іноді набувають просто смішної форми...Розумієш, що люди так і залишаються дітьми до скону.
Чомусь мені таких дуже жаль, ображатись на них собі дорожче.Та й не вмію я...
КОМЕНТАРІ
21.10.2015 - 22:18
Святослав_: Гарний, іскристо-образний, "дамський". Непростий, але легко читається.
Вибачте, серйозно - таке враження, що Ви писали вірші ще до свого народження.
21.10.2015 - 22:22
21.10.2015 - 20:25
Святослав_: Вас, у самої себе, точно надмір не буде. А мене у Вас на сторінці (для себе)- цілком можливо. Мабуть, ще більше заплутав...
Маєте вірш на тему заздрощів?
21.10.2015 - 20:55
Маю, російською.
ЛУЖИЦА
Чистое небо, дождями умытое,
Сладилось, больше не хмурится.
И на обочине раной разрытою
Светит глазенками лужица.
Ясными искрами зелень и золото
В зеркале их отражаются...
Молодо-зелено, зелено-молодо
Верит, что сказка сбывается.
Чистой водою, как Божьею милостью
Вылилась сладкою ласкою.
Мох изумрудами дарит и пылкостью,
Нежит улыбкою страстною.
А на скамейке травою не скошенной
Нечто не мыто, изорвано,
Смотрит, плывут кольца камешком брошены,
Листья опавшие - вороны.
Небо упало, целуется с лужицей.
Завистью черное полнится -
Хочется, жаждет, да не удосужится,
Все, как и раньше, как водится...
Вороны, вороны, пыльные мрачные,
Может испив, искупаетесь?
Вдруг растворится в воде неудачное,
То, что душой называете?
13.09.2015.
Дуже вдячна.Люблю Сінатру.Тільки Ви мене ще більше заплутали.Я ж у СЕБЕ на сторінці,як мене може бути надмір?
17.10.2015 - 20:18
Святослав_: Пречудова тема для рядків у стовпчик. Люди-діти, які так і не доросли, щоб зрозуміти. Що багаті й так, без нічого.
Все...
Tреба тікати з Вашого щоденника, бо...
17.10.2015 - 20:24
Тікати?Чому,я Вас якось образила?Це просто мої роздуми,не більше...
Додати коментар можна тільки після реєстрації Зареєструватися може будь-який відвідувач сайта.
