© Іра Сас
Була в кожного з вас гульвіса-
Неморальна примхлива баба,
Що знімала сама завісу,
Віддавалась твереза й п'яна.
Була в кожного з вас тямуща,
Неприступна мала дитина.
В книгах своїх шукала щастя
І уроки слухняно вчила.
Була й дивна смішна дівиця,
Що незграбно-шалено жила.
Майструвала криві полиці
Й малювала на спинах крила.
І вдавалося кожну вхопити-
Проковтнувши, сміливо запили!
А любити? А просто любити..?
Чи Ви, може..і ще не любили..?
Та була ще така дівчИна-
Надважлива чиясь потреба.
Ніби витончена хмарина..
У словах її жило небо.
Тиха була і недотепна.
І для когось, на жаль- нудною.
Але з Вами -завжди відверта,
Але з Вами- завжди собою..
На вустах її смак мигдалю.
Ними пестила Ваші руки.
По ночам, Ви, дурні, стогнали
Від небажаної розлуки.
І багато жінок здобували,
І робили жінками дівчаток,
Крім цієї, яку Ви кохали..
Однієї на цілий десяток.
І не дві до гола роздягались.
Вам на всіх не ставало сорочок,
Та одна лиш у серці зосталась,
Як незайманий ласий шматочок..
|
|
