як люди можуть створювати таке наївність і простоту одночасно.
я згадала свою вчительку в школі зарубіжної літератури.
я тоді і напевне до сьогодні не розуміла наскільки красива ця історія.
я не вмію плакати по реальних причинах: смерть, народження чи злість і розчарування. я плачу тільки на насправді дитячі, банальні моменти і то тільки у фільмах(Хатіко, білий полон, if only і т.д.).
як? то не генієм потрібно бути, бо тебе зразу ж будуть використовувати. і володіти феноменальною пам'яттю чи ерудицією. як я розумію то потрібно просто мати мрію, вірити в неї і надіятись, що ти все таки чогось то вартий в цьому світі. і то я не правильно то сформулювала. у мене слова не складаються в правильні фрази. напевне так і повинно бути коли ти на емоціях.
то інший світ. то легкий вітер, що розноситься і заражає своєю казковістю і красотою слова.
на англійській ніколи б не змогла так сформулювати свої слова, адже і на рідній, карявій українській не може. я нездара. безтолкове, наївне створіння, що прагне нереального і маючи змогу цього досягнути просто ліниться і здається уже на перших кроках нового шляху.
що такій як я може допомогти? я не маю почуттів, чи взагалі хоч якоїсь прив'язаності окрім принципів, що наділило мене суспільство.
у мені пустота, яку я забиваю до смерті серіалами, фільмами, в деякій формі розумними книжками і словами значних у цьому світі людьми, роботою і рідними людьми. вони є у мене в фізичному світі, але у душі я не знаю що я маю робити. який наступний крок???
що за наглість у мене питати це. я не просто не достойна цієї відповіді, адже і так ясно що його нема. і що робити? я не знаю. і забагато "я". егоїстка хренова. і спати не може по ночам. дура.
па.
|
|
