Іноді ця безнадійна тиша розриває поволі всю душу,важко дихати і думати… стояти в мокрій коробці з якої постійно тече гаряча вода і радіти чистоті тіла…а думки то зовсім не чисті не прозорі як хотілося колись…і тянеться рука до пекучого яду ,а з цим трунком ніби приходить спокій і оманлива рівновага в душі….і саме тоді хочеться битися і кричати головно зі всіх сил…кричати йому в самісіньке вухо ,що я тут і я тут задихаюсь в’яну і прогинаюсь під його систему цінностей…бити в груди кулями можливо хоч вони розірвуть ту іншу стіну, той жирний шар виховання іншою країни, ….не твоєю країною
|
|
