Творіть! Душа хай пише вірші.
Хай десь не в риму, невпопад.
Хай десь не кращі і не гірші.
Вони - всі ваші! Серця сад...
Вірші - як дзеркало душевне.
Дзвенять відверто, як кришталь,
торкнувшись іноді, напевно,
душі - далекої, на жаль.
Сміються й плачуть, ніби діти!
Як ваші діти - плоть і кров -
допомагають зрозуміти,
що є Життя, а що - Любов.
Творіть! А Час, як мудрий критик,
надасть свою оцінку всім -
чи бізнесмен ви, чи політик,
чи ви поет, чи пілігрим...
Михайло Ісаєвич.
|
|