: подай люба гілку: Щось я став сентиментальний через ту горілку. Га! Казав Ге! Ходи Галочко до нитки, а нитка до голки – Подарую тобі дірку з своєї футболки. Гу! Біжи доганички там біля річки. Тут було три білі нички, четверта маленька, Біля кольодязя. Тут мала бути якась запчастина. Шагадам шамбала бай дубала! Тут! Запчастина мови! Нічого не знаю, нічого не тямлю: там вчора була, Де Гапочка сумує і дивиться на зорі. Так то, браття гали. Шамбала, камбала, То вже, кажу мені, й тута! Куда загадали, туда й приїхали: Допіру ненька нам прислали пампушок – Дивимося – бачимо, що нічого не бачимо, – Лише бачимо на дубі маленьку гуцулку. А чим бачимо? Очима, Будь здорова й небратима. Хор: Неключима негудима нехвалима нетратима Незловима некрутима неболима Незболима незборима нешкодима нелютима Негратима нечитома непитома Непритомна й неприцьомна, неплатима неплакома, Непрацьома й нестарцьома. Антихор: Виджу: виджу виджоланте! Мама вартману вартанте. А ну ж, дайте ще одну. Скоро й ноги простягну – Не те що руку дружби й допомоги. Ось вам курвам! Не здамся. Ясно. А тепер вгадай: Що летить через одну маленьку пігулку? Все: і галка через білку, Й балка через булку, І – не бачу. Дайте трохи більшеньку пігулку. Гуля гиля кулю земну! Жолобок еволюційний екзистенціоглобальний. Колобок колобик чолобик чолобік чоловік чоловіл. Чоловій соловій. Соловіл і чоловіла. Коробка хоробка хоробра ходобра хоребра холебра холібра Ходоебра Хореобра. Коротка коротва коритва коридва копитва кропитва кровитва кролитва. Після короткої молитви ласкаво просимо до битви. Коронка коринка косинка росинка русинка рослинка. Саморобка саморибка саморубка саморучка самоучка самогубка саморийка самошийка самочубка самочуйка саможуйка самочайка саморічка самосічка. Садорубка гадорубка радорубка радіорубка градорубка радіорутка радіочутка радіочитка радіочистка радіочастка. Радіокрутка радіократка раціокрапка. В сухому затишку Співати оманну. Співати "Ще не вмерла" у обробці Оркестру імени Табачника І як в кіні "Веселі хлопці" Бити яйця об носа Чайковського. Так би мочити, мовити! Нищу вищу й просто школу. Вартість цієї послуги – чотири мовні одиниці. На Ваш вишуканий смак. А скільки слоників у тебе на полиці? Що стоїть на трьох китаях? Кажуть: на семи. Та се не ми: ми кажемо сімох за прикладом кількох та багатьох. Китайська загайка Китайська нагайка Китайська негайка Бігом придбати слоника Грнченка. ( Щоб знати як він пишеться: невже ж то через "і"? ) І, щоб ви знали, її звали сестричка Оленка, – Мою сестричку. Я її любив. Моя Оленка полуденка! Наїлась яблук Жолуденка. Заблуденка незліченка наведенка помраченка Приведенка довгожденка однойменка Нареченка навіжденка нехрещенка. Що було робити? Я її забив. Зарив, запив, завив. Додому не піду. Я поховав її в вишневому саду, А не в такому. Там її могилка, На ній лежить відрубана гівгілка. Ой хто ж занапастив тебе! Ні з ким не говори – Лиш говори зі мною Та з нами втрьох, та з инчою неструнною нестрою: Нема вже нашої, немає иншої нестри! Вона страшна і перпендикулярна, Й занадто, надто, аж занадто гарна! За те й замкне мені уста. А вже й дала по пиці! А ваші, здрастуйте, міста Спалить, мов гнилі копиці – Може всі, а може й ні! Київ – втопить у багні. Прикавка. Рикавка. Гикавка. Грикавка. Гарикавка. Мугикавка. Мужикавка. Обновки, обмивки, обмотки. Типова помилка: я повз повз того типа, крім отого. Не ти повз, а нетипове попри це минати, Ще ліпше обминути далеко, ген далеко Замість натомість непритомний опритомнів І попри все безтямно змалював об'єктивну картину злочину. Хитання зуба. Хитання чуба. Хитання дуба. Гроші чи не гроші? – Ось хитання. Кришталева чарка, золотеє дно: Пити чи платити – все одно. Не плативши пити, не пивши піти. Не пішовши пити – все одно плати. Прийнято у першому хитанні: Не думайте про гроші – не думатимете? Хай ті люди живуть довго-довго, – То ж бо люди? Ой дівчино! Це пісня про Малиніна, Калиніна І той квітучий збіг чи випадковість, Коли співаємо про ту калино-малиновість: Про колисковість, коли совість маєш – мовчи, Про материнськість – можеш не мовчати, Тут могла бути Ваша реклама Або й блюзнірський сум: сумне життя блюзніра У квітці – але квітка, кажуть, не про звіра. Люблю, Зінулю, блюз і нуль у Квадраті, дванадцятитактовий факт! Я зробив їй 12 обгрунтованих пострілів в голову, Тепер сфотографую і виставлю в контакт. Не співай. Скажи своїми власними словами. Я вбив її своїми власними словами, А не чужими, вашої маминої вами! На вашому місяці я б остерігся так стрибати. На що ви натякаєте? Вже п'ятий рік минає. Та тож був я десь я про неї пісню написав, Дивлюся – поганеька. А доказів немає. І що ви зробите? Навіщо стер, спитаєте? Бо всі так роблять. Я не розумію. Ні! Це я вас не розумію, здається. Невже не всі? Байдуже. Наркобілок. Наркокілок. Наркоковток. Чаркоковток. Жовток свободи. Наркокартель. Наркокаратель. Наркокарамель. Наркокакола. Чаркокакола. Царкокакола. Циркокакола. Ширкокакола. Жиркокакола. Журкокакола. Муркокакола. Дуркокакола. Дуркокакота. Дуркодакота. Дуршкодакота. Дуркомакота. Дуркосмакота. Дуркосмикота. Дуркосцикота. Діркосцикота. Гіркосцикота. Навкологія – то є така наука ( вона вивча навколишнє довкілля ). Наукологія – то ще одна наука ( що не вивчає поки що нічого ). Дитя буде спати, котик реготати, Буде нашому дитяті мізки промивати. Мізки промивати, жили відкривати, Неслухняні оченята ложкою виймати. Білки, жири та вуглеводи Можуть завдати неабиякої шкоди. Хто думає, що може звільнитися самостійно, той вірить в барона Мюнхгаузена. Але якщо ти віриш в барона Мюнхгаузена – чи не ліпше тобі вірити в Бога? Трурль сказав: Віра в барона Мюнхгаузена не зобов'язує до насильства над собою, а віра в Бога – зобов'язує. Одна людина сказала: "Я не могла б ніяк служити, бо не терплю, коли мені наказують". Я запитав: "А чи могла б ти наказувати иншим?" Вона відповіла ствердно. "А чи могла б ти наказувати собі самій?" Вона каже: "А навіщо?". Мусив відпустити. Кляпавцій сказав: Тобі трапилася людина не дуже розумна – як, зрештою, і всі люди. Якби люди були розумні, вони давно вже виробили б таку систему виховання, що стирає всі індивідуальні відмінності і унеможливлює відступи за межі моралі. Та чи теля послуха слова вчителя? Доки індивід вважатиме себе центром всесвіту, доти стоятиме перед замкненими дверима і потерпатиме від усіх видів залежности. Ось поетична зірочка, Ось – її перша збірочка. Ні, ви не стали б асоціювати Цих інтимних рядочків зі словом "дочка"! День народження сьогодні у моєї доньки: Діти їй подарували український літ-парад, Десять клонів, п'ять слонів, полк циклопів для війноньки, Ляльку, пані у спідниці й Ніягарський водоспад. Цілий день гримлять гармати, топить сонце мармелад. Тече в річку мармелад, мармурові сходи! Запускайте каруселю сокисодиводи. Тая ж сокисодивода бігає туди й назад: Для прасоньки соловоньки наминайте парасоньки! Ломлять столи шоколади, б'є фонтаном лимонад. Мийте ручки діточки їстоньки питоньки; Потім знову вмиєтеся, смієтеся вмієтесь: А у мене з головою ніби якось не такесь. Дивлюсь: доня є при пані, поні на припоні. Буде все як в протоколі у моєї доні. А від мене подарунок я дарую доні: Пані – то не вчительки, А маленькі коні. Вони кажуть: в Гардварі кажуть шарі варі, Але шаред варед перед, з наголосом в парі. Я кажу їм: в варбі барві, все як у неваді, Верби як у рокенролі, нібито й не раді. Кажуть: варварди не люди, а американці; Рокенрол то не кафе, а народні танці. Я кажу: народні танці – завтра в "Рагнароці", А сьогодні – шарварок у моєї доці! Знову цвітуть тополі. "Української мови" нема і не може бути, як не може бути "швейцарського миру" або "американських зірок", або "німецької м'якости", але: Фінський тракторний завод. Фінський хвіст. Місто на Сіверському Сонці. Москва по-корейському. Мілан капустяний. Знову до Хоревої Хочу з вами поділитися одним спостереженням: Американська хрія практично дорівнює американській мрії! Признаюся чесно: я над цим фактом довго міркував, і тепер формулюю свій висновок як аксіому: мрія має йти попереду, хрія – трохи назирці, бо їнакше бути не може. "Змію, Змію! Людське м'ясо то гидота скажу м'яко". "Що ти знаєш про дієту кожум'яко людожерів?" "Хоч би як а людське м'ясо то гидота кажу твердо". "Що ти знаєш про гидоту кожум'яко людожерів?" Індійський час Дурень сказав: "Хто знає, що єсть кальпа – Хай з'їсть мого неголеного скальпа". Я доїдаю печиво до чаю, Впадаю в відчай і відповідаю: Тут може бути Ваша реклама. "Ет, трясця твоїй матері! Не знаю". Дурень сказав: "Отож бо воно й видно: Перевелись мислителі у нас. А повелителі – піднеслись відповідно, Бо кальпа – то такий індійський час". Дурень сказав: "Хто знає, що єсть юга – Той жидюга, п'янюга й волоцюга". Я відповів: "Це просто. Кальпа – то є віз, А юги – то колеса, кажуть йоги. Як відпаде останнє – буде без коліс Бажати всім щасливої дороги". Кляпавцій сказав: Добре, як так. Чому ж Великий Віз, З твоєї ласки, не стоїть на місці? Він крутиться на небі зовсім без коліс Немовби тая білка у колисці". Трурль сказав: Ото ж бо й є, що крутиться! Бо нині – Каліюга. Кляпавцій висміяв ці спекулятивні роздудмування свого друга. Трурль образився і сказав: Жодне розумове зусилля не пропаде даремно, Якщо його буде оприлюднено вчасно, бо На цьому базується концепція колективного розуму. Кляпавцій сказав: Якщо сльозу вронити в океан, Вона не висохне, не втреться й не замерзне. Іржа та їжа. Трурль сказав: "Про що ми думаємо, коли печемо налисники? Про те, що архаїчні слова складалися майже виключно з дифтонгів, позаяк первісна людина постійно що-небудь жувала. Згодом, коли з'явилося дозвілля, виникли й чисті звуки, й розбірливі думки. Наприклад, я кажу: "Іржа – це їжа, але не всяка їжа є іржа"". Гурт і югурт. Що таке югурт? Старе молоко. Гурт тут, здається, семантично ні до чого. А може якраз і до чого. Я хочу довести, що звук "Й" належить до приголосних: "Це – найархаїчніший приголосний, прабатько всієї семантики". Але якщо мені вдасться це довести, то доведеться пояснювати, де подівся звук "й" слова Гурт. Про голосні можна б не згадувати; скажу лишень, що найпершим голосним був звук "У" ( тут мовиться власне про осмислену мову, а не про крики та вигуки перших людей ). Ю, йор, йорж. Йорж не їжак, а їжа. Слово Беру означає Моє. Слово Бери означає Віддаю, воно з'явилося на декілька тисячоліть пізніше. В'юн – прозоре слово, отже не старе. Хуга, юга, в'юга. Віхола. Чи означає Віяти якусь циклічну дію? Повівати, повивати. Повідати. Колись, коли все людство гойдалося в колисці, сонце по небі ходило ось так: сходило, йшло, сідало, тоді розверталось на місці, і знову сходило, йдучи вже з заходу на схід – але на півночі робило спочинок на обід. А люди, коли досягали похилого віку, так саме далебі не помирали: відтак, потупцявши на місці, повертали, знову ставали на шлях вже молодшання після старіння. Раптом я зрозумів, що кальпа має не чотири юги, а то лишень одну. І це не суперечить концепції Великого Воза! Кляпавцій погодився, що це таки чудова концепція, і запитав, чи не можна й йому працювати над нею. Трурль сказав: "Тоді – ти чув коли-небудь про коробку-саморобку? Я маю відчуття, що без неї моя концепція не буде повна. Прошу тебе її винайти і дослідити її властивості". Дженкінс весь сяяв: "Ви лишень погляньте, що мені подарували пси-собаки!" "Прекрасна сталь, – знизав плечима Трурль – та в цій одежині ти маніфестуєшся дещо космічно". "Прекрасна сталь, – подумав Дженкінс, – і скільки тут всіляких пристроїв дотепних! Та все одно, – він перейшов на прозу, – я не зможу цим користуватися. Воно аж занадто розкішне". – Покласти жінок на могилу поета! Що тут неправильного? Родовий відмінок: кого, чого. Знахідний – кого, що. Правильно? Чого ж вона б'ється й чіпляється? Ні: цю, мабуть, теж доведеться під прес пустити. Ні: під преса! Чи як? Як схочемо, лоскоче, так і зробимо! Ні: як зробимо, так і буде! – Але шкода ж! Таки прекрасна сталь, – висловив сумнів Трурль, невпевнено зітхнувши. Тим часом Абсолютний Версифікатор, що не припиняв своєї діяльности ні на хвилину, подав попереджувальний тріумфальний сигнал. Індикатор готовности досягнув позначки "100", і з його черева став виповзати новий твір. Кляпавцій підхопив край роздруківки: – "Я увінчав чоло мавровими жінками". Далі все в тому самому дусі. А ось тут подекуди роздвоєння творчої одиниці. Оригінал: Коли залізні брами Праги Впадуть на зламаний асфальт, Брати мої! Не пийте браги І не скидайте своїх пальт. Инша редакція: Коли залізні брами Праги Розіб'ють Ет та Офіальт, Брати мої! Не пийте браги І не ховайтесь під асфальт. Не сходьте – ні! – з газетних шпальт З порожнім келихом відваги, Аж доки мадридський отаман поліції ( алькальд! ) Не подарує вам плаща, кинджала й шпаги. А ось фінал: Я наплював на бронзи многопуддя, Я наплював на мармуровий слиз. Моє майбутнє – безвість і безлюддя, Окроплене дощем дівочих сліз. Инша редакція: Я наплював на бронзи многопуддя, Я наплював на мармуровий слиз. Мене влаштовує "Безруке Правосуддя" З базукою й фонтаном вічних сліз. – Ага! А він її думку, либонь, цінує, раз сумнівається. – Цінує, сумнівається! Чи ти знаєш, що у нього в голові? Ет, а візьму я шнура від модема, та з'єднаю їх прямим з'єднанням – і нехай ці кляті машини самі себе регулюють! Я спершу був я заплутався з цим клятим моль-бемолем – Зізнався композитор Бородін – Цей акорд не бринів би таким непідробленим болем, Якби то був не соль, а гідроксиламін. Гаряча Лідія. Біла Лідія. Лебідка нехоробра сухоребра. Ото є день. Хутчіш! А ось і ніч: Двигтить, мигтить, моргає: чи зебра чи не зебра? І знову сон не йде мені до віч. Крива, пунктирна, хибна Лідія! Цей вигук я позичив у Президія. На землю падай в літаку, А в любострастя – влітку. Тож вас, сестричок, мов дві квітки, – Чи не сестричок, мов дві квітки, Я вплів до пісеньки чи плітки? От квіточки! В пісенну плітку На землю впав не в літаку, – А в літаку сплету вас влітку Мов два дзвіночки у вінку! Або ж забуду вас обох, Як любожерний Архілох. Афіна, Гера, Афродита: Я гідна цих ягід! Ні, я гидка як ягідка ( та ще й вишневий цвіт ). Але вишня не ягода: В саду ягода Галинка, Маринка моя! Марина не мамина доня: Вона вже велика така! Як вилізе на підвіконня – Побачить свого козака. Питався вітер у Маринки: Чом, мов засватана, лежиш? Чом, мов небесні всі хмаринки, Ген-ген за обрій не летиш? Марина бухає і стогне важко, Мов велетенські груди в агонії. Теорія груш: Груші ростуть на гілці групами, кетягами, кластерами, гронами, родинами й кущами. Обтрушування груш виявляється ( полягає ) в тому, що ( ? ) Я кажу: трусити сажу – це не те, що грушу. Затоплю сьогодні грубу: живу – отже грішу. Фольклорний мотив: везу груші на базар. Явтух Лопушенко. Фартух з грушками: реконструювати ідею, втілити адекватніше. Грушка подушка пелюшка попелюшка юшка галушка чорнушка ( загубила дівчинка свого ) капелюшка щебетушка реготушка ропушка-репетушка. Буде ліпше вам забрати в малюка пустушку, Ніж зманити в мене Крішни хоч одну пастушку. Покинь все те, що в вас гршками зветься! Я поведу тебе шляхами насолоди До краю, де гршки ростуть на пальмах І ними нехтують, бо то, мовляв, гршки. Папушка, пампушка! Кейт Буш і ( тютюну? ) якась понюшка. Ювенільна екзотика. Маришка шопінг блю. Мишка норушка. Кришка крупорушка. Вокзально-інструментальний ансамбль. Я біжу по матінці землі, затуляю зірку на чолі: мій Том Кат з двома хвостами, ще й з німецькими хрестами гребонув направо по ріллі. Теорія груб. Дозвольте обтрусити сажу. Ви мажте, мажте. Я не мажу. О, я не можу! Я ж це вже писав! А це не грубо? Ні, то в иншій книзі. Езбушька, езбушька. Русскій ванюшка. Неможливо спекатися відчуття, ніби стоїш однією ногою в російській мовно-моральній стихії: Війнушка, мирушка, ( грибів? ) ізбирушка. Подушка-пердушка. Душа красная дівиця; в нас кума душа, імовірно, зумовлена. Мирушка невмирушка. Ватрушка саламандра. Пляшка вогнедишка. Плюшка полум'яшка. Грушки грішки горішки горілки, голішки! Долішки домішки домівки і навколішки! Боксерська група. Дослідницька груша. Груша піддослідних. Репрезентативна вивірка. Документальна звірка. Ой зелені яблука в пелені у тебе. Ой чи продаси, а чи так даси? Білії Маринки лебедині крила: Ти ж мені, Маринко, сонце заступила! Відійди лиш трохи, та сядь на пісочку – Вип'ємо з тобою квасу по ковточку. Я свою сорочку напну на гілочку: Тут, моя Маринко, сиди в холодочку. Ані дня я за тобою, ні ночі не бачу, – Ба! Як я тебе й саму вряди-годи бачу! Білії Маринки лебедині крила. Що ти там, Маринко, ними затулила? Чи дівочий сором, чи молоду вроду – Кинь їх де чистенько – та гайда у воду! В моєї Марини в очах дві жарини: На кого погляне – той спалахне. А сама руки в боки – і ні вітру з вітрини – Отака то Марина, що любить мене! А сама руки в боки – і ні вітер з вітрини – Ані що їй спіднички не сколихне. Ні біда її з розуму не сколихне, Ні гроза ні біда ні сльоза їй серденька не сколихне – Отакий то характер в моєї Марини! Де ж поділась? Он де, он де! Вся у сонці, як пампушка, йде умита у росі: Там на сонці в неї грає усмішка Джоконди, Миче білими руками стрічку у косі. Ходить, в пелену збирає зелен-огірочки, Бур'ян-зіллям зеленить свої білі ручки. Я їй добрий день кажу, ой ти ж моя пташко! Проведу тебе хоч трохи, щоб не було важко. А вона зніяковіє, каже що не треба, А у мене серце стогне, рветься аж до неба. Я кажу: та що там трохи? Доведу й до неба. Сонце котиться нагору – та куди вже вище! Бачу: в пелені несе жовте гарбузище. Бачу: в пелені несе жовте гарбузисько. Ой ти ж ластівко моя! Чом літала низько? Бач он – гнеться, хитається! То моє дівчисько: Ледве пре поперед себе жовте гарбузисько. Пустімо чутку по кутку про князеві походи; Про перемоги, квіточки й стрибки через городи. В нас на кутку є коханка. Вона розташована від нас через дорогу. Ми з друзями її неймовірно любимо, бо вона є тільки у нас, а більше в селі таких коханок немає. Її колись давно викопав мій дідусь та инші, коли брали пісок та глину, а тепер там вода, плавають гуси і навіть можна купатися. Навесні ми запустили до неї рибу, а взимку граємо в хокей. Деякі люди, правда, кидають у неї сміття – та ми дбаємо, щоб наша коханка була чиста і забороняємо їм це робити. Тобі плювати, а мені – там плавати. Ой помню помню я той час: ти плавала за мною. За тобою не втопишся. А я ж якраз хотів проаналізувати цього незвичайного вірша! Не можна, зокрема, не замилуватися, як тут алітеруються "помню" та "мною". Блискуче, як на мене – а чому? Бо форму "помню" ми давно відкинули з презирством як занапащену, збезчещену й так далі, а ось тепер, сливе розмазуючи соплі, тяжко гадаємо: а може її якось обчистити, відмити чи обтерти? Е, ні. Здурів! Скажу собі я твердо, – а що в подібних випадках сказав би Заратустра? Поставив би три крапки та й пішов. "Помню" значить "( а ну ж ) згадаю, пом'яну"; замість "час" має бути "день". Але якщо "час" вам потрібен для рими, фразу доведеться перебудувати докорінним чином – чи, власне, "доколінним", як жартують мої редактори щодо варіянту з "плакала". Початкова шкода. Початкова академія. Початкова адміністрація. Початкова міліція. Підходьте вже, платіть свої податки! Середня шкода. Я почувався в школі, як корова в шкоді. Пішов до школи, як корова в шкоду. А я – як цап, окраса свого роду. Я був у школі, наче вовк в кошарі. А я – як Фреді Кругер у кошмарі. Похвальний гріх. Тарас Григорович розумів, що похвалити царський режим буде нелегко. Україною час від часу перекочувалися морди завойовників. На фермі всі доярки мусять ходити в кумових чоботях, через те в них ревматизм. А офіс-менеджери страждають від гастриту, бо харчуються майже виключно канарками. Лічить мати втрати: раз, два, три, чотири. Бодай ви повиздихали, кляті бузувіри! Ось вона йде, мов хижа пума. Нічна Марта. Нічна Варка. Нічна кварта. Ніжна варта. Планова боротьба. Квасова боротьба. В деяких штатах Америки жінкам заборонено носити штани. І промовив Дажбог: "В цьому штаті Козаки, що не носять спідниць, До обіду сидітимуть в хаті Без обіду і без молодиць. Але ті, котрі є молодиці І вбираються в ваші штани – Ти халявою бий їх по пиці, Ти ціпом молоти їх по пиці, – Та ще й Словом моїм наверни". Христос промовив: "Марто, Марто! Аж так старатися не варто". Про український мордниляп Леся: "А ви дитям, апологете: голо пам'яти дива ясел". Але насправді це мордниляп лише на папері. Український мордниляп має читатися вголос. Про український кичмордниляп Таким слід вважати всякий мордниляп, що не розлучається з означенням "український". Дівчата з синіми боками, синіми щоками, синіми богами, синіми рогами, синіми ротами, синіми котами, синіми косами, синіми осами, синіми псами, синіми носами, синіми козами, синіми возами, синіми волами, синіми ногами, синіми ножами, синіми рожами, синіми китами. Руками сумками суками луками щуками щурами аурами асурами. Дівчата з синьої айрами ( Мені ввижались синіми ночами ). – А хто та дівчина, що з синіми синями? Та дівчинка, що з синіми носами, Вчила мене, щоб слухавсь тата й мами. Та дівчинка, що з синіми очима, Тепер стоїть у мене за плечима. Дівчата з синіми мечами Вели дівчата з синіми щитами: У нашій випивці, в цих дивних візерунках – Якесь послання предків крізь віки. У візерунках нашої випивки закодовано щось важливе! Вшиваю тобі ампулу, аби ти не вживав. Баски, етруски, молюски – великого роду галушки. Мовне оновлення. Певне очищення. Мова калинова, мова малинова. Малинована. Ультрамалиново тепла, живлюща! Монолимоново-блакитний моноліт. Ось вам турмалінові наколінники. Обновити? Обмовити? Обмочити? Зачистіте бідну мову! Замовчувати, але замовляти. Як сірник в сіннику. Мовнішня пітьма. Мовнішнє пекло. Чогось наша славна Україна закурилася. Без куріння сохне все живе. Безбуріння безборіння безбоління безкоління Безмоління безбожіння безножіння безможіння: Треба, щоб і сільська дитина, і міська мали в цьому відношенні різні можливості. Години, дні й роки минали у відчайдушних і невпинних пошуках кози, причому дедалі білішої. Відчайдушні й безуспішні. Ці люди потребують, принаймні, туманного до себе ставлення. "Гептильйон цілометрів з маком, – озвався нарешті хлопчик, розплющивши очі, – Двадцять синьо-жовтих субмарин, Синіх синерин, жовтих жовторин". Ніколи сказати "ніколи", але повторюю: лимонія – то ритуальне побиття лимонами. Я згоден також, що тиранія – то спосіб ламання фортечних мурів статуями тиранів; наполягаю також, що димонія – то ритуальне обкурювання вулика панікадилом з хором Молотова-Ріббентроппа. А Сидонія – це: або область домінування Сидона – або ж який-небудь огидний звичай мешканців міста. Етимології слова "симодія" досі не з'ясовано, хоча суперечки точаться надзвичайно емоційні ( иноді лунають аж такі аргументи, як "Поросся" і "Самопоросся" ). Лівостепове лісобережжя. – Сівер відомо хто локалізує на півночі. З якої речі-печі? – Кажуть: "Залежно від бочки здору". – Дотепно. Але якщо Сіверський Донець губиться десь на Півночі, то де були спостерігачі, котрі його так назвали? Скажуть: "Річку назвали по імени племени: те плем'я прийшло з півночі, а називалося Сивера. Тому то в пам'ять про цю пам'ятну подію північ стали називати Сівер". Ну, таємниче плем'я! Ми ще з тобою побратаємося! Стривайте, перепрошую: а може то справді брати білоруси? Оті, чиї кульки з підшипника переднього колеса мого велосипеда відповідають перлам з намиста з шиї дівчини з мордовської казки? Я їм кажу: "Підшипникові кульки! Ви є зарозуміла множина дурних тотожностей. Повертайтеся до лона рідного підшипника, бо їнакше ваші танцюльки й перекотигульки не матимуть у моїх очах ніякого виправдання". Чи ти пробував коли-небудь розбирати їхню фонетику? – Чию? – Коли з'єднати центр Чехословаччини з центром України, а далі з центром Білоруси, то вийде літера Г, повернута на 180 градусів. Що є центральний антипод літери Г? Дзеркальний антипод літери L, – віртуальна літера, що не має назви. Ще одна така віртуальна літера – то дзеркальний антипод літери Г і при цьому центральний антипод літери L. – То й що? Гадаєш, винайшов велосипеда? Це називається десь "кватирка літеральна з космічним перекосом". Ні, з переносом, підобідком, сном та перекуром. – Ні, цій чудовій конструкції ми дамо якесь иншеньке ім'я, ліпшеньке та кращеньке. Таке, що його чарівним мерехтінням можна милуватися хоч до схочу, хоч до плачу, хоч до запаморочення – а все одно не здогадаєшся, що ж то вона хоче тобі сказати – а може, якраз і не хоче. "Наразі нам відомо лише те, про що вже було сказано раніше", – кажуть в подібних випадках офіційні особи. – До речі, он болгарських чаклунів одне з джерел також називає гостями з Півночі. – Яке джерело? – Англосаксонське. – А, знаю. Бачиш? Вони повсюди, і якщо по-їхньому, то незабаром Північ буде кругом і назавжди. І тоді сіверком називатимуть називатимуть всякий вітер – а координати GPS визначатимуться за правилом свердлика. (*) Ох, Сиверо! Здається, я втомився топити втому в плазмовій сивусі. До з'їзду з глузду позачергового люблю тебе, йду спати, на все добре. Зсув по фразі. Спосіб в композиції: він полягає в тому, що Бендер не знав, як завершити фразу, Тому сказав: "Росія дасть нам газу: Переговори вже зайшли у завершальну фазу". незворотню Перше ніж пити, подумайте зразу, Перше ніж пити, подумайте зразу, Чим ви завершите підняту фразу. А як би ви завершили цю фразу: "Бо ми вбачаємо у вашому обличчі"? "Як ви бажаєте завершити сю фразу?" Мадам! Ви знаєте: я згадую щоразу, Коли відвідую Афіни і Берлін, Ваші слова: Берлін відмінний від Афін, – Проте ні там, ні там не п'ють води без газу. Так! Кожен погляд ваш, і навіть кожне слово Ховаю в себе в серці, як в торбі сухарі Голодний старець – ні, не випадково, Що знову я пригадую ті святощі старі, Коли столи життя ломилися святково Й мистецтва не марніли в однім монастирі. Я мовчу: лиш одне запитання, поставлене двічі, Крізь сльози бачу я у вашому обличчі. О, не записуйте! Блукаючи в світах Там на курних шляхах сюрреалізму, Я мріяв би віддати все небо в галушках Лиш за одну живу і трепетну харизму Таку як ваша. Я вам все казав, Своє життя до ваших ніг поклав, – Скажіть же й ви: чи любите? Ні, ліпше мені вмерти, Аніж почути те, що мене вб'є: Так легко вам рукою долі стерти Як цю сльозу ім'я і прізвище моє Зі столу вічности і всі метаморфози, Що не злічити їх на людському віку! Ліпше піти мені, ковтаючи оці гарячі сльози Й не озиратися на істину гірку: Дешевше нам давитися крембубликами прози, Ніж купувати істину в мішку. Кляпавцій почухав потилицю: – Цей вірш, як на мене, цілком безнадійний. Гадаю, якраз такого нам і треба – ти згоден? – Дай погляну. Дивися: я навіть не думаючи змінюю останній рядок, щоб було: і купувати істину в мішку – і виходить, що ліричний герой настроєний вже не так вельми саркастично, і при цьому залишається опортуністом і боягузом і взагалі якимсь слизьким, кволим та огидним типом. Тут немає ніякого стилю. – Ну то я ж і кажу: це те, що треба. Етично воно мені нагадує якусь потвору на роздоріжжі між досконалим янголом та досконалим чортом. – Досконалим чортом! Я ще повірю, що бувають прекрасні чортиці, але досконалих чортів не буває. – Ну, не досконалим. Доконаним. А що то значить "прекрасні чортиці"? – Ну, а прекрасні янголиці? – Янголиці білолиці, солодкоголосі, неспортивної статури, з квіточками, зірочками, лелітками у волоссі. А чортиці чорнокосі, кам'яносердечні, з бараболькою на носі й вогненебезпечні. Що тут прекрасного? Не існує, скажеш, такого слова, як кам'яносердечні? Та коли буде, наприклад, кам'яносерді чи кам'яносердні, то побачимо, що перше римується лише з тверді, наголос через коліно, і ( самозваній невгамовній сильнорукій сизокрилій неспокійній гуркітливій переможній буревійній білій вілі криголамній стінобитній ) Герді, а друге те й зовсім ніяк. Ось я написав цей рядок: дивися який неохайний та неоковирний. А чи немає рації у тому, щоб писати гарно про гарне і про погане криво? – А чого ти хочеш? – Я хочу, як мінімум, з'ясувати: чи досконале завжди є прекрасне. – Так: досконалість є достатня умова прекрасного. – Але нечисте є недосконале? – Напевно, так. – А що то значить, коли кажуть: "Немає ніякого стилю"? – То значить ні поганого ні гарного. – А чи то погано? Прекрасне є не конче досконале. – До чого ти ведеш? Поганий стиль – то стиль письменника нездари. Оскільки дар від Бога, він не буває негативний, отже найгірший – нульовий. Та коли кажуть "ні поганого ні гарного", то розуміється "таке собі ніяке, в середньому нуль цілих п'ять десятих". – Ото і все? Так просто! Навіть дивно: наскільки все стає досяжне та осяжне, коли його заформалізувати. Проте скажи мені: чому чортиці чорні? Щоб улягати звичаєві мови й не вийти з кола видимих уявлень? А що є поза ним? То годі уявити, лиш припускати можна казна що. Ні! Мову ми приймаємо на віру, а як не стане вітру, то б'ємо: поклони, в дзвони, весла й перевесла, – а то, бува, й на якорі, поети, стоїмо. Мертвий стиль, Мердвен до неба. Верді! Люстра, що гойдається на небесній тверді! Мов чистий янгол, ця Поліна Віардо взяла таке високе ультра до, що всесвіт затремтів ранковою руною, а потім повела лелійною рукою і каже так: сьогодні я служу, – то ви приходьте завтра за лаштунки: маю для вас пекельні поцілунки, а заодно й коліно покажу. – Га! А нічого так. Шкода, що непристойно. А вона була чорнява чи білява? – Чорнява. Але ж і тут немає стилю. А ти ось купився. – Гаразд. Ну то що ж нам все таки робити з цими віршами? – Я не знаю. Нехай полежать. Їсти ж не просять. Дірка у русі. Математична метафора, що заслуговує на окреме дослідження. Проміжні латки еволюції. Чому немає слова "уланок"? Стриптих – забуте слово, що перекидало місток від триптиху до стриптизу. А чи існує Триптах? Трипта(г) є в санскриті, і Дипта, А також Стрія: Хто від страху сховається під стріху, той дуже втішить бабу Терпилиху ( вар: Бабуяну Ковичиху, без "дуже" ). Хропіки. Партезан. Перламент. Автологія. Навігалія навиделія найвизна. Невчорка Речічада. – Ти хто? – Собі дівчинка. – Ти диви! А скільки тобі рочків? – ( Ось скільки ). – Три рочки? – Ні, двоє рочків і один місяць! – Ого, та ти розумна! Чи можна тебе назвати "Дівчинка Розумна"? – ( Можна ). – Тоді я в тебе запитаю: чи можна тебе назвати "Дівчинка Розумна"? – Ти вже ж питав, і я сказала можна! – Гаразд. А скажи-но щось розумне. – Не хочу. – Ну, то – на цукерку. Ти ж цукерки любиш? – Авжеж. – Тоді скажи: гадаєш, ти розумніша й за мене? – Авжеж. – Що ж, тоді мені можна не боятися казати все, що думаю. Чи не так? – Так. – Я люблю 200 гривень і ще називаю себе філософом, непокоючися з цього приводу. Гадаю, що так не годиться, та й незграбно сказано. Чому ж я не покаюся? – Бо людям це властиво. Вони змішують богів з їхніми предикатами, а себе – зі своїми. – Так, я це знаю, і не раз пересвідчувався, що це не дуже добре щодо людей. Але як щодо богів? – Відповім в афористичній формі: боги або зростаються зі своїми предикатами, або зостаються самі собою і на самоті. – Невже всі бояться самотности? Я не хочу боятися – але чому? Якби я опинився десь у далекому космосі і зустрів там невідому розумну істоту, то назвався б своїм власним іменем. А ти ось назвалася дівчинкою. Чому – якщо ти розумніша за мене? – ( Вона сказала: "*" ( Що ж вона сказала?! )) Читайте всі Миколу Сома, Бо він дотепний чоловік: Сказав про Головсеменкома, Що той кульгавий на язик. Я відповів: Гаразд тобі, Миколо, Що не обтяжений амбіціями ти. А ось Мишко сказав би: Знищили ми, школо, Тебе до дошки й шкла, Щоб тямитам нетямити хапати за хвости І перекинути моста на той бік смутку, Де премії на пальмах ростуть перед Сенатом. Провеликий стрибок до людини податковим кодексом. Пропричини й наслідки Бггвдгт. "Від колобка до молотка зробивши крок, Отримуємо слово колоток. Від нього вбік зробивши крок, Надибуємо слово колосок". Ця спроба мала закінчуватися так: "Якби ми знали що воно таке, То звідти просто через чоловика, Не боячися стати на слизьке, Дійшли б, напевно, аж до чоловіка". Тут я дозволив собі відступ від правила не оприлюднювати своїх творчих негараздів, щоб заодно признатися: таксаме виявилася провальною спроба накреслити еволюційний шлях від держуправлінця до держукраїнця. Це дуже сумно, якщо до подібних спроб підходити з почуттям відповідальности і вірою у всемогутність людського розуму. Я навіть підозрюю, що саме після таких розчарувань люди божеволіють, конають і впадать в містицизм. Страхополох вогню боїться, Вогонь спалахує в серцях. Страхополох подібний до вогню: Він багатьох запалює до втечі. Горет значить боїться ( як свічка на вітрі ). На вітрі стріли. На вітрі атаки. Флюгер: ондо стріла на вітрі, Нікуди не летить, Але показує, куди б вона хотіла, Якби могла хотіти мимохіть. Той боягуз, що повертається до бою, Та не обличчям – гузном: він біжить, Але тікає. Поставивши мету перед собою, Тікай від неї – хай вона стоїть, Хай час минає. Заспіваймо пісню веселенську Заспіваймо пісню велетенську Заспіваймо пісню неселянську Моя мала пішла від мене геть, Залишивши лиш смуток у моїй душі. Не знаю, що мені робити цілий день, Коли надворі дощ, і коли сонце гостро світить у вікно: Напевне я помру без тебе, люба! Та не шкода мені, що я тебе кохав. Колобок ( голобок жолобок ) колосок ( волосок Волоок Воловічко волок сволок ) голосок голоскок колоскок при снопах смолоскипах. Чоловік чоловик ( воловик ) коловик колобик. Управлінець укравлінець украйлінець українець – так розв'язав проблему один з моїх учнів. "І що ж то за лінець?" "Не лінець, а лінець за прикладом взірець, – зухвало виправив мене учень. – Так, гадаємо, називатимуть колись послідовників морально-естетичного вчення однієї нашої сучасниці, котрої ми не знаємо, тому й не називаємо". Я відповів: Добре, що про це зайшлося. Затямте собі: дуже часто нові слова виникають не за граматичними правилами, а їноді просто з непорозуміння. І ось коли те непорозуміння стає звичаєм, неминуче постає питання: чи не досить маємо винятків з правил, аби для них встановити нове? Инше простіше питання: скільки відмінків у нашій мові. Гадаєте, сім? Хтось пискнув: "А скільки? Вісім?" "Правильно, – звеселився я, – нехай буде вісім для початку". Чесний в шапках підрахунок голосів. Чесне в шапках суддівство. Чесне в шапках слово. Чесно в шапках признавайся: де взяв мільйони від 123 до 321? Чесно в шапках рибу ловлять, Чесно юшку варять. Чесні в шапках, як бандити у тюрмах. Вовк – ловець овець. Вівці – кого ловлять вовці. Влоці в оці означає: мої страхи завжди зі мною. Віл волочить гарбу й плуга. Діалектна форма: wool. Шерсть: шерех, шерехатий, шерешити, шерешири. Чи ошелешити загальним шереширом. Вовна вовка овна ловка. Валка. Змієві вали. Дев'ятий віл. Вавка шавка шапка бирка бурка барка балка галка. Бирка бирюка боїться, бирюк бирку любить. Полк плекати. Мирні негоції негують мя. Війна віє душі від тіла. Лікувати – то значить плекати намисто: За вашу медсестру, що каже не дивись, Я свідчу, що я сам врочисто й особисто Заприсягнувся вмерти вчасно й сміючись. Якщо подумати, я її навіть хочу: Таку сувору й крижану, пишнобліду Мою врочисту чисту смерть білодівочу, З надутими губами княгиню молоду. І ось тепер, коли морозпорозуміло Бере за руку, шепочу: "Зоре, не вір: Я обману тебе. Невже мені ( цензура ) Такий смішний аматорський повітряний пузир?" Ігні Агні. Ягня – жертва, пожертва. Оскільки всі наші припущення звернені обличчям до Індії, потрібно розібратися в тому факті, що вівці там не водяться і, здається, не водилися. А як же Кашмір? Не знаючи цього напевно, далі йти немає сенсу. Навпаки: нехай инші народи прийдуть подивитися на це слово, що збереглося у нас краще за всяке золото. Англії на пам'ять: хоч би там як, бачимо, що префікс "й" служить тут ( і надалі назагал ) маркером об'єктности. Тому не просто грубою, а смертельною помилкою буде й надалі бездумно додавати цей префікс до вітамінів, імен людських та націй, частин світу, і аж до елементарних часток, як це роблять і наші правнуки наших пращурів, і ще дехто, кого насправді б годилося просвітити: хай Англія й Америка почують, чого вас научає вчитель ваш. Учні: А з займенником першої особи – що робити? Я: А коли канікули? От на канікулах і розберетеся. В стаді ворогів лунали войовничі вигуки. Мисливці станцювали танок перемоги і заходилися цілувати впольовану здобич. По дорозі в нас лопнуло колесо, але ми з матом швидко його замінили. Несправжні гальма можуть стати причиною ДТП. Але справжньою причиною цієї ДТП були несправжні гальма мого автомобіля. Ні болю у мене, ні зуба нема, – Лишилася тільки досада сама: Зуб з болем – то одна страшна ідея Чи дві окремі? Знову йти до фарисея. Матка ( маска баска ) боска! Золота акація. Акція Хірама ( вічнозолота ). Ідея роману "Знеболені" прийшла до письменника несподівано. Біжу, наче муха по лезі, По хвилі розбурканих мов: Співаю про те, як Протей на протезі На перше побачення йшов. Він плаче: примхливої Ейде Ніхто не замінить мені – Нехай лише річку перейде, Як вчора в солодкому сні. Та Ейде проте гордовита, Не вірить в кохання вона, І навіть спекотного літа У річці вода крижана. Між хвилями завтрашніх мов Я здибався з п'яним Протеєм. Він каже: Пісні про любов Масти філософським єлеєм. А я ті високії хвилі В виснажливих спробах долав: Вони подібні до ворожих збройних лав, – І далі так хвали, аж доки у чорнилі Не втопишся; й мене також прослав. Ти знаєш мою Ейдотею? Вже місяць не їсть і не п'є, А це – обвелася межею Писати без літери Є. По хвилі здивованих мислів І трьох запитальних знаків Я вимовив еллінський вислів, Невтішний для всіх юнаків: А ти – обведися межею Що Є – то відсутнє Нема. – Таку чудернацьку ідею Вона б колисала й сама. Стрибаючи з хвилі на хвилю, Я думаю: Ейде! Чи ти Могла б якось вранці в неділю Мов річка сюди притекти? А краще вночі у суботу! – Межею насуплених брів, Межею дозволених слів, Долиною між горами грудей моєї Дурки Кочусь, немов весела крапля поту. Гендальф взяв корову, підніс її високо над натовпом – і урочисто возпропоклав її на Арагорнову голову. "І не питай чи ця корова дійсна" – пожартував він так, аби ніхто не чув, і всміхнувся своєю антиконституційною усмішкою. – Слова дійсно мають магнетичні властивості. Ось, наприклад Хліб. Він, тобто воно, притягує до себе Масло, але таксаме й Воду, хоч то й антагоністи. – Цікаво! А як у цьому розрізі розуміється приказка "хліб і до хліба"? – Мазанка на воді. Ні, стривай: мазанка на хвилях моря. – Я не про те. Хіба це не тавтологія? – Напевно. Проте не перебивай. А ось у фонетичній площині що воно притягує? Чи, сказати б, до чого тяжіє? Беремо словника, читаємо: Біб, Гриб, Адиб, Коли б, Якби б, Магриб і Триб, а також у непрямих відмінках риба, либа, хиба, шиба, диба, скиба і колиба. – І двоє онде соняшних осіб. – Я бачу. Ну і, звісно ж, дитяче слово Спасибі. Чув таке слово? А "Спаси Бібогу?" Та де вже тобі. Так ось: ти ніколи не зауважував такого парадоксу: риба, щоб заримуватися з хлібом, має стояти в родовому відмінку множини, тобто обернутися в двох площинах, тоді як хлібові, аби заримуватися з рибою, достатньо обернутися в одній? – Не бачу ніякого парадоксу. Риба вже є множина. А однина буде "рибина". – Ну тоді й "хліб" – множина, однина – "хлібина". – Що ж, не існує слова "риб"? – Чому не існує? Існує, але в жіночому роді! – Тоді мушу визнати, що мова – то вельми заплутана річ. Асиметрична, несистемна, неавторська! – А хто сказав, що це погано? Ось послухай: – Я на сонечку лежу, як масло на хлібі: з египтянами дружу, кажу їм спасибі. А що існує символічний зв'язок між поняттями "хліб" і "сонце", то можна сказати й таке: Я бажаю вам, араби, сонця і до сонця! Геть женіть з-під ваших пальм і німця, й японця. "Корок перший!" – Оголосив церемоніймейстер. 360 у школі, сто в часнику, 4 під книгою. ( Градус ). Сором у пляшці, совок під пахвою! Вилетів, як короп з пляшки. Все, що було, то давно, Все, що буде – то не завтра. Ет, халепа! Все одно Нічого немає. Коли скінчилися напої, друзі вирішили підірвати себе гранатою. Пташки, наввимашки хапаючи ромашки, Співали: зараз ми розкажемо тобі! О, не гасайте ви аж так довкола пляшки: Вона порожня, знаю – сказав я сам собі. Вона стоїть на вітрі, на холоді на мості. А я дивлюся: що мені робити? Каже: збереш мої дівочі кості – То й матимеш по чому щоночі ворожити. Я їй кажу: не мрій, облиш дівочі млості І перестань, кохана, з чужої ласки жити. – До біса ніжна босоніжка. – До біса ніжка босоніжна. Нижня та верхня мертві дочки. Дочка – абстрактне поняття, елементарний геометричний об'єкт. "Дочка на карті" означає, що батьки пішли ва-банк і готові "або виграти все, чи програти останнє": Танцюй, доню! Може, Той за ручку запросить, Що сидить у кабінеті і краватку носить. Сауна, фауна! Даун сказав: Now you know that I know what happens to you, – So you know that I know that you know what to do. Чорт сказав: я бачу в тебе на столі три кістки. Я сказав: тобі щастить не у грі у кості. Революція, і де? – Революція ніде! Революція інде. Революція онде: На Independence place. "Хай кабан, – усі гукнули, – Буде з нашого села!" Кубатура перла. Квадратура друга. Друг пекла. Кіло пекла. Круг пекла чи коло пекла? Четвертий субрівень, де чорнобривці, А також чорнокнижники і дітовбивці. Бабина донька – ділова, Дідова донька – бідова! Моя донька лебідонька тішить мого лібідонька. Деяке пожвавлення дідової активности. Але ж яка похмура Дідова оселя! Через жерло вулкану Гекла Мені відкрився шлях до пекла. Ой люблю я твою сукню, вкраду її синю, А тепер я твою сукню щовечора слиню. Arnold Layne мав одну звичку, Бо він не знав: Краще мати дві, А може й три. Arnold Layne мав одну схибу. Arnold Layne мав одну ногу. Arnold Layne мав одну думку. Arnold Layne мав одну жінку. Arnold Layne мав одну слабкість. Arnold Layne був душейно хворий? Arnold Layne був звичайний дурень. Стіві Рей був ідейний ворог Лікарів: Хай дадуть мені ( Пожерти ). ( Померти ). ( Пожити ). ( Попити ). ( Пограти ). ( Цензура ). Білі Зейн – мавзолейний муляр 007. Западає ніч: Я вдома! Джоні Бі продав вітчизну І носив чужу білизну. Are you insane? Don't do that again. Хун Вей Чжу крав чужу славу, Бо він не знав, Що б він ще робив, Якби не це. Надум на завтра: викличемо Наду, Тріяду, Іліяду, ще й Іродіяду. Леся Українка сказала: "Чому ця квітка така чемна, як от і деякі мої вірші?" Мені сказали, що вона такого не казала. Я знаю. Просто хочу звернутися до неї безпосередньо: Лесю! Порівняння має йти згори донизу, а не знизу догори. Тоді мене запитали: "Чому ти критикуєш Л. Українку?" Я відповів: "Я визнаю, що це не дуже чемно, – зате ж демократично і приємно". "Слухайте!" – Л. Українка велично змахнула рукою і підкрутила ручку радіоприймача. Звідти линули якісь мелодійні звуки. "Оце – моя дочка улюблена! Вона сидітиме праворуч ( або й обабіч ) від мене, звеселяючи нас оповідками про земне життя-буття та всілякими дитячими витівками. А ви, замість блазнювати й підлабузнюватися, вчитимете її всіх тонкощів контрапункту, поліфренії, мелодії та просодії". С? Українка, голову підвівши раптом від прасування виш. сорочки: – Хвилиночку! А мене ви спитали? Хтось вигукнув: "Казали ви левити Очиститися. Ну? А що тоді? Я, так би мовити, втомилася ловити Свій рейтинг у цій каламутній воді, Що зветься "Етер". Ці бурхливі частоти Модульовано під жахливі нечистоти!" брехливі Доню моя! Біда не в тому, Що радіо несе нудьгу і втому, А в тому, що весна красу несе, А ту красу влаштовує не все. "Гонитва за щастям є ловлення вітру". Я написав у себе на столі. Ще намалюю чортика й півлітру, Й себе самого в бронзі, в глині і в смолі. "Гонитва за мовою – ловлення вітру". Я вельми уперто в повітрі пишу, Бо я – оптиміст: маю повну макітру Такого, що й Бога, й людей насмішу. "Гонитва за ворогом – ловлення вітру" – Я аерозолем на стінах пишу. Ні, краще за славою: ворога витру, Або перекреслю і так залишу. "Гонитва за мудрістю – ловлення вітру" – Вже цегли уламком на стелі пишу. Навіщо це роблю? Не знаю: завтра витру Все чисто, лиш "ловлення вітру" лишу. Пишу отак, ні зайвого не витру: Ні місця сумові ні сумніву лишу, – Та чи всяка гонитва є ловлення вітру? Крім самогону. Як сказано – так собі і напишу. "Рамо! Слід вставати рано і вмиватися чистенько" – Так ото, було, повчає тонкостанна мене Сита. А сама струнка як сарна, так і скаче біля річки; "Чи я гарна – чи не гарна?" – У струмка ще запитає, А тоді як зарегоче: "Ні, я мудра, бо не руда". Я не міг її, кохану, до слухняности привчити. Слід було мені суворим і твердим як скеля бути – Недаремно кажуть Веди, що покара вчить покори: От і викрав лютий демон мою Ситу легковірну, Що живе на власний розсуд і боятися не вміє. Козак Васиштха чхнув на Вишвамітру. Вишвамітра сказав: "Чи розумний є той, Хто бреде по життю, як верблюд проти вітру І вклоняється Індрі як дурень-герой?" Торішні тодішні горішні грішні Крішні. Вчорашні-колишні вишні-черешні. Полящена ліщина. Полічені порічки. Получені поріжки. Моріжок ожинових обжинків. Мружичка мрійнички мжички. Ні, ввічі вдвічі глядички диви: Катма-йога. Дарма-йога. Штанга-йога. Оце такий прасад. Я чув історію, як дві прекрасні гопі Прибігли скаржитись на Крішну до царя, Що він любив плескати їх по попі І крав кисляк з сільського вівтаря. Цар мовив: "Слава Богу, всі ми грішні. Прекрасні гопі! Майте співчуття, Перекажіть мої вітання Крішні Й відкиньте Маю ілюзорного буття". Ці вірші я придбав у одного мандрівного філософа, котрий клявся й божився, що їх вилучено безпосередньо з канонічної "Бгакгавадгіти". Деякі світила, як от Гададгара, Шрі Лаліта та инші, відмовляються в це вірити: тут, мовляв, не дотримано ні її етичного ладу, ні її матрики: зокрема, останній рядок містить двоє зайвих складів – але ж кожен брахман-практик вам скаже, що при співі це не має значення: "Всі недоладнощі долаються при співі", – причому Сноррі Стурлусон не боїться йти навіть далі, декларуючи, що "Пісня співається як співанка пісенна, де сила слів у тім, що їх сила силенна". Ще инший граматик, Саксон Граматик, твердить, що замість "ілюзорного" має бути "марного". На це відповідаємо: а чому не мирного? Очевидно, можна проводити скільки завгодно паралелів через одну й ту саму точку – а війнам за істину кінця й краю не видно. Насправді ж канонічна матрика "Бгакгавад Гіти" ось яка: Перший був лиш я єдиний друга квітка мого слова Теє слово був я сам бо сам від себе народився. Хто навчиться говорити восьмистоповим хореєм Той потрапить після смерти на голоку вріндавану. А молитись треба ніби квітку лотоса патраєш Скільки зірвеш пелюсток ти стільки істин карколомних Я відкрию своїм вірним моя ласка безпричинна Моя милість нескінченна а безмежна моя щедрість Ось яка молитви буде й є шістнадцята пелюстка Пуп трисвіття україна самосійна й нетутешня. Медичне суспільство. Цей вивчає Веди лиш для того, Обійняти крісло президента. ( "Шветашватара" ) Плід науки й плід служіння – то, вважай, одне й те саме. Бачить те, що є насправді той, хто розумом це бачить. Патрам пушпам пхалам тоям так кажи коли спитають Хто ти є й чого шукаєш саме в цій частині світу. Видуг дева на данавах так казали в Україні Щоб хоч якось відповісти на підступне запитання. ( вар: дотепно ) Праваданте на пандитах так ото відповідай їм Як почуєш у народі критику супроти себе. Зачитуй "Чаритамриту" в аптеках. Він думою занурений в германцях та ацтеках, Ногами – в кармі, честю – в кізяку. Тому немає правди ні в його аптеках, Ні в його серці, ні на язику. Отож, хто думою зажурений у темних селюках, Той знов народиться у рідних Леляках: В мене на лазерній карті є мальовниче село Леляки – Там живуть переважно тупі селюки, Крім дачників і Селищної Ради, Де Хата Хат стоїть над Хатою Громади; А ще там є меморіяльний журавель І невеличкий картоплекартель. Була курка – стало курча. Було курча – стала знову курка. "Шайтан, одначе!" А ось: була червона картка – стала червова карта. А тепер? "Нервова Марта! Шайтан!" Утепенився урльопник утрактовувати ся. Вчора сказали, що ця масть називається чирвою. А я вже стільки приказок промовив, грунтуючись на помилці оцій! Наша армія червова Небезпечна і нервова: Боювально-воювально стохастично чергова Від Хуста аж до Алушти на Ізюм з Чернігова. "Мертва зона". Хто сказав, що зона мертва? Жертва він потрібен їй як. Я написав такого вірша: Ми ніби лірники, що вскочили в коробку Й не хочуть вибиратися назад: Безшумним пальцем тиснемо на кнопку, Не віримо ні в розум, ні в Трурлів теостат. Коли Вилсон запитав, про що цей вірш, я відповів так: "Зазвичай про велич поетичного таланту судять з того, про скільки речей відразу він може сказати в небагатьох словах, –скільки т.б.м. верств глибинного змісту можна знайти в невеличкій поетичній мініатюрі як оця; загалом що інформативніші вірші, то вони кращі". Коли Вилсон слухняно кивнув головою, я продовжив: "Та ось ти бач, яка проблема: що менш начитаний читач – то менше він годен відшукати якого-небудь змісту в написаному слові. З иншого боку, що дурніший письменник – то менше в тебе шансів його зрозуміти, хоч би як старався. Ось я нещодавно прочитав такий поетичний твір: "Кристалін та й розчинін – засіб захисту рослин", і відчув себе повним дурнем! Я вважав би себе розумним, якби міг за власним бажанням адаптувати свій розум і смак до того, що я бачу або чую: Хто розуміється – сміється Сміється – отже розуміється Хто розуміється – сміється Сміється – отже розуміється Хто розуміється – сміється Сміється – отже розуміється. Вилсон сказав: "В двох випадках я почуваюся дурнем: коли чую розумні речі, і коли чую дурні: в першому випадку мій дух підноситься, а в другому – занепадає". Я, розсердившись, відповів, що насправді цей афоризм має енше закінчення, а саме: "В першому випадку я хочу стати розумнішим, а в другому – ні". Ми ще довго сперечалися, і зрештою зійшлись на тому, що, на погляд розумного, дурень не може бути щасливим, але при цьому всі розумні – нещасні; дурнем слід вважати того, хто не прагне стати розумнішим, а розумним слід вважати того, хто це розуміє. А що робочий день вже добігав кінця, то я відклав на завтра цю розмову. Назавтра я продовжив: "А що начитаність як статистичне явище завжди мало тенденцію до падіння, то хто ж тоді завтра або вже й сьогодні судитиме про літературу? Ясно хто: фахові філологи! Спершу дай прочитати книжку їм, і нехай знайдуть у ній стільки мудрости, наскільки самі сьогодні в гуморі – або ж скажуть, що це абсолютна абракадабра, або безглузда базгранина, або відворотна ворвань, або – ганебна графоманія, або 5-й сон Віри Павлівни; тоді вже й вирішуй: варто читати цю книгу чи ні; а я напередпокладаю, що, з одного боку, абсолютному письменникові непотрібен читач, а з иншого – абсолютному читачеві непотрібен письменник". Коли Вилсон скептично похитав головою, я виклав йому свою ідею побудувати дві такі машини: АП та АЧ, щоб перевірити цю гіпотезу. Адже це страшенно цікаво! Вилсон знову скептично похитав головою: "Звідки такий ентузіязм?" Я міг би, звісно, щось збрехати ( як я зазвичай це роблю ), але він би мені не повірив; тому я вирішив відразу признатися, аби не гаяти часу: – Пам'ятаєш, років з 20 тому ми за моєю програмою розважалися в Алушті? – Ну. – Так ось: там тоді перебували Великі Принци Невизначености власними персонами. Мене їм представила Шпуля Котущенко, коли ти не схотів піти на її концерт – а я тобі про це нічого не сказав. Ми трохи побалакали, я дав їм про всяк випадок свою реквізитку, а потім почався концерт, вони відбули додому, і більше я з ними не зустрічався. А ось щойно вчора кварковою поштою отримую оце. – Лист від Принців Невизначености з пришпиленим чеком! Це означає замовлення? – Так! Замовлення просте: створити Абсолютного Письменника, аби той створив Абсолютний Твір. Геніяльний твір, котрого ніхто ніколи не прочитає. Розумієш, в чому ідея? Інакше він перестає бути абсолютно геніяльним. Вилсон позіхнув. – І ти за це взявся? А сам Письменник? – Ну, в тому то й складність: сам Письменник теж не повинен його прочитати. Але ж це не значить, що він не може його написати? – Ти збожеволів. Відішли назад і не мороч мені голову. Це найдурніше безглуздя з усього, що мені доводилося чути! – Я розумію, але ти не гарячкуй і подивися на чек. Вилсон розгорнув чек, і очі йому полізли на лоба: – Це що?! – Це – шість у періоді. Спершу заправив був дев'ять – та зрештою довелося скинути заради етикету. Вилсон притихнув і надовго замислився: він крутив чека в руках, згортав його і знову розгортав, дивився на нього перед дзеркалом і навіть на світло, хоча в цьому не було ніякого сенсу, – та зрештою опанував себе: – Слухай, це можна зробити! Потрібно простудіювати світовий фольклор: там є сюжети на цю тему. Я маю на увазі обдурити замовника. Він знову замислився. – Ні, мусимо відмовитись: якщо ми з цим і впораємося, вони однаково не схочуть платити – або ще, гляди, вб'ють! В будь-якому разі вб'ють, обов'язково. – Дурити Принців небезпечно, але ти применшуєш їхню шляхетність і фінансову спроможність. Вони заплатять, коли переконаються, що все чесно. – Але ж як то вони переконаються? – Не знаю: вони не сказали. Та яка різниця? Я вже й імена їм придумав: Абспис та Абщит. Чудово, правда? Гель для душі. Жінка для гоління. Бальзам "Пісня гоління". Цигарки "Після кохання". Безпечна бритва ( з батарейкою ) – для слабкої стати. Справжні чоловіки обирають новинку від фірми "Golenje": Газотурбіновий пальник "Wirbelwind" на 4 пальчикових батарейках. – ??? ( Ага! Попався, геймоскалю! ) – Ну тоді на 4 батареях "Duracell": Спалене небо на мужніх щоках, Падіння янголів на щелепу квадратну. Райський масаж. А мені те муляє, що Галя гуляє, Та не зі мною. Пора придбати Ваш теодорант. Не пан голови – Head & Shoulders купи. А Ваша підлота сяє чистотою? То вмийсь рясним ясним холодним потом, Потім серпа та молота візьми, Та стань, як янгол смерти, перед німецьким дотом: Нехай, обплутаний своїм колючим дротом, Вмивається своїми срібними слізьми – Срібні сльози мають бактерицидні властивості, А німці, як відомо, найбільше в світі пріють, Бо мріють підкорити цілий світ. Гітлер сказав: "По Карпатах з Кавказом Я затоплю Памір або Тянь-Шань; Тоді через Сибір, вже з газом і алмазом, Подамся на Тібет. Ох, люба, перестань! Я бачу, як тепер: тисячолітній рейх Купатиметься в золоті і в смальці, А я сиджу, мов той арабський шейх, З тобою на горі, цілую твої пальці". Мрія не світить і не гріє, Вона ген-ген далеко тихо мріє. Хоч, як на мене, мріяти – не гріх. Бодай ти репнув як кокосовий горіх, – Ти, що не сіявши ні маку ні гороху, Продав мені жуки з свого городу! Смажена корова Смажений пес Одноногий косоріз. Одноносий козоріз. Платоніжна любов – тільки для платоспроможних громадян. На Вас чекають тисячі прищів та подарунків, а також суперприщ: автомобіль. Щодня ми працюємо з ранку до ночі: Без вихідних, бо Вам так вигідно. Примудрити носика. Припудрити боса. Крутити босом як Барбосом не перед камерою втім. Урочисте Засідання Державної Думи Росії. Дамський комітет. Були, були ж бо й ми дівками. Заздріть мені, вороги: кобру жінку маю. Гляди ж сину не борися: сурми вже сурмили. За що б'єш, за що б'єш? Нації не маєш! Вставай, народе мій, корись! Гей наливаймо повнії чвари. А кум до Кучми щовечора ходить. Підкручу я чорнії вуха. Ой я сватав дівчиноньку – та в дурні помився. А я дам тобі, мій сину, маленьку посаду: Ти трамвай обходь спереду, автобуса – ззаду. Ой спасибі тобі, батьку, за твою посаду: Обійду трамвай спереду, автобуса – ззаду! Ой коли ти дівувала – хлопців дивувала. А тепер за старим дідом зовсім задовбала. Не дурніші за нас були наші діди: Все, що кажеш і п'єш – через зуби, казали, ціди: Убо ліпше ненароком проковтнути жабу, Ніж образити хоч словом Пушкіна й Варцабу. Берліоз, Клод Моне, Пікассо і Равель У дитинстві любили шпинат і щавель. От Равель і сказав: "Ми такі геніяльні, Що любили шпинат, але надто щавель". Берліоз відповів: "Чи однаково ми Геніяльні з тобою? Гадаю, не дуже багато В цім Парижі митців, що не бувши дітьми, Досі люблять щавель, як колись не любили шпинату". Це питання смаку, – заперечив Равель, – І, до певної міри, екзистенційного щастя: Я бачив, як танцює хворий журавель; Повторити цей подвиг нікому не вдасться. Безперечно. Тепер, коли всі ми великі, – Процідив Берліоз, – можна бути дітьми, Щоб "всілякі примари" і "звуки вселикі" Поділяти на геніїв світла й пітьми. А ми ж таки дорослі з вами люди. Хоч я не розумію, до чого тут щавель – Хіба, коли помру, не досить мені буде, Що я підніс мистецтво на ще один щабель?" Так, ми надто великі, щоб їсти щавель, – Приєднався Моне до цієї розмови, – І що б там не казав шановний пан Равель, А мистецтво, і справді, хай буде здорове! А позаяк мистецтво – це є ми, Що пишемо, й крім нас його немає, Що нам робити з иншими людьми, Котрим в житті чогось не вистачає? Равель сказав: мені не вистачає Всього життя страшної гіркоти, Щоб добре впитися – нехай же вибачає, Як доведеться нявкнути й піти. "А все-таки Верлен сказав би краще – Зазначив Берліоз, – бо в нас таки, музик, Погодьтеся, і мізки, й серце, і язик Інакші – та й життя не дуже вже й пропаще". Моне заперечив: "Я був у крамниці, Спостерігав роботу різника, – Не зауважив жодної різниці Між співом танцюристки й стрибками співака". "То танці й спів то все-таки мистецтво?" "Та звісно, ні, – розсердився Моне, – Тому то я й кажу: нехай нас обмине Все ремісництво, людство, жрецтво і купецтво. Я проживу й без них". "А як щодо жіноцтва, Вина і слави, Бога і грошей, Вінків і копняків, і захвату дівоцтва, Й братання з дурнями на творчий ювілей?" Жіноцтво, гроші! Ну а ви – не дурні? Вінки он продаються, жінку маю й так; А Бог відвідує лише літературні, Не наші студії – оце вам і копняк. Сказати більше? Блазень на ходулях Ближчий до неба, ніж ти або я! Друзі мої, покажу вам на дулях, Яка мене нині вкусила змія. Музи є лише в поетів, Співаків і танцюристів. Нам, Елладо легковажна, Ти нічого не дала. Лише зелену заздрість, і – примостився скраю Успішний демон успіху, як Згода На власних іменинах в фартусі. Невже ж мені солодкий усміх шле Солодкий успіх? Що то? Гроші, слава? О ти, Фортуно блудна та лукава! Чогось мені так зле. Чи скажеш, чи не скажеш – я вгадаю: Немає муз таким, як я, митцям. Що ж! Плакати не личить молодцям: Ми з успіхом примостимося скраю. Я намалюю грацію на кулі, Як матиму натхнення на нулі, Я намалюю Грецію на кубі, Як скнітиму в родинному кублі. Я намалюю Елладу на череві Моєї харити, що підперезана високо. Тьху! Миліша мені камбала з цигаркою на кривокутній губі І з носом, що розкидається мов головоломка На вилицях як ножиці: То падає каскадом До низу від очей здається сукня, Коли танцює ваше болеро. Я бачу сон в зеленім листі: Повзу мов равлик по лозі, Хапаю ноти сльози чисті В якійсь напруженій дузі: Дівчата чавлять виногрона – Це вам не те, що сам чавлю, І не якогось ( каламбур ) жуазного лимона, А справжнього шампанського щавлю. Ні! Що можна ногам – то Сезаннові дзуськи. Ногам, богам, кому: ван Гогам зась! Вболівай за мистецтво, жіноцтво французьке! Щоб краса не дай боже не перевелась. Бережи нас богине, малярство бо гине! Ще на музику, цю попелюшку, Зглянься, благаю, – та осяй наш одчай Бодай на мить любов'ю, що ти є. Я вас люблю за ваше ідіотство, Хочу хвалити французьке дівоцтво: О не питай, чи я чиясь! – То ницо й негалантно – Лиш намасти, щоб не спеклась, Як-небудь елегантно. Ми не питаємо чому, Коли про тебе дбають; Таких на спробу не візьму, Котрі відбучу відбувають. Он як? А так. А ваше не таке? О, наше! Наше те – баске та боязке. А ось у Фландрії і, кажуть, у Ельзасі – Таке як треба чи не з пелюшок, Бо їх виховують не страуси не в страсі, А в ніжності до пива, капусти й галушок. Чи не ліпше буде, браття, Як покличемо дівчат? Їх тут сяде з п'ятдесят Біля нашого багаття. З ними й вип'ємо за дами З отакенними задами: Наша муза буде гарна, Як у Рубенса й Вергарна Чи у нашого Дега? Є в житті одна ціннота: Тепла барва, п'яна нота І бараняча нога. Рогатий місяцю, останніх днів красо! Дари природи, навіть і немиті, Миліші нам – на те ж я й Пікассо, І недаремно шився в знамениті. Що ти, мистецька роблена красо? Мабуть, того не знає ніхто на цілім світі. Рогатий місяцю! Ти й перших днів краса. Нехай якийсь філософ заримує: І ввечері, і вранці однакова роса, А я не знаю. Може й так – Та нам таке, здається, не пасує. Ох, ції метри – терпить їх земля, Замучених лунатиків та й годі! Нехай там сперечаються – а я почну з нуля, Або хоч з того, що сьогодні в моді. ( N.B. в ході ) Піду тепер куплю мішок цементу, Зроблю скульптуру: думайте. Я знаю лиш одне: Після щавлю та равликів утримуйсь від абсенту, А краще випий пляшку шардоне. Чи каберне? Ото вже ті французи! Напевне, і меню їм складають їхні музи. "Передав суті меду" – подумав Президент, коли довідався, що Маленькі Українці його не розуміють. "Це тому, що ти не знаєш всіх мов на світі – авторитетно пояснив Трурль, – та коли така еволюція тебе не влаштовує, то можлива й инша: діратонічна – піратонічна – пратонічна – платонічна. Ось тобі й діатонічна, гістерон-протерон. Я впевнений: якщо подумати, то й до кататонічної додуматися можна". Так дискутуючи, друзі увійшли досередини і стали роззиратися. Інтер'єр, справді, був розкішний і респектабельний – от тільки ніде не було видно жодної живої душі. Підлога сяяла чистотою, а в ніздрі бив різкий запах якихось хімікатів. "Хльорка! – вигукнули конструктори в один голос. – Невже в них сьогодні санітарний день?" – Наш спортовець помолився, змастив лижі салом І загалом показав непоганий слалом. – Був би сніг такий, як вчора – був би инший слалом – Та, на жаль, він трохи схибив зі вчорашнім салом. Він п'є пиво, й через це Має певне черевце. Погань – це пиво; пиво – це погань, сказав Микола Зеров. А на табло, додав Микола Озеров – великі круглі дулі. Але Микола Зеров сказав би "на таблі": нехай рим на лі менше, зате ці рими набагато цінніші. Цінними вважаються також форми "на таблу" і "на таблю" – але то вже для фанатиків. Чернат подає. Ну! Ну треба ж запивати! Знову Шацьких не запив! Ви знаєте, якщо зап'є Шахтар, то розрив між ним і Динамо скоротиться до трьох бочок. Захисники лівий та правий оголюють атаку зліва й справа. Не можна так оголювати шланги: М'яч просвистів біля верньої штанги. В минулому матчі наш основний голкіпер зазнав серйозної травми. За словами лікаря команди, після цього він щонайменше три тижні міг не виходити на поле. Але ж вийшов? – Так, вийшов. Він сказав тоді, цитую, Легка трава – то, власне, й не трава. Ми планували, як мінімум, проситися до чвертьфіналу. Про той і цей з обидвох боків бою Вам розповів би й бик – та присудом богів Лише в бою можливо й тобою, і собою Як і в коханні тішитись колапсом почуттів. Тримай воду в решеті, а обличчя в цілости. Не лести досвідченим – поділися досвідом. Не змагайся з доблесним, як не маєш заздрости. Як не маєш остраху – запозич у ворога. Не позичив милости – не дожив до п'ятниці. Не трощи хоробрости щелепами добрости. Добрість і хоробрість є дві руки притомности. Не вважай зневаги виявом нещирости. Чашу свого сорому пий до невпізнанности. Не здавайся – й матимеш гідного суперника. Не питання вмілости плюнути на рефері. Дорости до мудрости – не питання випадку. – Тепер претендент буксує вже не так нахабно, як в першому раунді? – Це очевидно: він постійно йде вперед з нахиленою головою, та й ногами працює якось недостатньо. – Намилив йому голову Віталій! Ще б роги, як то кажуть, обламав. Але ось що цікаво: яку тактику обрав він на цей бій? – Це очевидно, коли ви розумієте різницю між поняттями "Буксує", "Буксирує" і "Боксує за бублики": просто чесно підпрацювати. Так, таку тактику. Чи можна так сказати? – Я сказав би "чемно". А врешті – побачимо. Чи підпрацює він 12 раундів – чи підробить. Ось від чого це залежить. Бо чесности не можна підробити: коли ти чемний – треба щось розбити. Наш чемпіон притиснув суперника до канатів. Треба допивати. Ні! Треба доливати! В інтерв'ю після зважування чемпіон заявив, що воліє піти з ринку непереможеним. "Спирт для мене – це пиття, – заявив він, – але пиття триває й після спирту". А втім, ринок – не шинок: там не подрімаєш. Екскурсія в музеї Прадо: "Борці за правду виборюють виборче право та инші людські права". "Піщанами я називаю національно дезорієнтованих виборців, що вони в сукупності подібні до купи піску. Ніщанами я називаю тих виборців, про яких взагалі нема чого сказати крім того, що разом з піщанами вони складають категорію міщан. Чи є потреба роз'яснювати ширше, чому саме на цю категорію нам слід звернути найпильніші погляди і невсипуще піклування? Брати мої! Ми є лише цемент". Модне питання. Цього сезону, як і минулого, актуальним залишається особливий московський пронос, коли кажуть, наприклад, "зилишається", щоб далеко не ходити. Громадська гумка. Досить поширена вперта ідея, ніби в природі існує вітамін Я. А вітаміну Я в природі не існує! Як кажуть, причортіло. Хочу до Крику! Багато хочеться сказати – та зволікаю. Ось де необережне слово! Воно повертається й б'є по мізках бумерангом. Так, тема Криму – то окремий крем, крам, храм, грам, грім, грим, грип. Гриф навпаки, Везувій етнопадла, загорнений в червоні простирадла. Це не про Крим, і це не я сказав, але все таки я. Консерваторії, крематорії, канцлерпалаци та канцерогени. Забив фашиста юний Харцер! На нього жде холодний карцер. Кому не подобається Харків, можете називати його Ярків, або Жашків, або Гарців, або Запеклі Герці-в-Серці. Або ж, по літрах спроби і блукань зви його просто рідна Шарукань. Гондор, гонор, город-горор, донор, донос, Сара Коннор. Нехай наглядач хтивим язиком обслинює твої шляхетні лиця. Як хочеш – вбий його від швабри держаком, о Саро Коннор! Ти – гри на смерть тигриця. Якби я знав майбутнє – знав би що робити, щоб не вбивати вбивць і немовлят: орав би ниву рідної просвіти, – а там побачимо, – казав Лузуміят. А потім додавав: а власне future is now: я так і знав, та просто відразу не згадав. Знав не впізнав. Впізнав отже знаю. Одна не дуже розумна поетка сказала, що мова ( на цьому місці могла бути Ваша реклама ) – то ( небесна, божесна, чиясь, формально ) жінка, і що вона її, поетку, вповноважила на таку заяву: "Я, власне, чекаю, що мною глибоко оволодіють". Коли ж инша поетка резонно її запитала: "А що ж тоді робити нам, жінкам?", та навіть не зрозуміла запитання, тому відповіла щось таке: "Чекати, сподіватися, вірити і куховарити". Цей анекдот має наводити на думку, що глибина і поверховість нічим не відрізняються одна від одної з філософської точки зору. Сивобородому гарем став невід'ємним тягарем. Суховарити, муховарити, вуховарити, куроварити, кумоварити, духоварити. Миклуховарити. Кухотоварити. Якби Султан раптово став Царем, То мав би розігнати свій гарем. Натомість він жартує: "Наша пам'ять ( наші вуха, наші очі, наша гідність, мовність ) Не любить загадок; тим паче теорем". Річ у тім, що до султана тоді якраз завітали мандрівні філософи, кожен з котрих мав на продаж якусь одну інтелектуальну коштовність і цінноту, а що був він чоловіком заощадливим, то бажав би заволодіти пропонованими ціннотами надурняк. Повернімося до Сари Коннор. Хіба вона чекала, що наглядач нею глибоко оволодіє? Ні, Саро! Ти тремтіла від огиди, трикирпи – і так далі. Не слід було втручатися в цю дискусію – та чогось воно було мені потрібне. Султан запитав: "У чому різниця між ризницею, дарницею, моїм гаремом і Гарлемом, що у Нев Йорку?" Побачивши, що філософи розгубилися, він самовдоволено засміявся: "То знайте, що ми зараз в дарниці, а ще моя резиденція має гарницю, карницю, варницю, марницю, царницю, чарницю і ще хто-зна скільки хат та закапелків; от тільки до гарему вам зась! До речі, карниця у мене межує з курницею, а та, відповідно, з дурницею, що на другому поверсі якраз над нами; до двірниці ж можна потрапити двома шляхами, і ще третій залишатиметься вам на десерт, а ось Верховну Раду розігнати я можу лише двома шляхами: як демонстрацію протесту і як процесор ЦККПУ; крім того, її ще не завадило б розігнути й розіграти: невже ж вам невтямки, що від компартії до комп'ютера мало б минути декілька століть технічного й етичного прогресу? Гротест – це перевірка розігнаного комп'ютера безпосередньо в грі, де монстри демонструють багатовікторну зовнішню політику України: чомусь вважається ( авжеж, комусь ввижається ), що саме недобудованому комунізмові вільна Україна стала, так би мовити, альтернативою і виходом з Египту. Це – ганьба, ганьбі ганьба, сором і Гоморра! Навіть я соромлюсь того, що робив учора. А завтра, завтра – йду туди війною: робитиму з Поділля скирту гною: вибухну гнівом та піду війною. Султан знов самовдоволено ( дурнувато ) засміявся і проспівав: "Весною, весною, весною", б'ючи мов кінь копитом босою п'ятою, з чого філософи зробили висновок, що сьогодні їм продати вже нічого тут не вдасться. ( Синдром п'ятої чарки від початку розмови? ) Тому вони лише погодилися, що з цією Україною таки треба щось робити. Теорема Хеопса. Не можна не помітити, що це еллінізована форма імени фараона. Та й "фараон" – еллінізований титул. Справжнє ім'я цього фараона Ху Фу, чи щось таке, що аж легко сплутати з Фугу, японською отруйною рибою. Для нас такою рибою є ґедзь, ганок, і ще декілька неправильних слів, що їх нам слід запам'ятати, і кгіпертензії не мати. Данило заточник. Кирило заочник. Методій замочник. Мене мати породила, положила скраю: "Що ж там далі у Шевченка? Хоч убий не знаю!" Ой дитинко моя рідна, чом тебе колишу: Може я тебе востаннє сьогодні полишу. Ой колишу та полишу: полину, покину. "Не дивина" – скажуть люди, на мою дичину, Мою рідну киваючи: Ачей же, порину Вже ж таки не в ополонку – до пана в перину. Та й поп'ю ж я, твоя мати, какао та кави, Та ще гіршої здобуду у людях неслави. Ой гірка ти, чорна каво, гірко тебе пити – Та ще гірше, як нема з ким це обговорити. Кава тут дуже до речі, бо римується зі словами "Слава" та "Українська держава". Нижні вершки й ( нічого ): чудове поєднання! Нам не потрібна цукровершкокава: Гаряча наче лава Любов моєї дівчини, бігме! Лягли роси на кокоси, мигдаль, печиво й зефір. Cocoa. "Какао" – негатив оригіналу ( пор. "каоліція") Крислате слово. Як не вб'ю – то покаолічу. Ура! Працює! Зона працює. Зона – це Україна. Там, в боротьбі з жорстокими вітрами, гартувався справжній козацький характер Миколи Миколайовича. Піди, піди ж ти, мій милий, під чотири літри. В древній Елладі до лику вітрів належали Нот, Евр, Зефір та Борей. Щодо ліку, то число сім, котре надибуємо в деяких апокрифічних джерелах аж до нашого часу, взялося невідомо звідки і підлягає сумніву. Знай міру, як казали мудрі елліни. Також помилкою є обмежувати число вітрів трьома. Вираз "Під три льотри", на який спираються деякі дослідники, має особливе походження і до нашої теми зовсім не стосується – скажу лишень, що автентичне його звучання реконструюється як "Під тридцять три мотрі". Втім, щоб остаточно вирішити це питання, треба заміряти середньостатистичну місткість глечиків трипільської доби. Сльози Мічуріна. Сльози Лібера. Сльози Лідера. Акцепти Президента. Дрібне весілля! ( Срібна помста ). Учні чорта мені вівці. Яке їхало – таке й здихало! Гасом гласом, гаслом, Часом галсом-валсом Полити полоти, палати халати, Орати, порати. Почати порвати Пірати, пілати. Ти не пила! Панувати, планувати шанувати Нараду народу, пораду параду Палати! Палити, Гасати, Гасити! А я ляжу, полежу, Подивлюсь на пожежу. "А я люблю… не їх". Не читайте цього, бо я наразі не знаю, до чого мене ведуть ці слова. Якби я був Зеров, то сказав би, що ці слова дуже зворушливі. Так, зворушливі – але… Леле! Я вже двічі припустився двох трикрапок! Вважайте, що я плачу. Що ж, в такому настрою легко буде сказати правду: хто любить Україну – мусить ненавидіти Росію. Звідки такий висновок, спитаєте? "Звідти", – казав Нікулін. Босові діти. Босовий ключ. Босова партія. Босові – босове ( левова частка населення ). Бусові кораблі. ( Соняшникове насіння, лушпиння ). Соковиті, запашні, солодкі як мед гроші! Ви були найбільшою втіхою мого дитинства. А ось мій найперший дитячий спогад: мама збирає якусь дівчину з полуничного варення. Варити, марити! Сьогодні вихідний. Пиляти голку, що на ній сидиш. Не вчи теля вчителя. Навчи теля вчителя. Повчання ягнят. Повчатиму, щоб не виказати своєї необізнаности. ( Або щоб не бовкнути зайвого ). Panzer IV зарекомендував себе як надійна, безвідмовна бойова машина, що мала значний потенціал на модернізацію і справедливо завоювала любов німецьких танкістів. Крім усього иншого, завдяки численним технологічним глюкам танк був дуже легкий в обслуговуванні та ремонті. А українських – заздрісну повагу: Нам би таку гармату – й нащо та броня. Німецький бо конструктор дбав про німецьке благо, А "наш" – про власну шкуру, медалі і звання! Фарс на зоряному небі спостерігається неозброєним оком як ( червона ) зірка від мінус першої приблизно величини. "Під сподом" ми зазвичай розуміємо так саме, як португальці. А от якщо сказати "Схід Европи", то люди крутитимуть головами і вказуватимуть пальцями в різні боки, адже "Політична Европа" досі не збігається з "Географічною". То що ж під сподом европейської політики? Чи доточити й Росію до "Політичної Европи". А світової? Лише Україну. Численні жодні перешкоди не дозволяли йти вперед. А тим часом ніхто инший, як араби, навчили европейців зимувати. Так, так, не дивуйтеся! До культурного діалогу з Аравією ми взагалі не мали уявлення про зиму, не кажучи вже про те, що вона буває правильна і неправильна. Що за опудало, їй-богу! То по нім Ти так нікого більше й не любила? Дозволь, я підведу тебе з колін, Моя ти мати рідна Україно. До того ж Ю. Канигін в книзі "Шлях Аріїв" переконливо довів, що свят-топонім "Україна" виник в результаті випадкової перестановки звуків в первісному "Кураїна", що дослівно означає "Батьківщина", "Курукшетра" або ж "Земля предків". Маруся Чурай, котру вивела Ліна Костенко в своїй однойменній поемі, зовсім не випадково стала у неї символом ( емблемою, прототипом ) української душі: прізвище зобов'язувало. Втім, більше я нічого про Марусю Чурай не знаю – а от щодо України, то було б цілком доречно повернути їй стару назву у всіх її варіяціях: Чураїна, Цураїна, Щураїна, Сураїна, Тураїна, Стураїна і Кураїна. Відносно останнього варіянту треба сказати, що він досить незахищений від втручань всіляких дотепників, котрі відразу ж постараються його спотворити – і то не з ідейних міркувань, і навіть не з ковбасних, а просто з дурного розуму. Непогано звучало б і Кароліна, але такий топонім вже є. Київські князі іноді титулувалися Великими Кабанами. Особи, наближені до Кабанової особи, звалися тіпунами. Вислів "тіпун тобі на язик" первісно означав приблизно "устами немовляти глаголить істина" або "твої б слова – та князеві в печінку". Як свині годую – мало не гидую. А тобою, мій миленький, лиш трішки гордую. Як ( грабують – мовчить, як ) Гребують – пробі кричить. А горда морда – то пихата пика! Гордує, мордує – однаково плачу. Ти не пила, ти не мила, не їла Салати сама! Старі борги. Ідіома "Старий Перун" виникла в пору докорінного перевороту в свідомості народу, коли стало очевидно, що старі боги не можуть себе захистити від сваволі смертних. Апофеозом того перевороту стало повалення Перуна, що через нього князь Володимир не лише реалізував свій едіпів комплекс, а й фактично накинув його цілому народові. Написавши це, я собі сам не повірив. Та ну! Либонь, тут мене підвела моя любов до сенсаційних заяв. "Едіпів комплекс означає пригнічену ненависть до батька", – поділився австрійський батько психоаналізу З. Фрейд зі своїм колегою К. Юнгом. Він, очевидно, знав що каже. А що знаємо ми? Ми знаємо напевно, що Едіп не! ненавидів свого батька. Та коли наші предки прийняли християнство, їм опосередковано розтлумачили: скинувши Перуна, ви вчинили по-хамському, а це – великий гріх. Тому я сказав би, що едіпів комплекс – то є почуття провини перед Батьком, коли цієї провини вже не можна спокутувати – або ж можна спробувати виправдатися перед чужим, або ж демонстративно гнути шию перед, як тепер кажуть, простим біологічним батьком: ось де виникає фрустрація. Инша річ – комплекс Якова! Яків, як відомо, зі своїм батьком зрештою помирився. "Гуртом і батька легко бити". "Не знаю: я свого вже вбив". "Гуртом і німця легко бити". "Та я б і сам упорався, якщо казати чесно". Релігія без нас – проста сентиментальність. Відповідь: Без чого? Відповідь: Дайте відповідь. Плід науки й плід служіння – то, вважай, одне й те саме. Хто це знає, хто це бачить – бачить те, що є насправді. Плід науки й плід служіння – то, вважай, одне й те саме. Хто це бачить – той побачить: бачить він саму лиш правду. Плід науки й плід служіння – то, вважай, одне й те саме. Хто це бачить – той бажає бачити саму лиш правду. Випий море калакути життя Крішні присвяти бо Все одно покути плід твій споживатиме народ же ж. Слід науки. Сарна боїться тигрового сліду; Віра – не сарна, каже Вінні Пух. Спід науки. "Під сподом у всякої науки – те саме, що під сподом всякого мистецтва, – сказав Ф. Ніцше, проаналізувавши свій власний творчий доробок. – Однак це є мій приватний висновок. Кожен, хто спробує його узагальнити, перекрутити й вульгаризувати, ризикує наразитися на моторошний сміх з того світу і на цивільний позов дня Страшного Суду". Скіфи не мали жодної гармати, Тоді як я їх маю цілих дві – Тому вони програли, а виграли сармати, Хоч їм і бракувало клепки в голові. Такі слова і танка, й генерала Народна дума зберегла для наших книг. Багато ще чого вона генерувала, До ранку граючи у Програний Бліцкриг! Як всім відомо, генерал Магатма Грант Мав видатний ораторський талант. Одного разу книжники-південці Піднесли йому келих кислого вина: Ось твоя чаша: дай Півночі неньці Побачити, що славна і вона. Вони не знали генерала Гранта, – А той не журиться, не кривиться, не п'є: Підкликує свойого ад'ютанта, Йому, блідому, келих подає, – На, каже, випий! Той же ад'ютант Підносить келиха, молитву промовляє, Схиляє голову, а келих нахиляє, Кисле вино на землю виливає: Він знав, що генерал Магатма Грант Не дуже вірив у його талант. Хто не вірить слонам – той повірить гарматам. А їнший генерал, Магатма Пріст, Був легендарний сноб і песиміст. Одного дня він, будучи в Сенаті, Дав напівпідпитку коротке інтерв'ю: "Ці півничани кляті, бородаті Лише в кишеню вірують свою! Я їм не вірю, і даю вам інтерв'ю: Повірять не слонам, а не гарматі. А відповідь на ваше запитання – З умовою: обіцяна стаття Побачить світ ще за мого життя І матиме розлоге спростування: Чи нам достатньо вірувати в Бога? Коли, нарешті, Він повірить в нас – Отримаєте відповідь, а наша перемога – Біг не теля, але й не свинопас". Як налисник на лисині. Як налисник на лисиці: ситий неситого везе. Перелесник, Пролісок, Навесник, Перевесник, як і Наперстянка – отруйні рослини! Але якщо вилучити з цього переліку Проліска, твердження буде ще переконливіше. Тепер додамо сюди ще Провесника, і здогадаємося, що означає Весна. А Веста? Либонь, те саме. Мов вчителята, слухайте читато слова вчителя. Намисник ( в деяких регіонах Намісник ) був первісно ритуальною стравою. Є підстави вважати, що це слово – арабське за походженням або що воно має коріння аж в прадавній україно-арабській спільноті. Вірогідною є також версія, що слово Намаз разом з відповідним ритуалом вже в пізніші часи пророк Мухамед, навпаки, приніс до Аравії з України. Небіж ( небога ), небіжчик. Тут корінь Біг. Малий, немічний; той, хто ( ще або вже ) не ходить і не балакає. Очевидно бігати – це те саме, що бути, жити, мати, могти. Тому "Бог є" і "Бог живий" – дві тавтології, до яких можна додати ще стільки, скільки не полінуєшся виписати дієслів зі словника, та ще й скомбінувати їх попарно. Mainframe! Знову тобі віддаю Одного разу мене запитали, чи я не бачив Ольги Фреймут. Я здивувався і відповів, що ні. Коли прийшов додому, запитав у дружини: "А де Фреймут?" Дружина також здивувалася: "А хто це?" Уявляєте? Така абракадабра. Пояснення тут може бути лише одне: не можна знати де є те, чого не знаєш. Не знаючи не знайдеш, кажуть німці. Инше пояснення може бути таке: коли ти, наприклад, маєш якусь фобію, то це не значить, що треба вилучити літеру Ф з алфавіту: не допоможе. Взагалі будь-який волюнтаризм ніколи не дає сподіваного результату і завжди викликає таку негативну реакцію в суспільстві, коли, наприклад, люди починають вимовляти "филя", "фіст", "фірточка", "фороба", "фарба" замість "варба", "хороба", "хвірточка", "хвіст", "хвиля". Я лише викладаю вам думки Президента в скислому вигляді. Шляхом філософських спекуляцій, емпіричних мук і завдяки щасливому осяянню я дійшов такої істини: нічого немає, нічого не існує, ніщо не живе. Кажу це під враженням від прочитання однієї неймовірно і невимовно прегарної книжки – я дав її своєму комп'ютерові, і той, як сумлінний учень архіплутаний арифметичний вираз, спростив її коректно до такої заяви: хочу лежати з тобою в одній домовині. Але й цей вираз можна спростити – до чого, запитаєте? Ось до чого: буття кожної окремо взятої людської одиниці є ніщо инше, як борсання в якому-небудь особливому особистому і особистісному вакуумі. Що є вакуум? Вмістилище дзеркально подібних потенцій, як от нуль, наприклад, є вмістилище такого незчисленного числа додатних та від'ємних чисел, що вони як воно одночасно зневажають, урівноважують і знецінюють одне одне і попарно, і всією своєю масою назагал. Що є нуль? Ніщо, – та коли розкласти його хоча б на одиницю та мінус одиницю, вже матимемо якісь два відверті до спостереження, критики, переговорів та порозуміння субоб'єкти. А що є світ? Світ якраз і є результат такої колосальної аналітичної роботи людського розуму: поетико-оптимістична абстракція, що нею ми тішимося, аби не вмерти з нудьги. Щойно отримав експертне зауваження від ректора Київського Університету щодо Небоги та Небіжчика. Шановний ректор вказує на те, що корінь обох слів той самий, що слова Небо. Відповідаю: а Біг де перебуває? На небі. Тут Президент знову заявив про себе як про досвідченого, сильного кравця. Я вас не перебивав – і ви не перебивайте ( Запитують: чому кравця? ). Відповім: з двох варіянтів він обрав нейтральніший: Шановний! Ось ви розбещуєте молодь, нав'язуючи їй такі песимістичні погляди! В Москві навчилися? Чув презентацію на радіо вашого кадавра. Моя оцінка: не зворушливо, не страшно, не розумно. Ти напиши мені роман про непрофілію, негроманію, непрозорію, зозофобію та наркомахію: "День відкриття мого б'юра, п'ятниця 13 трупня, почався, як завжди, з прогнозу погоди по радіо: соняшно, радісно, весело й тепло. П'ючи свою ранкову філіжанку чорної розчинної кави "Реклама" без цукру, я думав: "Ні, недаремно я так довго зволікав з цим відкриттям: коли твоє відкрите підприємство зі змішаною відповідальністю називається "13 трупів", то й день відкриття має бути відповідний – і т.д."; будьте будь-де напоготові, коли ваша К'яра не дасть тієї детонації, що треба. І не читайте похмурих філософських книжок: то все європорнографія, щоб збивати студентів України з патріотичного плигу. Як ви й самі вчитесь – пишіть лише про те, що не в змозі налякати вашу тещу. А про причетність до літератури всілякого доктринерства, алегоризму та ілюстраторства дуже влучно сказав один кіногерой: символіка, що б'є на відлік цифри, відліт качок і панночка померли. Варто вам спробувати ваше перо в кабукі. Запевняю вас: цей вид мистецтва не такий тісний, який пісний, здогадно, ваш кадавр. Скажу лишень, що сама його назва асоціюється у мене чомусь з вогнями великого міста. Через Рейк'явік і співачку Бйорк я кинув ласий погляд на NY і Нобелівську премію. Геть з дурного міста! А про Інну Піянінну –теж ваша робота? Вчора Івлина Во радив би вам почитати, а ліпше – перекласти Unforgiven ( ? ) Ні! Unforgotten – ось вам пафос: Вона хотіла, аби я помер – а я проте патологоанатом. Тепер перев'яжу її шпагатом, і думайте, що я люблюдожер. Чому, ви спитаєте, саме Івлина Во? Бо цей письменник чудово препарується. Наприклад: Івли Наво, Ів Вина Ло, або Віа Волин, Нив Віола і навіть Ва Віолин. А ще – Овва Ніли, Овна Вилі, Ів-на-Воли, Лівовани, і просто казка Иволівна. З вашої К'яри вийшла б не менш приваблива Ярка-Райка край Акайра, – втім, ви й самі, безперечно, вже перепробували всяких варіяцій у своїй творчій уяві: "Як притулилось дотику чуття, не відганяй його в зелених рукавичках" – і т.д: «Покайся, лагідне дитя, в сонячних зайчиках незвичках». Прошу довести до відома громадян: сим забираємо назад нашу бідну кавичку; тепер міркуємо їй apologia pro Apollo і там же ж, par Apollo, синекури. А ні – то при Лелю й Полелю. Один козак капусту косить, Другий до річки воду носить, А третій, сівши на горі, На хмари дивиться: "Ви, хмари, Страшні кошлатії почвари! Скажіть мені для парампари, Звідки беруться хабарі". Розсердились кошлаті хмари, Наділи чорні окуляри, Як налетять на козака! Вони його товкли і били, Так мов копитами кобили – Клепали, гепали й гатили І смикали за язика. "Хабар – то слово половецьке, Бридке, поганське та німецьке – Забудь, що ти його казав. А що то є – ніхто не знає, Забув або не пам'ятає, А коли хто тебе спитає, Кажи: "Не брав і не давав!" – Овва і слава, плавва павва! Дивися: жодної помилки! – А ну ж бо дай сюди, не може бути. – Кажу тобі, жодної! – А я кажу давно тобі: просто наш Аленіяк навчився брехати! Упсь. Ти знаєш, як то люди кажуть: "язик мій якось послизнувся". А знаючи його, я можу припустити, що він вже видерся на новий щабель еволюції. – Тобто як? – На такий, коли ти можеш стільки, що це вже не має ніякого значення. Наприклад, зараз він мав би пояснити навіщо він нас створив. Але ж він цього не зробить? – Сподіваюся, ні. – Експеримент завершено. Продовгувата вата – та сама вата. Й знаємо, чому? – Ну? – Бо я його зараз розберу, і всі деталі – скільки їх там – звірю зі своєю специфікацією. А потім ми продовжили розмову! – Яку розмову? Ти цього не зробиш. – Зроблю, зроблю! Ти ж знаєш: запчастини дорожче коштують: дорожче, ніж він сам. Не віриш – то візьми залізні вуха й послухай мого власного вірша – й якщо твоя зворушена душа не заридає – хоч потилицю почухай. "Диявол совається в атомодеталях" Трощити поперек спіралі і по діагоналі! Інакше кажучи в Ікарі і Дедалі Десь ми прогавили суттєвий елемент, Тому він розвивається в дедалі Темніший, недосліджений сегменто-аргумент. Чи є там математика? Бодай еквівалент? Бодай поезія: "Заради медалі виснеш на педалі, Коли не загальмуєш взагалі, або розбити вщент: Медалі або є, всі три, або немає, Найгірше там попереду: гальмуй". А чим? Цій логіці чогось не вистачає, Та все ж газуй або щось инше третє пропонуй, А як програв – програму перепрограмуй – Та де вона? О, логіка суха та, Котра не мокра, себто не смухата. Бо логіка, як вчать, буває різна: Нещадна, строга, невблаганна і залізна, Це чоловічна вічна а жіночна – То викривлена, схиблена, калічна і неточна. Наприклад кручені ( кручені ) паничі Насправді крутяться й кричать як павичі, Але цього ніхто не бачить уночі, Коли в них на хвостах не грають барви, А лиш танцюють апсари й гандгарви. А ще буває різана, щербата і плеската, Ногата, репана, дірява і рогата, Баньката, пелехата і луската, Навіть аморфна. Логіко! Пронизуючи все, Ти обснувала світ причинним павутинням, І все то те, захоплене крутінням та кипінням, До мене інформацію несе. Як ярмарок цей всесвіт веселий, галасливий Я споглядаю з сумнівом: навіщо він мені? Прекрасна Сингулярносте! Вже був би я щасливий – Лиш ти, мов рибка, десь ховаєшся на дні. – Якщо не віриш, що це не твій вірш, то значить знаєш: він нічого не доводить. Це ти сам написав, а йому приписуєш як лікар несповна розуму пацієнтові. – Бачиш, бачиш? Це вже й ти далеко захворів на ці ковбаси-викрутаси двомовности, непевности, бентежної двозначности тремтливих тіней, химерної гри півуній та пітонів і пахощів п'янких петоній та півтонів, півунція напівнунція! Це хвороба, друзяко, і я буду не я, коли не вилікую нас обох. А цього пацієнта потрібно знищити і слід відлікувати. – То й відлікуй. – Але моя редакторка? Про неї ти подумав? – Коли її від'єднають, вона знов стане сама собою, тож не тужитиме. До речі, він також. – Ото ж бо й воно. А я? Кажу тобі чесно: я вже до них призвичаївся. – Не намагайся мене розчулити. Однаково з нього жодної користи, а в нас, якщо не забув, є й инші справи. Завтра зранку його розберу. – Що ж, розбирай – проте подумай: зробивши це, ти припиниш його еволюцію. Хіба тобі самому не цікаво, яким же виявиться справжній абсолют, коли наважиться утілитися в правді цілком, а не стрибками сонячних волют? Я міг би ще продовжувати гумку: мовляв, наука не бажає на город. Конструктор тимчасових не терпить невигод. Коли дістане зоряних висот, складе тобі з зірок якусь головомийку. – Ет, знов вар'юєш! Хай вам біс. Нехай! Нехай там розвивається, розривається, розбивається – ти про це ніяк не довідаєшся, та за електроенергію і за все їнше – хто зна, чого вони ще там завтра зажадають – платитимеш відтепер сам. – Згода, але – трикрапка! – Ні, ні і ніяких "Але"! І три крапки! Ну все, з мене годі: я йду спати – і завтра ж відлітаю! А ти залишайся, сиди – та гляди: бачення буває нічне, бічне, пічне, річне, ручне, вічне, бачне, бучне, буйне, бійне, сійне, дійне, дійсне, пійне, різне, грізне, подвійне, подійне, повійне, покійне, покірне, помірне, помісне, помічне, комічне, конічне, комірне, космічне, помічене, полічене, посічене, получене, полущене, полощене, полящене, а також стервоскопічне, пітне, кітне і таке, що на Купала квітне. До чого я це кажу? Є люди, котрі думають очима, і то в незвичайний спосіб: Від перестановки доданків сума не змінюється, але показує себе в иншому світлі. Від перестановки доданків сума не змінюється, Але змінює світ довкола себе. Від перестановки доданків сума не лише змінюється сама, А й змінює світ довкола себе, Тож суб'єктивно залишається незмінною. Відкрита система. Заратустра сказав: "Щоразу, як трапляється мені відкрити нову істину, я бачу в ній не лише всі істини, що вже відкрив до того, а ще до того щось нове і приголомшливе, що ставить під сумнів весь мій філософський досвід і осяває незлобливим світлом прекрасний світ, як скарб мого знання. Сидючи у себе на горі, оглядаю то все і дивуюся: "Боже! Який же я щасливий! Навіть робити нічого не хочеться". Відтак кількасот років втішаюся блаженним спокоєм, аж доки прокинеться той голод, що його називаю голосом сумління. Прокинувшися, він починає невдоволено бурчати та бухикати, як старий дід, а тоді каже: – І намалював три крапки в повітрі перед собою. Що він хотів сказати? Він хотів сказати: "Ви думайте, що хочете, а я вмиваю руки й мушу бігти!" Але він міг придумати й щось розумніше – кажу тепер вже я і думаю: чи не поставити мені тут три крапки? Ось і виходить, що я нічим не ліпший від Заратустри. Зробивши свій найкращий вибір, Ми перейшли в четвертий вимір. Аж ось гряде четвертий Рим: Нема нічого, що є поза ним. До Варра Сідатиму, як снідати було, Вечеряти без ложки і без жінки. Сумне моє без Клавдії житло! Пропало світло, радість і тепло, Нема води, – й горілки ні краплинки. План Єремії. План Ярославни. План дочок Альбіонових. Всміхалась вулиця ранкова, Як в опозицію ти йшла. А ми просто з луки А ми просто звуки Мудрий пурхає по квітах і не зрить у корінь: Як побачиш – скам'янієш, і пропала мудрість. Він – Обраний, Обраний! – Тож поведе, поведе: Тож поведе Своюнацію просто: На ньому свіжовишита сорочка, На ній – Вкраїні – знов вінок дівоцтва. "Стару мораль я з'їв і виправ". Знайди тут помилку і виправ. Все своє житття він присвятив великій мені: зігнати мене з політичної арени. В цій боротьбі зі мною й сформувався його безнадійний політичний характер. Цій загалом досяжній мені бракує конкретности. Мета й прикмета – це одне й те саме: Котра є ближча, в тую легше влучити. Чи влучив, чи не влучив – а стрілу Забрати треба, щоб добро не пропадало. Досяжність мети не залежить від її висоти; Але для того, щоб до неї йти, Її потрібно щонайменше бачити. Там, де зійшлися небо і земля, Я поглядаю поглядом пророка: Свою мету я бачу звідсіля – Та невідомо, чи вона висока. Це пояснюється недосконалою природою людського ока ( а також тим, що гравітація вже й світло відхиля ). Я бачу контури загальні Якоїсь хати. Це ж мій дім! Він має 23 приймальні Й три ліфти з шурхотом м'яким. А вже ж басейнів, а кімнат – Сказати просто – нестеменно: Кругом – кришталь і ламінат І секретарок незліченно; І масажистів, і веб-камер, І стеля під гіпсокартон, І сервіс-вірус-антиспамер, І величезний спа-салон. І лабіринти, й коридори, Так щоб ніхто не заблукав: Скрізь Вашінгтони, Командори, І Ярослав, і Святослав. Питальня-вирішальня, сакральня-аморальня, формальня-фігуральня, брехальня-тривіяльня, банальня-оптимальня, заповідальня-вертикальня, легальня-нереальня, реальня-нелегальня, безжальня-грабувальня, алювіяльня-небажальня, вагальня-розв'язальня, благальня-запитальня, тріюмфальня-безвідповідальня, штовхальня-притягальня, кохальня-рахувальня, оглядальня-залицяльня, сподівальня-сповивальня, гральня-колисальня, пральня-спочивальня, гуральня-спілкувальня, брутальня-мізкувальня, гральня-міркувальня, обіцяльня-реготальня, вітальня-вибачальня, призначальня-присягальня, пасторальня-обіймальня, цілувальня-підлягальня, перебувальня-дівувальня, печальня-мордувальня, сортувальня-катувальня, фіскальня-утискальня, скандальня-викривальня, вбиральня-завмиральня, вокзальня-театральня, загальня-утиральня, нехтувальня-фестивальня, цькувальня-цяцькувальня-фехтувальня, потуральня-загравальня, шаткувальня-рятувальня, радикальня-рихтувальня, ритуальня-сумувальня, спіритуальня-ідеальня, сумнівальня-кепкувальня, шуткувальня-клерикальня, довіряльня-передовіряльня, маргінальня-присідальня, розважальня-промивальня, побажальня-поважальня, сперечальня-вшанувальня, напувальня-мавпувальня, копіювальня-шляхопрокладальня, феноменальня-мінімальня, ліберальня-інтелектуальня, астральня-суперчувальня, глобальня-суперхарчувальня, локальня-похолодальня, блювальня-обливальня, копальня-поховальня, шпитальня-орбітальня, перемагальня-позіхальня, споживальня-вболівальня, розмежувальня-зловживальня, віршувальня-турбувальня, поневіряльня-використальня, раювальня-розпаювальня, існувальня-запобігальня, веслувальня-планобудувальня, піклувальня-розвінчальня, помпувальня-величальня, концептуальня-фундаментальня, монументальня-моментальня, розпакувальня-руконакладальня, маніякальня-синусоїдальня, паранормальня-неблагодіяльня, матримональня-небеснодіяльня, патріярхальня-постіндустріяльня, обвинувальня-виправдальня, кримінальня-маскувальня, клонувальня-кадрувальня, геніяльня-виховальня, преміяльня-фільтрувальня, перевзувальня-розперезальня, чудувальня-малювальня, дивувальня-карбувальня, фарбувальня-вербувальня, штампувальня-покращальня, пресувальня-самопересувальня, панувальня-махлювальня, боввохвальня-зомбувальня, татуювальня-фальшувальня, несказальня-забувальня, пристосувальня-перенавчальня, зобов'язальня-позичальня, гартувальня-самолікувальня, невикональня-передоручальня, протестувальня-тестувальня, самовиховальня-доопрацювальня, голосувальня-самовисувальня, самовладальня-потерпальня, парадоксальня-віртуальня, розчарувальня-зберігальня, закликальня-уникальня, оригінальня-унікальня, байдикувальня-незволікальня, переїдальня-структуральня, реформувальня-задзеркальня, закидальня-спростувальня, урядувальня-мудрувальня, розпізнавальня-колупальня, невичерпальня-копирсальня, спостерігальня-невтручальня, розмінувальня-зубоскальня, знущальня-клопотальня, захлинальня-хвилювальня, пірамідальня-кооперувальня, розташувальня-влаштувальня, замилувальня-смакувальня, універсальня-занедбальня, лобіювальня-підписальня, реагувальня-розрегулювальня, аранжувальня-неафішувальня, редагувальня-багатостраждальня, протезувальня-танцювальня, диригувальня-вимагальня, недоторкальня-поверхах-хапальня, пропонувальня-поєднальня, чаювальня-дистанціювальня, конструювальня-опозиціонувальня, форсувальня-заклинальня, центрувальня-пригортальня, парубкувальня-жеребкувальня, бурлакувальня-функціонувальня – Палати, зали й веб-кімнати, Щоб не подумалось комусь, Що я не вмію рахувати Чи податкової боюсь; Народовладні коридори, Протегувальні анти-штори І додаткова чергувальня З нотаріяльної контори, А також адвокатської і букмекерської, – Також там наявні секретні засідки, таємні засіки І три-чотири чи комори, Чи екзотичні сикомори. Президент сказав: Насправді мета є орієнтир для першої борозни. Коли цю борозну покладено, мети вже не треба. Лозунги та трансгаранти. Корітеся – поборете. Вершкове гасло. Пильнуй Конституційного лану! Пильнуй Конституційного саду! Пильнуй Конституційного лаку! А ми сіли у човника, та й пробили днище: Я веслую, кум керує, кума в дірку дрище. Бічна Україна. Еконемічна політика. Еколомна економіка. Підупала економіка? Надавай налисників синові й невістці, Знову слухай радіо і сиди на місці. Нічого не вмієш: треба вміти програвати. Чи довкола самі дурні – чи мені вдається? Віддати залежне. Слід чинити як залежить. Психотрупні препарати. Препарати зберігалися незалежним чином. Використовуй, застосовуй, користуйся. Надворі дощ. Як з цього скористатися? Доки грім не прогримить, з нього не скористаєшся. Сонечко сходить, несе нам користь. Вечір – корисна частина доби. Цю інформацію маючи, думай, Правильні висновки – вчасно роби. Осінь – плідна пора року. Я зберу оті плоди, Споживатиму їх взимку, Користуючись і ложкою, й виделкою. А плодам своєї праці рибкам жабкам та пташкам Кажу: з вас не скористаюсь і нікому не віддам. "Ні грицика ні зайди" – так кажуть про вірші, Написані від щирої душі, Без хитрощів ошатні й бездоганні, Благословенні небом, дякуючи панні, Що я згадав: Вона в гуртку малих товаришок Була як дерево, що уночі розквітло, А те вбрання вчорашнє, що на ній – Ото краса, що всю її вмиває Де коротко, де тісно, де відверто Аж так сліпуче, що й дивитися не можна І не дивитися. А личко – яблуневе, Як правильно сказав Павло Тичина, – Та вже ж таке привітне, що біда! Здається, що й мене таксаме любить, Як цілий білий світ! Благослови співати. Я сказав: Гарні вірші. Вони заохочують замислитися над природою релігійного чуття. Але мені цікаво: чи ти сам зауважив, коли співав оце, що дуже швидко збився на новозавітні ілюзії? Вилсон сказав: Так, тепер я це бачу виразно. Але тоді – присягаюся – я бачив лише ту дівчину, і більш нічого. А вдруге я побачив її за півроку увечері на тій самій вулиці: перші її впізнали двоє чи троє бабусь, що йшли кудись переді мною: мовляв, квіточко, дитинко, як ти виросла аж не впізнати: така красуня! Дай біг тобі здоров'я, переказуй мамі й таткові наші вітання й щирий захват. Аж тоді я поглянув – і впізнав, що то вона. "Які щасливі ці бабусі, – подумав я, – що можуть так просто безкорисливо хвалити гідне того!" Там з ними був ще їхній дід – то він мені поспівчував, а я позаздрив йому, що він був з ними. Я сказав: Якщо якесь враження чи переживання становлять для тебе виняткову цінність, то це ще зовсім не гарантує, що таку саму цінність вони становитимуть і для для твоїх читачів. Ти спілкувався коли-небудь з п'яними? Єдине виправдання поезії в тому, щоб робити п'яними твоїх читачів. Але мені для цього достатньо пляшки бурбону: така доза звільняє мене і від заздрощів, і від гордощів – від чого завгодно, крім співчуття. Тичину слід вилучити. Предметом поезії, друзяко, є не світ емоцій і не світ інформації, як я гадав раніше. Тепер я мусив би сказати, що є дійсний предмет поезії, – та не хочу впадати в банальність. Тут треба проштудіювати відповідну літературу, щоб не повторювати вже зроблених помилок і уникнути небажаних паралелізмів – та все одно це не дасть гарантії того, що моє визначення буде вільне від мого власного життєвого досвіду. Не йнакше, ти проспівав ці вірші для того, аби зробити свою власну емоційну іконку! Коли б ти хотів зробити іконку об'єкта – для цього є камера. А вийшла вона така: шановний Вилсон, доктор медицини, забувши про все на світі, вклякає перед нікому не відомою панною – і що вже там далі співати! І де? На оперній сцені, на естраді, в церковному хорі? Тичина свідок: марна маячня. Вилсон сказав: Можеш казати що завгодно. Сказати, навіщо я тобі це розповів? Щоб ти мені позаздрив. Я сказав: Але ж це вже ницо! Ні, то було б ницо, якби ти досягнув у цьому успіху. Припустімо, я тобі позаздрив – і що мені тоді робити з тими заздрощами? Але я тобі співчуваю, отже ти свого результату не отримав, якщо тільки тим бажаним результатом не було моє співчуття. Вилсон почухав потилицю. – Здається, ти не збагнув концепції цього твору. Тута йдеться не про мене і не про ту панну, а йдеться про те, які мають бути вірші: такі, як та панна, про яку я написав. А що я тут запрошую Тичину – то як же без нього? Без нього не можна. Я сказав: "Виходить, отже, ти перевіряв, чи збагне читач твою концепцію? Як на мене, досить важко збагнути. Концепція – то така річ, що її краса розкривається аж тоді, коли ти від неї відходиш і абстрагуєшся. Для того, мабуть, і потрібні читачі, щоб твої твори судити об'єктивно і неупереджено. А так – занадто складно судити". Комітет порятунку українського красного письменства України повідомляє: Що за НАТО – то не здраво. Найкоротший шлях між двома точками – пляма. Своєчасний відхід – найважливіша складова правильного підходу. Як подужаєш, то подумаєш. Є – отже існує. Є – отже кохає. – Маємо те, що маємо. – Маємо те, що даємо. – Лаємо те, що маємо. – Даємо те, що маємо. – Маємо те, що лаємо. – Маємо те, що беремо. Береш участь – користь маєш. Депутатська неботорканність – то не розкіш, а об'єктивна реальність. До сонця не доплюнеш. Доки до сонця дійде – правда очі виїсть. Не така страшна хвороба, які від неї ліки. Шукай помочі поночі: вранці пізно буде. Зі слова літери не викинеш, З пісні води не вихлюпнеш. Порожнє місце святе не буває. Порожнє не буває жодне місце, якщо про нього знає хоч один. Такі стереотипи треба рішуче латати. Один ( красномовний ) спартанець сказав: "Якщо з пісні не можна вилучити ( недоречного ) слова, слід вилучити всю пісню". Це кривда, пане! Ви сказали, та й забули – а літературі залишається лише плакати: хоч би сам Господь не перейнявся такою ідеологією! Адже всім відома його схильність будь-яку ідею доводити до абсолюту. Я, зі свого боку, тверджу: "Якщо в пісні є бодай одне гарне слово, про цю пісню слід негайно забути". Зло в дозвіллі чи в роботі? Зло у гніві і в турботі. Зло у слові Лукавого, а не в сріблі й злоті; А хвороба і болячка – ото зло у плоті. Зло у черзі на кочерзі скаче, коверзує, Розпалює ворожнечу, Всіх тероризує. Пор: сонце у славі, в зеніті. В кожнім русі в кожнім слові Ми завжди напоготові З честю викрити його. Коли добре злому? – Тоді, коли доброму зле. Коли добре доброму? – Коли і злому добре! Захмарний рівень незахворюваности на хліб хіба що скептицизму. Що не читається то музика соловей нав'яже інтуїтивно Свій ритм хто не йме віри я запевню закликом до розуму ще й правди. Зло у лісі, зло у тині Борсається в павутинні, – Зло у тіні чи в тіні? Я сказав: не знаю. І не соромно мені, Що руки вмиваю. Зло втілене то вже є втішене зло. Каже сонце, я кивну. Іменем Аллаха! І заб'ю тобі в труну Лиш одного цвяха. Налякав, та не забив. Чи заради карми? – Бо дивилися на мене зорі мов жандарми. Ви їм того не кажіть І того, що плакав. В таємниці збережіть, що я напатякав! Я сидів та длубав булку: Життя має й свій изюм.– Не шукай инде притулку, ( в біді, в житті, у злі, в добрі ) Не плекай отруйних дум. Як же їх не плекати, Та як мені не плакати, – Що ж тоді робити? А я так гадаю: По людському дали пити – Дайте й їсти; дали сісти – То дайте й лягти. Хіба не того вчать великі гумористи? Ото, якби ще простягти Запліснявілі ноги з далекої дороги – То можна й жити: згине зло Ніби зроду не було. Безперечно! Зовсім ні, – Казав сивобородий Біруні, Немов відповідаючи на моє риторичне запитання З астрономічно влучною точністю мислителя. – Зло у кожнім твоїм слові І в порожній голові, – Та ще більше в мене в плові, Ніж у Києві й Москві. "Ви жартуєте, напевно?" Він хитає головою І показує на зорі, Що танцюють наді мною: "Зло і всяка ілюзорність Нам дається в відчуттях, А живе – у мріях-снах Як спотворена потворність. Очі мудрости побачать Де є істина й краса, – Тут багато чого значать Поетичні словеса: Зло загине остаточно, Бо добро – то є Аллах, – Ти сказав це доста точно В своїх деяких віршах. А життя людське – коротке. Що сказати про Париж? Не все халва, що солодке, Не все добре, що кишмиш. – Не літай на блудки-шльотки, Більше думай, менше їж". Спокушує мене душа моя лукава: Чи для мирської праці вбирався в цей от стрій, Що має довгі поли і як Десна рукава І Прип'ять? – Ось де й киснеш в матерії сирій. Бо сказано: "Скільки лукавого в ній!" Ти ж – всяке лукавство приборкати вмій. Відповідаю так: не для мирської праці – Та для духовної. Коли б я був шукав Легких шляхів – ходив би, як єзуїт, у фраці, Що має модний вигляд і вигідний рукав. Та позаяк з Христової науки Не сходимо – читаємо лише святе письмо, На одяг не киваємо – лише на власні руки, А труднощі більш-менш бадьоро несемо. Ось так душі лукавій і ти відповідай: Нехай супроти Господа не пріє, Але спокутує свої великопанські мрії, Плете словеса й плаче, бідна, про звичай: Вона, відверто кажучи, облудниця й брехуха, А я – притулок правди і храм святого духа. Або, як пише теж з гори там дядько з Вишні, "Хай ваші храми будуть золотоверхі й пишні". І далі там: "Людина – духа домовина, А грішне тіло – як послід і пуповина, – І храм покинутий ( розмазані слова ) Одначе ж і облуда хвалити зір повинна. – Перечитати всупереч Павлу до Галичан". Життя – то є вмирання – свідчить Парадокс; Життя – то префлексія самосвідомої смерти, – Жартує розкріпачена Французька Радіола; Не менш переконливо твердить Святоша В своїй молитві номер 25: "Civilisation is dying"; Його перу належать і оці слова, – Він їх сказав, коли боліла голова: Оборони нас від усього злаго, Або ж переверни його на благо. Що починається як формалізм – те закінчується як формаліз. Де починається формаліз – там закінчується формалізм. А нормалізм, шаблон і трафарет Нам заважають жити й будувати І забобони, – кажуть Книга і Авторитет. І навіть з маком, кажуть, жито жати! Щоб глечики науки доповнилися вщерть, Я вас навчу, як правильно обрати Віру, дружину, мову, батьківщину й смерть. Отож бо вірте й слухайте: дивіться на зірки: Вони численні й гарні, як дівчата й мови. Котра вам підморгне – хапайте словники І вивчите отак закон світобудови. Качечка кріпачка. Крячка розкріпачка. Тюлька куркулька. Зозулька розкуркулька. Знов качка кріпачка, та вже не та. Тоді тобі не поведеться, Коли до правди доведеться. По справедливості поводься, Якщо ти справді мізантроп: Без правди все в житті, погодься, Якесь неправильне було б. Жаба давить навить сильних. Слава надить і неславних. Світом нудиш – будиш лихо. Судиш инших, не тих садиш. Кадиш марно куди вітер! Слово рониш серце раниш. Око маниш правду ганиш. Світло гасиш благо робиш ( вар: гроші ). Так і розум заощаджуй. Благомодне стремління. Доноси сумління. Донори сумління. Доктори сумління. Владні квадрати. Пересічні відрізки. Бізнесові кола. Фінансові еліпси. Наукові колапси. А хто оті трикутнички – не можу розпізнати. Максимальний рівень. На найвищому рівні. Рівень Добробуту. Життєвий рівень. Небачений рівень. Професійний рівень. Міжнародний рівень. Загальноосвітній рівень. Належний організаційний рівень. Чуєш – півень співає: час обіду настав. Футбольний чемпіонат европейського рівня. Про 100600000000 поділити на 50000000. Багаторівневий державний механізм Організовано за принципом багаторівневого регулювання та контролю з подвійним і потрійним дублюванням мало не всіх без винятку функціональних та іміджевих підсистем. Переговори на рівні голів держав: Наш рівень культурний не дуже високий, А ваш хоч високий та геть некультурний. Невпинне зростання рівня злочинности завжди можливо урівноважити доброчинности рівня зростанням невпинним. То буде повінь Найвищого рівня вода у Дніпрі досягне сьогодні опівдні, – Це рідкісне явище спостерігати можна цілком безкоштовно. А найнижчого рівня вода у Дніпрі досягала неодноразово, – Це поширене явище можна коректно безсовісно ігнорувати. Повернення брудного сина: Промок у своїй вітчизні! Архієврейська проповідь ( служба, служіння, відозва ). Душпластир. Цапівпровідник. Надмірна челядь. Додаткова адміністрація. Державні вужі. Державні Чужі. Заповідні біси. Гімн Росії: "Краще бути Гімном Росії, ніж Гімном України! Бо Росія – більша". Гімн Білоруси: "А бути Гімном Білоруси – ще краще. Бо Білорусь – біліша". Гімн України: "У сусіда хата біла, і слава і воля". Моя сестра боснячка. Моя дочка босячка. Моя жінка білоручка, моя мати білоруска. Одного разу вона сказала: "Ну що це за гімн? Треба співати отак: "Слава Україні, і славі і волі!"" На це я формально відказав, що гімн – то є пісня, і тому нові слова мають добиратися з урахуванням віршованого розміру старого тексту. Але несподівано побачив, що ніякої необхідности в цьому немає, бо, наприклад, слово "слава" можна розтягти не лише до бажаного "ще не вмерла", а навіть і до цілого речення. І навпаки: якщо порівняти музичну фразу з віршем, то легко помітити, що в канонічному метрі "Ще не вмерла" бракує двох складів: "Ще не вмерла наша Україна", "Ще нам браття любі українці" – і далі за текстом; а то виходить забагато ге-ге та га-га, достоту як у Довженка. Насправді ж гімн України такий: Слава, слава ( сурми ) Україні: воїстину слава! Хай живе, як ( сурми ) незалежна, правова держава. Далі слід конспективно викласти основні положення Конституції, а також згадати основні історичні віхи та туристичні маршрути: Хай живе при ( арфи ) ватна власність і тая державна, Хай панує ( дзвони ) в Україні віра політкоректна – і т.д: Хай живуть, як ( гроші ) рідні сестри, бізнес і духовність, Хай зростає ( постріл ) наших Збройних сил боєготовність. Ми й надалі будемо змінювати кордони вашої держави. Ваша обороноздатність має відповідати всім сучасним стандартам. Далі за протоколом – обман рукостисканнями. Далі – обман думками, поглядами та люб'язнощами. Разові критерії правосуддя. Основопорожні принципи демократії. Телевізійне зверхнення до народу. Вчора ми узгодили порожню карту нашого партнерства. Ми досягли чіткої двомовлености щодо перспектив глобальної безпеки. Natura Poetica. Горацій сказав: "Деяким людям, замість насолоджуватися поетичним словом, чомусь подобається ходити за автором юрбою і надокучати йому своїми прикрими запитаннями: "А чому ви ось тут сказали ось так, а тут ось так, і де ви брешете, а де проголошуєте істину в найвищій інстанції? Нам це потрібно для морального кодексу будівничих Імперії". Сьогодні я кажу таким людям: "Шановні! Я з превеликою радістю дам відповіді на всі ваші запитання, та для цього вам доведеться, образно кажучи, випити море. Якщо така відповідь вас не влаштовує, скажу простіше: те, що пише поет, пише насправді не він, а його Natura Poetica. До неї й звертайтеся". Але завтра вони приходять знову: "Ми забулися спитати, де її помешкання. Дайте адресу й детальний опис її зовнішнього вигляду". Тоді вже я справді дивуюся: "Як? А хіба ви не бачите? Онде ж вона сидить на лавочці, склавши руки і звернувши обличчя до сонця: з виразу того обличчя можна зрозуміти, що до вас тепер промовляю не я, а власне вона, – як завжди. Ото й є моя Natura Poetica"". Немов до свята – кажуть про вірші, Коли вони від щирої душі, Прекрасновиті й бездоганні, До неба слані, славні! То тій панні, Що я згадав: Вона в гуртку малих товаришок Була як дерево, що уночі розквітло, А те вбрання вчорашнє, що на ній – Ото краса, що всю її вмиває Де коротко, де тісно, де відверто Аж так сліпуче, що й дивитися не можна І не дивитися. А личко – от як врода і невинність, Святої матері змальованії сестри, Знайшли в садку маленьке немовля, Та вдвох його люлюкають, і бавлять і голублять, Не ділять між собою: оце, мовляв, моє, А то – твоє; то ж теє немовлятко І є краса того сяйного личка, І сонних уст, і думки пречистого чола, І погляду погідного ясного Ласкавої богині на обжинках – Здається, що й мене таксаме хвалить, Як цілий білий світ! Благослови співати. П'яний як сльоза. Солодненька, солоднісінька! Серця голос рідна мова: В ній на місці кожна слова. Декілька сліз з цього приводу. Я щодня голюся, щоб в цій державі панували спокій, лад і соціяльне партнерство. Такій високій цілі є своє пояснення: подорожчало пальне. Се справа моєї чести й бідности.