в моменти коли ти не знаєш що відбувається потрібно просто закрити очі і прислухавшись до свого серцебиття просто абстрагуватись.ми всі заручники власних емоцій і навіть власного "я". Ви задумувались над цим?
мабуть у кожного бували моменти коли є проблеми і ти стурбований,злий і розчарований.потім проблема вирішується і ніби то все добре та в душі далі шкребуть коти.
в силу свого старання вийти ж цього жахливого стану я не в змозі,лячно коли починаєш помічати що твої близькі теж починають втягатись і перейматись. від цього ще більше стає боляче і страшно.
що ж тоді робити?
питання яке турбує мене вже декілька місяців.від себе не втечеш,і не поставиш на паузу свій внутрішній голос.можливо потрібно з ним просто поговорити?нехай відбудеться цей діалог і ти щось почуєш, те що твоя підсвідомість намагається тобі сказати.
хоча якщо все так просто то чому я цього не можу зробити?не можу просто прислухатись до внутрішнього голосу і викинути весь непотріб?хоч важко це визнавати та мабуть я звикла,звикла порпатись в багні,звикла що жаліють,звикла що винні всі у всьому та лиш не я!!!хоча істина проста,ми самі дозволяємо людям нас ображати,ми самі упускаємо шанси які для нас подали на блюдечку в силу нашої невіри в власні сили!!!мабуть досить...впасти так низько і втратити те до чого йшла роками і витратила мега багацько старань!!!
потрібен відпочинок і самотність...в силу відсутності відволікаючих подій наведу діалог з собою. намагатимусь нарешті себе почути, відпочити,обдумати, а далі побачу...
головне, що є його слова "все буде добре" і я в це вірю!!!
|
|
