Тримаєш на прив’язі жінку, що каже мені
“зателефонуйте пізніше”,
безбарвним голосом каже, напевно, всоте,
за кожним разом втомлено трубку вішає,
Думає: скільки можна дзвонити, якась ідіотка...
Я їй не вірю, передай, що я їй не вірю,
Цій її впертій брехні, цьому голосу.
Вистукую номер, стискаю мобільник, звірію –
Коли ж вона врешті зіб’ється у свідченнях, втомиться...
“зателефонуйте пізніше... пізніше... пі... пі..”
Скажи їй, що часом буває запізно, що часом буває,
Що абонент вибуває з гри, що свічок не варта,
І взагалі-то: жінка на прив’язі – кепська варта,
Для чоловіка, який себе поважає.
Дай їй відпочити, відпусти її пораніше
Хай піде собі на каву або до спа-салону,
Подумай про інших, подумай врешті про інших –
Поповни рахунок, заряди батарею, повернися в зону...
|
|
