...повертаючись додому дорослим, скидуєш із утомлених плечей теплий піджак, відкриваєш заплетене зеленим п"янким хмелем цокольне віконце, оживляючи студію ніччю, яка кричить та всміхається з усіх боків алкогольним щасливим примарним повним скляних посмішок вечором, ще однією несправдженою надією втрачаючих свою мрію людей, але не всіх, бо ми надто різні, і в цих же диких світанкових присмаках часом ловимо в собі звіра, відпускаємо демонів, розходимося по-справжньому, а потім прокидаємося, ітлі усіх несправживемо знов, живемо...в світлі усіх несправджених мрій, уроків та досвіду, розумні та часом гострі, і знають усі реакції, і наче не вірять у долю,будують її самі, а в результаті що?.._) бачиш, Господи, що м и робимо зі свободою?) цікаво, правда?)
|
|
